В інтерв'ю клубним ЗМІ капітан жіночої команди «Динамо» Ганна Мирончук розповіла про підготовку до другої половини сезону.
- Опишіть, із чого зараз складаються ваші тренування?
- Заняття починаються з розминки, тренування несуть втягуючий характер, оскільки ми вийшли з відпустки 10 січня. Сьогодні було силове тренування, відпрацьовували удари по воротах, і на завершення – вправа «акваріум».
- У чому полягає ця вправа?
- Вправа має силове спрямування, на швидкість, швидке прийняття рішень, тому що грають 4 на 4 плюс воротарі.
- Хто сьогодні переміг?
- Помаранчеві, наша команда.
- За рахунок чого перемогли?
- Ми швидше приймали рішення, більше володіли м'ячем і виграли.
- А хто у вас забивав?
- Я, Даша Якімова, Таня Бондаренко.
- Тренер казав, якщо забив головою, то зараховується як за два голи – хто у вас забив головою?
- Я, але зарахували за один гол.
- Наскільки ми розуміємо, це інтенсивна вправа?
- Так, по дві-три хвилини грає кожна команда, потім міняємось і кілька хвилин відпочиваємо.
- Вже відчуваєте навантаження?
- Так, тому що ми нещодавно вийшли з відпустки. Після тренування одразу в душ і їдемо додому.
- Ви ще ворота носите?
- Доводиться, нема кому носити.
- У вас так прийнято, що розминки та заминки проводять найдосвідченіші гравці?
- Оскільки у нас неповний тренерський штаб, Анна Прокопенко проводить розминки та заминки, а також бігові вправи.
- Незабаром ви візьмете участь у турнірі в Кривому Розі. На що орієнтуєтеся під час підготовки?
- З 1 по 5 лютого проходитиме турнір у Кривому Розі, в якому ми братимемо участь, потрібно буде виграти групу, а там дивитимемося.
- У зв'язку з участю вам потрібно форсувати підготовку. В чому це виражається?
- Перш за все, кожен футболіст повинен максимально викластися на тренуванні, щоб потрапити в стартову одинадцятку та проявити себе індивідуально на зимовому чемпіонаті.
- Емблема «Динамо» на серці - це додаткова мотивація, відповідальність?
- Думаю, кожен футболіст, футболістка мріє грати за такий великий клуб, із великою історією. Щоразу, коли виходиш на поле, велика мотивація вигравати, забивати.
- Наскільки ви готові піднятися в класі? Що потрібно зробити для цього?
- Усі футболістки хочуть підвищитись у класі, усі стараються. Головне працювати, викладатись на полі на 100%, показувати все, що ти можеш.
- Вершина футболу – це збірна, поки в резерві національної команди дві футболістки «Динамо». Можете пояснити ці процеси?
- Думаю, тренерський штаб збірної України більше дивиться на Вищу лігу, де грають досвідченіші виконавиці. Ми лише перший рік виступаємо на високому рівні, у команді молоді дівчатка, ми прогресуємо, викладаємось на тренуваннях, думаю, кожна з нас ще потрапить до складу збірної України.
- Підвищення у класі відкриє вам нові дороги у футболі.
- Звичайно, головне працювати, мати бажання зростати, не зупинятися на досягнутому, доводити свій рівень. А головний тренер обирає, хто сильніший і гратиме.
- Хто у вашій команді наймолодший, найдосвідченіший?
- У нас молода команда, майже всі дівчата школярки – одинадцятий, десятий класи. Шість осіб віком від 22 років і старше. У 16 років потрапити до команди з великим титулом, «Динамо» Київ, – це мрія.
- Розкажіть свою історію, як ви потрапили сюди.
- У мене був період, коли не грала півтора роки. Мені зателефонували та запросили до команди. У серпні був загальний тренувальний збір, і тоді підписали контракти з «Динамо».
- Звідки ви?
- Із Рівного. Навчалася у Костопольському ліцеї, виступала за команду «Родина». Потім приїхала до Києва на навчання, грала за київський «Атекс», потім за команду ОКІП та «Динамо» Київ.
- Ваша перша команда продовжує існувати?
- Так, «Родина» зараз це «Верес».
- Чи дало новий імпульс розвитку жіночого футболу те, що команди взяла під крило УПЛ?
- Звичайно, дало, ще три-чотири роки тому мало хто знав, що в Україні існує жіночий футбол. Тепер же, рік за роком, він починає розцвітати.
