- Ілля, вітаємо з чемпіонським треблом у твоєму першому ж сезоні в основі! Які емоції зараз відчуваєш?
- Звичайно, емоції зашкалюють. Фінальний матч був непростим, і дуже приємно вигравати такі поєдинки. Це просто чудово, що до чемпіонства ми додали Кубок. Нам це було необхідно. Усі молодці, вітаю команду і, звичайно ж, уболівальників, усіх, хто в нас вірив. Будемо продовжувати в тому ж дусі!
- Як позначилася на грі в захисті втрата Віталія Миколенка під час першого тайму?
- Звичайно, те, що трапилося з Віталіком Миколенком, стало для нас неприємним моментом. Але нічого, Саша Караваєв вийшов на заміну й гідно його замінив. У нас немає поділу на основних гравців і неосновних. Кожен, хто виходить на заміну, намагається грати якщо не сильніше, посилюючи гру, то як мінімум на тому ж рівні.
- В останніх матчах сезону «Динамо» впевнено вело гру, легко здобувало перемоги. У фіналі не було такої легкості. Позначилася велика важливість матчу і відповідальність за результат?
- Звісно. До того ж відчувалося, що «Зоря» добре підготувалася до матчу з нами, вони знали наші сильні сторони. І ми добре розібрали суперників, знали, що вони можуть. Фінал видався важким, хоча вважаю, що він просто не міг бути легким. Але ми довели, що ми найсильніші в Україні на цей момент.
- Якими словами Мірча Луческу мотивував команду перед фінальним поєдинком?
- Він сказав, що ми просто зобов'язані виграти. Як він завжди каже: "перемога не матиме сенсу, якщо слідом за нею не буде наступної перемоги". Ми зобов'язані були сьогодні перемагати.
- «Динамо» здобуло трофей в особливий для клубу день... Що для тебе це означає?
- Так, цей день для нас особливий – день народження клубу. Тому слава Богу, що все так сталося, і ми виграли трофей у такий день. Це дуже багато значить для кожного, кому не байдуже «Динамо». А особливо для мене та інших хлопців, які в клубі ще з академії. Я дуже щасливий, що пробився в першу команду і можу виступати зараз на такому високому рівні. Для молодого гравця це справжнє щастя – мало того що грати на професійному рівні, так ще і за свій улюблений і рідний клуб, у якому я виріс.
