Дві динамівські команди вікових категорій U15 та U16 (футболісти 2008 та 2007 років народження) протягом трьох останніх місяців перебувають у німецькому місті Кельн, де у безпечних умовах продовжують свою футбольну освіту. Тренуються хлопці на базі любительського клубу Ford Niehl, який люб'язно надав свої поля, роздягальні та іншу інфраструктуру у користування нашим командам. Президент Ford Niehl Герт Неттесхайм розповів, як його клуб допомагає українським футболістам:
- Коли в Україні почалася війна, для нас це було так само раптово та несподівано, як і для українців. Незабаром виникла потреба надавати допомогу та підтримку людям – таких запитів було дедалі більше. Ми почали робити все, що в наших силах, і для нас це було природно.
- Як відреагували на прохання прийняти на своїй базі спочатку аж три динамівські команди та надати їм умови для тренувань?
– Для мене було великою честю допомогти дітям, які приїхали з України. Ваші команди прибули влітку, на початку серпня, добре, що не потрібно було в цей час відвідувати школу, і вже вранці вони могли йти на тренування чи грати. Тож ми не зволікали, а одразу організували процес.
- На двох полях вашої бази тренується багато ваших команд, наскільки складно було підлаштувати графік та виділити час для занять динамівців?
- Всього на наших полях тренується 22 команди – 20 молодіжних та 2 дорослі. Звісно, коли розпочалася школа, організувати тренувальний процес стало складніше. Проте ми постаралися зробити так, щоб для всіх був час проводити заняття. Ми даємо можливість тренуватися кільком командам на одному полі, що дуже добре, оскільки хлопці можуть дружити. Коли вони повернуться в Україну, у них залишаться друзі в Німеччині – це однозначно плюс для дітей.
Не важливо, як довго ще триватиме війна – ми продовжуватимемо допомагати стільки, скільки знадобиться. Діти можуть тренуватися, скільки захочуть. Ford Niehl залишиться їхнім другим домом до закінчення війни і доти, доки вони не зможуть повернутися до мирної України.
- Крім того, що ви надаєте динамівцям футбольну інфраструктуру, ви також допомагаєте морально, щоб наші діти могли почуватися як удома – на вході на поле висить плакат в українських кольорах зі словами про те, що Німеччина підтримує Україну, ви організовуєте барбекю, плануєте провести «український день» під час матчу із «Шальке», на який запрошуєте українських уболівальників та хочете приготувати нашу національну їжу. Як вдається доповнювати практичну допомогу емоційною підтримкою?
- Це зовсім нескладно, адже футбол об’єднує. Я буваю на базі не щодня, але коли приїжджаю, завжди дуже радий бачити хлопців, тренерів ваших команд, весь персонал. Та й футболісти, як я вже сказав, знайомляться та дружать між собою.
– За час війни до Німеччини вимушено переїхало багато українців. За ці вісім місяців чи багато чого ви дізналися про наших людей, культуру та менталітет?
- Не важливо, яка команда тут тренується та грає – українська чи німецька, Ford Niehl чи «Динамо», ми не робимо поділу – тепер усі вони наші. Звичайно, кожен німець, який по телевізору чи в інтернеті бачив чи читав про те, що відбувається у вашій країні, взяв частинку України у своє серце. Менталітет, культура, релігія наших країн – усе це дуже схоже, тому українці близькі німцям, і жодних труднощів не виникає.
Я бачу, що Україна набагато сучасніша за росію. У вашій країні ми бачимо дуже багато людей, які намагаються навчатися, розвиватися, багато хто отримує вищу освіту в Європі. Відчувається, що Україна не хоче стояти на місці та залишатися на одному рівні, ваші люди орієнтуються на Європу та прагнуть йти вперед. Найголовніше для українців – це свобода. Те, як борються ваші чоловіки на фронті за свободу, викликає захоплення.
