Півзахисник «Динамо» Владислав Кабаєв поділився враженнями від домашньої перемоги над криворізьким «Кривбасом» у чемпіонаті України з великим рахунком 4:0:
- Які ваші емоції після переможної гри з «Кривбасом»?
- Перемога – це головне. Звісно, коли ти виграєш, коли є якість гри - це супер. Сьогодні була необхідна якість, щоправда, не завжди, але її вже було помітно. Ми перемогли важку команду для нас, такі матчі завжди непрості. Сьогодні рахунок після першого тайму 3:0 показує, що наша реакція на попередні п’ять ігор чемпіонату, у яких ми втратили багато очок, була правильною, як і на невдалу гру з «Самсунспором» у Туреччині.
- «Кривбас» зазвичай грає високо у захисті та часто припускається помилок. Чи акцентував на цьому увагу тренерський штаб під час підготовки до матчу?
- Ми дивимося кожного суперника по годині, буває по два дні. У криворіжців є як слабкі сторони, так і сильні, зокрема вони багато забивають на контратаках. Не скажу, що ми робили закидання за лінії, й усе проходило. Було більше комбінаційної гри, стандарти напрацьовували, й сьогодні вони спрацювали. Біля штрафного майданчика суперника у нас виходило більше вдалих дій. Але є ще моменти, у яких нам потрібно краще працювати – як в захисті, так і в атаці, бо знову були моменти, які ми не доводили до логічного завершення. Але забили чотири й не пропустили – вже добре.
- Ви сьогодні грали на незвичному для себе правому фланзі, наскільки було складніше там діяти?
- Не буду обманювати – незвично. Але віддав гольову передачу, крім того, були моменти, коли пробивав з лівої… Караваєв жартує, що коли я граю справа, у мене і гольові нагоди є, і віддати можу, і забити. А коли зліва, то, мабуть, більше беру участь у побудові гри. Функції були трохи різні, але головне, що я сьогодні зіграв після травми, після не дуже вдалого для мене періоду. Команда перемогла, тож це великий плюс і для мене, і для колективу.
- А яке у вас пошкодження було?
- У мене було два пошкодження – надрив привідного м'яза та пошкодження передньої поверхні стегна. А коли поїхав до Туреччини, там в мене було отруєння, тому пропустив гру з «Самсунспором». Але сьогодні поспілкувався до гри з тренером, він мені довірився, і я зіграв.
- Розкажіть про третій м’яч та ефектну комбінацію з Ярмоленком, схоже, для нього це теж був важливий гол. Вдало зорієнтувалися під час матчу?
- Так, ми ж усі футболісти. З таким гравцем, як Ярмоленко, можна з закритими очима грати. Знаєш, що якщо віддаєш пас, він тобі поверне точно в ноги. Мені було дуже приємно асистувати такому гравцю, як він. Я дуже радий, що він теж повернувся до нас після хвороби, зіграв, хоча не на своїй позиції, але дуже якісно. Приємно перебувати з ним на полі.
- У команду прийшов новий вінгер – Шола Огундана, здорово грати у нинішньому сезоні почав Волошин, є Ярмоленко, ми всі розуміємо, яка це фігура. Зараз дуже велика конкуренція на позиції вінгера. Чи ви це відчуваєте?
- Так, відчувається. Але ви ж розумієте, що ми граємо в «Динамо». У позаминулому році не було конкуренції, були лише, Ярмоленко, Волошин та я, інші хворіли. Загалом по одній людині на позицію. Звісно, прикольно грати всі матчі, але я розумію, що в такому клубі, як «Динамо», завжди буде конкуренція. Якщо ти не будеш ти показувати рівень, прийде той, хто буде. Сюди дуже багато хлопців хочуть потрапити. Можете запитати у хлопців з «Кривбасу». У них багато роботи попереду, бажаю, щоб вони відчули, як це – грати в такому клубі. Це нормально, що є конкуренція, хлопці молоді.
Ми вже трохи старші, трохи досвідченіші. Приходять молоді хлопці, як Волошин, Шола. Я у дуже хороших відносинах і з ними, і з Андрієм Ярмоленком, тому радий, коли в них гра йде. Бачу, як Назар Волошин мене обіймає, радіє за мене. Тож це здорова конкуренція, яка і мене, і його буде рухати вперед.
- Сьогодні у грі команди відчувалася впевненість та невимушеність, яких не вистачало в останніх матчах. Що змінилося сьогодні, чому «Динамо» виглядало настільки легко?
