Юрій Дуленчук: «Емоції дітей, які можуть знову грати у футбол, - безцінні»

Юрій Дуленчук: «Емоції дітей, які можуть знову грати у футбол, - безцінні»

Три групи динамівської академії вікових категорій U14, U15 та U16 (футболісти 2007, 2008 та 2009 років народження) протягом двох останніх тижнів проводять підготовку у Німеччині. У середу вони зіграли перші товариські матчі із «Зігеном». Це стало можливим завдяки голові благодійної організації Ukrainehilfe Salchendorf та першого фан-клубу київського «Динамо» Юрію Дуленчуку. Він розповів докладніше про організацію поєдинку та діяльність своєї організації, що спрямована на підтримку України та українців у війні з росією:

- Мій друг з Німеччини, який грає за місцеву команду ветеранів, і є фанатом ФК «Кенльн», повідомив мені, що три команди динамівської академії приїхали до Німеччини. Я одразу зробив кілька дзвінків у Зігені, поговорив з «Динамо», з тренерами цих команд, і з’явилася ідея організувати товариські матчі із хлопцями з місцевого футбольного клубу. Хотіли зробити це ще швидше, але через певний порядок оформлення документів, довелося протягом певного часу чекати на усі офіційні підтвердження. Коли у неділю ввечері стало відомо, що є можливість провести такий матч, ми його організували за два дні за участі В’ячеслава Стешенка – співвласника столичних автозаправних станцій KLO. Підключили відомих журналістів, телебачення, яким ми дуже вдячні, щоб подія набула широкого розголосу.

- Чим займається ваш фонд Ukrainehilfe Salchendorf?

- Ми організували його з перших днів війни разом із шістьма небайдужими сім’ями. Дякуючи цьому фонду і всім добрим людям, які нам допомагають маленькими та великими внесками ми змогли відправити 27 вантажівок з допомогою в Україну, зокрема, більше 100 ліжок для лікарень, багато медикаментів, дитячого харчування, тощо. Ця допомога вирушила в різні регіони, у конкретні місця, де це було потрібно.

У Зігені та околицях живе багато українських сімей з дітьми, яким ми допомагаємо. Лише мої друзі прийняли 80 людей – це сім’ї з дітьми, люди похилого віку. Моя дружина займається пошуком помешкань для життя, влаштуванням діток у садочки, школи, допомагає оформлювати страховки та усі інші офіційні документи через мерію. Все це ми робимо з власної ініціативи та доброї волі. Усі кошти, які отримуємо, у 100% обсязі передаємо в Україну на відміну від деяких організацій, наприклад, Червоного Хреста, які 30-40% коштів забирають на свої потреби – оплату персоналу, тощо.

З шести сімей, які у нашому фонді, кожна займається своїм напрямком – забезпеченням проживання, харчування, запрошенням ЗМІ, тощо. Все це люди роблять від щирого серця, на волонтерських засадах – паралельно усі вони мають повноцінну роботу.

- Що вас пов’язує з Україною та із Німеччиною?

- Я навчався у Зігені, а в Україні був представником торгово-промислової палати. У 2016-му році ми організували перший у Німеччині фан-клуб «Динамо», у 2016-2018 роках привозили з Німеччини до Києва ветеранів, які грали із киянами. До речі, у 2016-му році мій друг теж був у Києві та забив два м’ячі у ворота ветеранів «Динамо» у товариській зустрічі. Тож я постійно мав контакти із Батьквщиною. Звісно, захотілося допомогти і динамівським вихованцям та прийняти їх на кілька днів у Зігені.

Тут найкраща футбольна команда, мій син Ілля грає у віковій категорії U16 і дуже вболіває за «Динамо», знає усіх футболістів першої команди, часто бував на матчах у Києві, а також ми багато їздимо Європою, щоб підтримати киян у виїзних поєдинках. До речі, у матчі із «Динамо» він був капітаном – дякую тренерам та хлопцям, які його обрали. Тому для нас це була надзвичайно важлива та почесна місія запросити динамівських дітей та тренерів, щоб вони пограли у футбол, потренувалися, розвіялися та добре провели час. Сподіваюся, нам це вдалося. Було дуже приємно бачити щасливі обличчя дітей, які, нарешті, змогли зайнятися улюбленою справою – грати у футбол. Їхні позитивні емоції – це найдорожче для нас. Також задоволені були і діти з німецької команди, для яких було цікаво та приємно зіграти з «Динамо», незважаючи на те, що українці були молодші за них та на дві голови менші. Вони чудово відіграли, усі глядачі були просто у захваті від динамівської школи.

