Відповідь російським військам буде тільки одна – ненависть і презирство – звернення Президента

Відповідь російським військам буде тільки одна – ненависть і презирство – звернення Президента

Вільний народе вільної країни!

Вільний Славутичу, який загарбникам не підкорити!

Сьогодні ми були всі разом з тобою – на твоїх вулицях, у твоєму протесті. І всі разом говоримо окупантам одне: ідіть додому, поки ще можете ходити.

Російські загарбники увійшли у Славутич і зустріли там таку ж реакцію, як і на півдні нашої держави, як і на сході нашої країни.

Україна єдина у прагненні жити вільно, жити незалежно й заради власних мрій, а не чужих хворих фантазій. Кожен день нашої боротьби за Україну, кожен прояв нашого спротиву в усіх районах, куди окупанти поки що зайшли, доводять, що Україна – це сповнена життя держава, яка має історичне коріння та моральну основу на всій своїй території.

Окупантам не допоможе нічого, що вони роблять. Відключення нашого телебачення й підключення камлання московських телеведучих, листівки з пропагандою, роздача рублів. Рублів, які й у Росії скоро прийматимуть на вагу, а не за номіналом.

Не допоможе й підкуп маргіналів, яких окупанти шукають по всіх смітниках, щоб зображати нібито проросійську владу...

Відповідь російським військам буде тільки одна – ненависть і презирство. І неминуче прийдуть наші Збройні Сили України.

Саме тому прості українські селяни голіруч беруть у полон пілотів збитих російських літаків, які падають на нашу землю. Саме тому наші «тракторні війська» – українські фермери забирають російську техніку в полях і віддають її нашим Збройним Силам України. Зокрема найновіші зразки, які Росія намагалася зберігати в секреті. А тепер окупанти кидають їх на нашій землі та просто втікають...

В принципі, правильно роблять. Бо їм звідси краще втекти, ніж померти. А інших альтернатив немає й не буде.

Кожен і кожна в Україні об'єднались і всю свою енергію вже понад місяць віддають обороні нашої держави. Разом зі Збройними Силами, разом з усіма нашими захисниками й нашими захисницями, разом з нашою Національною гвардією.

Хочу зараз іще раз привітати з великою повагою Національну гвардію України з її днем. Щиро вдячний за все, що ви робите для захисту держави, для захисту українців! Дякую за всі кроки до перемоги, яка буде, і які стали можливими завдяки вам.

Сьогодні ж вручив нагороди бійцям Нацгвардії, які відзначилися в боях із російськими окупантами. А також присвоїв звання бригадного генерала п'ятьом полковникам Нацгвардії України.

Загалом за час повномасштабної війни з 24 лютого вже 476 бійців Національної гвардії були відзначені державними нагородами.

Говорив також сьогодні з Президентом Польщі Анджеєм Дудою. Двічі. Про наших людей, які знайшли захист на території Польщі. І про необхідність посилення нашої спільної безпеки. Безпеки наших держав. Безпеки насправді для всіх європейців.

Яка ціна цієї безпеки? Це ж дуже конкретно. Це літаки для України. Це танки для нашої держави. Це протиракетна оборона. Це протикорабельна зброя. Це те, що є в наших партнерів. Що в них просто припадає пилом. Зрештою, це все для свободи не тільки в Україні – для свободи у Європі.

Бо для всіх на континенті не може бути прийнятним, якщо під ризиком зіткнення з російськими загарбниками опиняться держави Балтії, Польща, Словаччина, увесь схід Європи.

Опиняться тільки тому, що залишать десь у себе в ангарах всього лише один відсоток від усіх літаків НАТО і один відсоток усіх танків НАТО. Один відсоток! Ми не просили більше. І не просимо більше. А чекаємо вже 31 один день!

Тож хто керує євроатлантичною спільнотою? Невже досі Москва через залякування?

Партнерам потрібно активізувати допомогу Україні. Саме ці слова: партнерам потрібно! Бо це безпека Європи. І саме про це ми домовлялися в Києві, коли троє прем'єр-міністрів східноєвропейських країн, а також пан Качинський, прибули в нашу столицю. Це в середині березня було. Сьогодні ж одразу після розмови з Президентом Польщі зв'язався із захисниками Маріуполя. Я на постійному контакті з ними. Їхня рішучість, їхній героїзм, стійкість вражають. Вдячний кожному з них! Кожній з них! Хоча б відсоток їхньої хоробрості тим, хто вже 31 день думає, як же передати десяток-другий літаків або танків…

И, кстати, мы говорили сегодня с нашими военными в Мариуполе. С нашими героями, которые защищают этот город. Мы говорили на русском языке.

Потому что в Украине нет и никогда не было языковой проблемы.

