- Вивчивши матч України та Росії на нещодавньому Кубку Віктора Баннікова, хотілося б уточнити, куди подівся зі збірної Микита Бурда і чому до Санкт-Петербургу не поїхав Роман Лазарович?
- Бурда - мій вихованець, який не грає у футбол вже близько восьми місяців. Він отримав серйозну травму і досі лікується в «Динамо». Я за нього дуже переживаю. Наскільки мені відомо, він уже почав робити легкі пробіжки. Найголовніше - щоб він одужав і продовжив грати у футбол.
А Романа Лазаровича я не взяв, оскільки в останніх матчах за «Динамо» він не грав - у нього були проблеми в паху. Відверто кажучи, він також здав в ігровому плані. Нехай розбирається в собі. Якщо знову додасть за зимові збори - потрапить назад у збірну. Я швидко відходжу і людей в збірну повертаю.
- Наскільки важливий Меморіал Гранаткіна для молодих хлопців, які продовжують своє становлення у великому футболі?
- Я вперше на цьому турнірі. Напередодні виїзду в Санкт-Петербург мені зателефонував Денис Гармаш. Я запитав у нього про Меморіалі Гранаткіна, а він сказав, що досі пам'ятає, як програв тут у півфіналі збірній Росії...
Зі свого боку можу сказати, що раніше в змаганні брали участь вісім команд, у 2012-му тут виступали 12 колективів, а цього року цілих 16 збірних! Турнір дуже представницький і цікавий тим хлопцям, хто по-справжньому розуміє важливість футболу. Організація чудова і жодних нарікань у мене немає.
- Павло Полегенько лише рік у вашій збірній, а ви вже викликали його на такий серйозний турнір. Була якась конкретна причина?
- Коли Вадим Шевчук порвав хрестоподібні зв'язки, я шукав правого захисника. У клубі Паша грає на позиції правого висунутого півзахисника, а я дуже люблю таких футболістів. Спочатку я взяв його в Туреччину на збори, де він виправдав мої очікування. Я обом хлопцям відверто сказав, що вони грають на одній позиції і хто з них буде сильнішим, той і буде в старті. Але у півфіналі з перших хвилин вийде Полегенько.
- Це пов'язано з тим, що хлопець може зіграти в атаці, обороні і навіть в центрі поля?
- Я не раз казав, що є прихильником того, що футболіст повинен вміти грати на будь-якій позиції на фланзі. От, наприклад, Едуард Соболь прийшов у збірну як лівий атакувальний півзахисник, але ми перевели його в захист і, як бачите, у нього все виходить! Вривається, забиває м'ячі.
- Якщо в матчі з Литвою при появі на полі Тараса Качараби Євген Чумак змістився в опорну зону, то в зустрічі з Азербайджаном в ідентичній ситуації динамівець залишився грати в захисті...
- Я поміняв їх місцями, спробував таке поєднання. В першу чергу заради самого Тараса, який, з моєї точки зору, занадто рано перейшов у «Шахтар-3» і не має там ігрової практики. Він - основний футболіст нашої команди, але на клубному рівні просто загубився. Чумак в опорній зоні виправдав мої очікування, а у Качараби це поки не виходить.
- Що скажете про майбутнього суперника - збірну Росії?
- Це дуже хороша команда, яка грає у себе вдома. Імовірно на матчі буде присутнє керівництво російської футбольної федерації. Як ви думаєте, як футболісти будуть грати при цьому? Ми їх не боїмося! На турнірі Баннікова ми їх обіграли, в Мінську - знову перемогли. І в Туркменістані виграли! Я вірю в свою команду!