Я сам великий фанат «Динамо» з дитинства, з 1986 року, коли команду ще тренував Лобановський, а у складі грав Блохін, потім пам’ятаю наступне видатне покоління 90-х, яке перемагало «Барселону». Тому усе, що стосується «Динамо», а особливо дітей, сприймаю дуже емоційно, тепло та душевно. Таку ж любов прищепив і сину, для нього київське «Динамо» це щось особливе.

Минулого року шуму у Юнацькій лізі УЄФА наробила команда «Динамо» U19, обігравши «Баварію» 4:0. До речі, ми також були з нашим фан-клубом на тому матчі, а потім і на грі основних команд. А у Києві похід на поєдинок нам організовував голова фан-клубу «Динамо» Сергій Михайленко. Тоді я привіз фанатів з Голландії та Німеччини. Тож «Динамо» - це бренд у Європі, хочу побажати хлопцям, щоб у них усе вийшло у першій команді.

- Розкажіть про позафутбольну складову організації матчів.

- Вхід ми спеціально зробили безкоштовним, щоб на матчі прийшло якомога більше українців. Анонс цих матчів дали телевізійні канали, радіо та преса, тож людей зібралося багато. На іграх були присутні і багато німців, серед них матчі юнацьких команд теж викликали цікавість, адже усі знають, що академія київського «Динамо» - одна з найкращих в Європі та світі, у ній навчається дуже багато талановитих дітей, які згодом стають хорошими футболістами першої команди, а найголовніше – щоб вони стали хорошими людьми.

Перед матчем гімн України виконувала дівчина Олена з України. Вона співачка, виїхала з нашої країни разом зі своєю донечкою у зв’язку з війною, тут вони живуть поблизу Зігена. Нещодавно ми від фонду організували свято, на якому вона виступала – усім дуже сподобалося. Тому ми запросили її заспівати гімн України.

Що стосується трьох хлопчиків, які вийшли на поле у першому матчі у складі «Динамо», їх звати Морітц, Яніс та Тайлер - це сини наших німецьких друзів, які дуже багато допомагають Україні, українцям та є членами нашого фонду.

- Куди будуть спрямовані пожертви, які залишали люди у скриньках до та під час матчу?

- На допомогу українцям. Ми допомагаємо адресно. Наприклад, отримали запит із харківської клініки щодо конкретних медикаментів – вийшли на виробників та придбали по закупівельним цінам. За 40 тисяч євро можемо придбати медикаменти, які в дійсності коштують 200 тисяч. Так само допомагаємо і мамам з дітьми, закриваючи усі їхні питання та потреби з помешканням, харчуванням, тощо, щоб люди могли почувати себе комфортно, наскільки це можливо за даних обставин.

- Які ваші плани на найближче майбутнє? Чи думаєте про те, щоб організувати ще якісь заходи за участі динамівців?

- Якщо тренери дадуть згоду, ми спробуємо організувати невеликий турнір за участі відомих німецьких, бельгійських та голландських команд, який триватиме два дні. Це можна зробити на вихідних чи під час шкільних канікул.

- Крім ігор, динамівці провели два тренування, чи складно було знайти поля?

- Їх надав футбольний клуб «Germania Salchendorf». Багато хто з керівництва клубу, ветеранів бували в Україні і мають з нею зв’язок. У 2018-му році вони грали за ветеранів проти таких легенд, як Безсонов, Заваров, яких тренував Мунтян. Багато хто бачив «Динамо» по телебаченню чи вживу, а ось зіграти з відомими ветеранами на полі – це зовсім інше. Це дало поштовх тому, що саме в нашому містечку, в нашому клубі любов до «Динамо», України та ставлення до клубу особливі. Тому ми намагаємося використати кожну можливість, щоб допомогти жінкам, дітям, мамам та сподіваємося, що в Україні скоро настане мир, і повернеться нормальне життя.

Інші новини

Титульний партнер
Технічний партнер
Офіційний партнер