А вот теперь вы, российские оккупанты, эту проблему создаете. Это вы делаете все, чтобы наши люди сами уходили от русского языка. Потому что русский язык будет ассоциироваться именно с вами. Только с вами. С этими взрывами и убийствами. С вашими преступлениями. Вы депортируете наших людей. Вы травите наших учителей, заставляя их повторять всё за вашими пропагандистами. Это вы захватываете в плен наших мэров и украинских активистов. Это вы расставляете на оккупированной территории билборды с призывами (сегодня они появились) не бояться говорить на русском языке. Просто подумайте, что это значит. Там, где русский всегда был частью повседневной жизни, как и украинский язык, на востоке нашего государства, и там, где вы превращаете мирные города сегодня в руины. Россия сама делает все, чтобы на территории нашего государства состоялась дерусификация. Вы это делаете. За одно поколение. И навсегда. Это еще одно проявление вашей самоубийственной политики.

Наші представники – міністр закордонних справ та міністр оборони України – зустрілися сьогодні в Польщі з колегами зі Сполучених Штатів. До них приєднався і Президент США Джозеф Байден. Як мені доповіли, переговори стосувалися, зокрема, й цих життєво важливих інтересів, про які я зазначив вище. Стосувалися того, що ми дійсно потребуємо, поки продовжується цей пінг-понг – хто і як повинен передати нам літаки та інші інструменти захисту. Україна не може збивати російські ракети з дробовиків, з кулеметів, яких забагато у поставках.

А деблокувати Маріуполь неможливо без достатньої кількості танків, іншої бронетехніки та, обов'язково, літаків. Про це знають всі захисники України. Знають всі захисники Маріуполя. Знають тисячі людей – громадяни, цивільні, які там вмирають у блокаді.

Це знають у Сполучених Штатах Америки. Знають усі європейські політики. Ми сказали всім. І це мають знати якнайшвидше і якнайбільше людей на землі. Щоб усі розуміли, хто й чому просто побоявся запобігти цій трагедії. Просто побоявся ухвалити рішення. Життєво важливе.

Звичайно, ми вже захопили певну кількість російських танків, які військове командування цієї держави не втомлюється посилати, щоб ми їх тут спалювали.

Але все ж народи світу точно не зрозуміють, якщо поле бою в Україні буде більшим постачальником танків для захисту свободи у Європі, ніж наші партнери.

Позиція України має бути почута. Хочу підкреслити: це не тільки наша позиція.

Це позиція абсолютної більшості населення Європи, більшості європейців.

Якщо хтось не вірить, нехай подивиться на актуальні опитування громадської думки у світі.

А якщо не хочете чути позицію людей, то почуйте удари російських ракет, які б'ють зовсім поруч із польським кордоном. Чи ви чекаєте гуркоту російських танків?

Говорив також з Премʼєр-міністром Болгарії Кирилом Петковим. Зокрема, про гуманітарну катастрофу через дії російських військ та про те, як урятувати наших людей.

Виступив сьогодні ж на Дохійському форумі у столиці Держави Катар. Це поважне зібрання, яке має значення не лише для ісламського світу, а й для багатьох інших держав Латинської Америки, Африки. Це саме ті регіони, де російська пропаганда все ще має великий вплив. Але ми працюємо проти брехні всюди у світі. Хай у Росії знають, що правда не мовчатиме. І кожен народ у світі відчує, якої глибини несправедливість Росія творить проти України. Проти всього, що утримує світ у межах моралі та людяності.

Окупанти скоїли черговий злочин проти історії. Проти історичної справедливості.

Біля Харкова російські війська у своєму фірмовому нелюдському стилі «денацифікували» меморіал жертвам Голокосту – в Дробицькому Яру.

У роки Другої світової війни в цьому місці нацисти розстріляли близько 20 тисяч людей. Через 80 років їх убивають вдруге. І це робить Росія.

Менора у Дробицькому Яру, розбита російськими снарядами сьогодні, це ще одне запитання до всієї єврейської громади світу про те, скільки ж іще злочинів проти нашої спільної пам'яті про Голокост буде дозволено скоїти Росії на нашій українській землі?

Російські війська цілком свідомо вбивають мирних людей, знищують житлові квартали, поціляють в укриття та лікарні, у школи, університети. Навіть у церкви, навіть у меморіали жертвам Голокосту!

Російські війська отримують саме такі накази: знищувати все, що робить наш народ народом, наших людей людьми, нашу культуру культурою. 80 років тому нацисти саме так намагалися захопити Європу. Саме так, як діють окупанти в Україні. Ніхто їм цього не пробачить. Буде відповідальність. Так само, як і 77 років тому. Найімовірніше не в Нюрнберзі. Але сенс буде аналогічний. Ви побачите.

Всі побачать. Всі. Ми гарантуємо.

Слава всім нашим героям!

Слава Україні

Інші новини

Титульний партнер
Технічний партнер
Офіційний партнер