Час відкриває все приховане та приховує все зрозуміле. Афоризм великого давньогрецького драматурга Софокла якнайкраще характеризує шлях, яким іде до футбольних висот півзахисник київського "Динамо" Огнєн Вукоєвич.

За шість сезонів у столичному гранді хорват, який успадкував клубну футболку з 5-м номером від самого Сергія Реброва, став незамінним у якості універсального півзахисника найтитулованішого клубу України, що стало приводом для підписання з ним нової довгострокової угоди, яка дозволить відданим шанувальникам "Динамо" насолоджуватися неабиякою майстерністю бойового півзахисника киян як мінімум до липня 2015.

Знайомство з футболом почалося для Огнєна з п’ятирічного віку. Приклад для наслідування був завжди поруч, оскільки його тато грав за скромну команду з рідного містечка Вукоєвичів Бєловар, знаменитого своїм фортом, зведеним у 18-му столітті за наказом імператриці Марії Терези з династії Габсбургів. За визнанням нинішньої зірки київського "Динамо", він ще дитиною ходив зі своїм батьком на тренування, дивився на ігри, що й привело його до природного вибору на користь улюбленої гри людства. Удень він займався у школі, а ввечері бігав на тренування.

Пройшовши початковий курс навчання в дитячій школі "Младость Здралове", юнак продовжив своє футбольне навчання в місцевому "Бєловарі", після двох сезонів у якому у 2003 році підписав свій перший професійний контракт із ФК "Славен Бєлупо" з Копривніци.

Потрапити у віці 19-ти років до клубу з півночі країни, заснованому в 1907 році та представленому в елітному хорватському дивізіоні, було певним успіхом. Його дебют стався в чемпіонаті Хорватії 10 серпня 2003 року в грі проти "Цибалья" 0:0, а радість від першого гола прийшла у грі проти все того ж противника три місяці потому. Команда з Вукоєвичем у складі досягла певного прогресу, піднявшись на шосту позицію в порівнянні з дев’ятим місцем у рік дебюту Огнєна. Сам молодий півзахисник став справжнім універсалом, опанувавши позиції як зліва і справа, так і в центрі, провівши 53 гри та відзначившись п’ятьма м’ячами у воротах суперників.

У Бельгії добре, а вдома краще!

Перехід незабаром до бельгійського "Льєрсу" за 265,000 євро, оформлений 1 липня 2005, міг стати трампліном для переходу до більш заможного клубу, але на практиці привів Вукоєвича до передчасного повернення на батьківщину після лише дев’ятьох ігор за "жовто-чорних". Головним поштовхом до цього стало невгамовне бажання місцевого гіганта, загребського "Динамо", підсилити свій склад потужним гравцем хорватської молодіжки. 660,000, виплачених за Вукоєвича, знайшли розуміння у бельгійців, а самому Огнєну дали гарну можливість зробити ще один крок угору кар’єрними сходами.

Новачок "картато-синіх" дебютував на "Максимірі" 4 березня 2006 року та зробив свій внесок у розгром клубу "Медимур’є" 3:0. Вимогливі загребські фанати відразу оцінили характер та бійцівські якості Вукоєвича, назвавши його "динамівським Гаттузо". За три сезони в найуспішнішому клубі своєї країни Огнєн, немов підтверджуючи значення свого імені, неодноразово запалював неймовірними емоціями та майстерністю знамениту домашню арену клубу, зробивши значний внесок у три домашніх чемпіонства, два Кубки Хорватії та один Суперкубок. Особливо вражаючим став сезон 2007/08, в якому динамівська двадцятка відзначився 11 разів у 29 іграх. В єврокубках Вукоєвич також був у своїй команді на провідних ролях, провівши з 2006 до 2008 року 18 матчів та забивши п’ять голів. Найбільш примітним із них став м’яч, забитий бременського "Вердеру" в кваліфікації Ліги чемпіонів.

Після таких виступів великий контракт був, що називається, не за горами. У чергу за сильним опорником вишикувалися амстердамський "Аякс", мюнхенська "Баварія" та "Селтик" із Глазго. Найбільш наполегливими з них виявилися шотландці, але й вони пішли в тінь після того, як київські динамівці зробили агенту гравця Данко Дикічу та його клієнту остаточну пропозицію, від якої ті не змогли відмовитися.

Незамінний


Тепер саме час повернутися до все того ж Софокла. Час, проведений Вукоєвичем у столиці України, починаючи з моменту підписання контракту 25 травня 2008 року в клубному офісі за участю президентів двох "Динамо" Ігоря Суркіса та Здравко Мамича, а також старшого тренера команди Юрія Сьоміна, немов збільшувальне скло, показало, яке ж важливе значення для киян став грати хорват. Бездоганний у відборах, безстрашний у єдиноборствах та достатньо вправний в атаці, Вукоєвич виграв один титул чемпіона України у складі киян у 2009-му, один Кубок країни у 2014-му та два Суперкубки України в 2009-му та 2011-му.

"Я граю за великий клуб, маючи в Києві все, що потрібно. Мене цінують уболівальники, тренери, партнери та керівництво. Я був би не проти приносити користь "Динамо" до завершення моєї кар’єри", - казав тоді Огнєн. Але в підсумку хорватський легіонер провів у Києві п'ять років, із 2008-го по 2013-й, після чого поїхав в оренду до московського "Спартака" та загребського "Динамо", а завершив ігрову кар'єру у віденській "Аустрії" у 2017-му.

Скаут та тренер

Відразу розпочинати тренерську кар'єру, хоч і мав відповідну ліцензію, Вукоєвич не став. Приміром, на чемпіонаті світу 2018 року, що проходив у Росії, Огнєн був разом із національною збірною Хорватії в якості скаута. Цю ж саму посаду він займав у київському "Динамо", що стало для нього рідним за роки виступів в Україні.

Але тренерський шлях у підсумку все ж привабив колишнього футболіста, і з 2019 року він очолював молодіжну збірну Хорватії до 20 років. Щоправда, контактів із "Динамо" Огнєн не втрачав, і після того, як першу команду очолив румунський спеціаліст Мірча Луческу, радо погодився стати його асистентом.

Титульний партнер
Технічний партнер
Офіційний партнер