- Ми з Піхальонком говорили, що, як раніше – вийти в футбольчик пограти, перемогти на класі, як показало життя, вже не працює. Потрібно виходити грати у чоловічий футбол. Спочатку навіть не лише не припустити, а вигравати мікро дуелі у захисті, у центрі поля. А моментів у нас завжди багато. Тож я думаю, що сьогодні саме це зіграло дуже важливу роль. Як певність здобувається? Виграв в першому моменті, другому, десь пробив, обіграв забив, а у «Кривбасу» навпаки, відчувалася нервозність.
Дуже важко підтримувати стабільність. Чим стабільніше граєш, тим у тебе, як гравця, вищий рівень. А коли ти зіграв одну гру добре, дві погано, потім знову добре, такі спади – це не дуже добре. Зараз нам потрібно відчути цю стабільність. Ми розуміємо, що попереду ще багато праці. Не хочеться зараз багато сказати, а хочеться виходити на наступні ігри, наприклад, з «Шахтарем», та доводити все на футбольному полі.
- Як ви думаєте, невдала смуга вже позаду?
- Ми не знаємо, що буде завтра. Усім хотілося б, щоб «Динамо» завжди грало так, як сьогодні. За цим стоїть дуже важка праця. Ми працювали, але щось не виходило. Сьогодні вийшло. Будемо старатися, щоб і в наступних іграх виходило – і з «Шахтарем», і далі, у єврокубках. Я хочу це пообіцяти, але побачимо, як буде. Ми будемо робити усе, що від нас залежить.
- Чи за рахунку 3:0 останні хвилини проходили вже спокійніше?
- Так, звісно, спокійніше. Десь на підсвідомості була думка про попередні матчі, плюс втома, плюс дорога. Я не хочу на цьому акцентувати увагу, але це відчувалося. Коли рахунок 3:0 чи 4:0, звісно, почуваєшся трохи спокійніше.
- Чи не було думки, що за рахунку 3:0, вас, Буяльського, Ярмоленка, інших основних футболістів можуть замінити, щоб ви готувалися до важливих матчів з «Шахтарем»?
- Я не грав останні ігри, місяць пропустив. Мені було важко, адже я ще не перебував у найкращій фізичній формі. Ярмоленко, думаю, теж хоче грати кожен матч. Ми бачимо по його емоціях, що він не дуже задоволений, коли його міняють. Він любить футбол. Можливо, сьогодні особливо не було кому зіграти вінгерів… Особисто мені, наприклад, дуже добре, що зіграв усі 90 хвилин. Потрібно було діяти трохи обережніше, щоб не отримати червону картку, бо у мене вже було попередження. Але я радий, що мене нічого не турбує на цей момент.
- Наскільки фактор Ярмоленка важливий для Динамо?
- У нього влітку закінчується контракт, не знаю, чи буде він спортивним директором, чи ні, і взагалі, ким він буде, але це дуже хороша, добра людина, яка дуже багато допомагає, як на полі, так і поза ним. Цікаво порозпитувати його про якісь історії протягом його футбольної кар'єри. Його роль дуже велика. Сьогодні він казав промову перед матчем, коли перемогли «Шахтар», теж казав. Я не знаю, як це працює (посміхається). Він вміє знайти слова, які всередині команди щось перемикають.
- Попереду важкий і відповідальний тиждень, два матчі з «Шахтарем», наскільки ця перемога додає морального піднесення? Чого взагалі очікуєте від цих матчів? Наскільки важко буде грати з «Шахтарем», зважаючи на логістику та щільність матчів?
- Давайте логістику опустимо, не хочу про це говорити, бо «Шахтар» теж їздить. Звісно, коли ти перемагаєш «Кривбас», команду, яка йшла на першому місці, звісно, це додає тобі впевненості. Але й «Шахтар» теж переміг і підходить до наших зустрічей в такій же формі, як і ми. Чим стаєш старшим, тим більше чекаєш таких матчів, як з «Шахтарем», «Кривбасом», «Поліссям» бо «Динамо» - «Шахтар» - це афіша, на відміну від поєдинків з командами, які перебувають нижче у турнірній таблиці. І коли вони є, то це супер, граємо в Києві, буде багато людей. Це, звісно, велика відповідальність для команди, футболістів, тренерського штабу. Повторюся, ми будемо робити все від себе залежне, щоб досягти позитивного результату.
- У єврокубках, як і минулого сезону, починається невдала серія. Таке враження, що «Динамо» в чемпіонаті й на євроарені трохи різне. У чому причина, на ваш погляд?
- Я з вами згоден. Якщо чесно, навіть не знаю. Буває, з хлопцями це обговорюємо, коли в купе їдемо, чай п’ємо. Психологічний стан, звісно, не найкращий, особливо після п'яти нічиїх та великої кількості критики, причому, заслуженої. Але, чесно, не знаю, що не так.
Тренуєшся так само, викладаєшся однаково, але ми ж самі бачимо, як граємо. Нуль ударів у площину воріт, якість не та. Я вважаю, що з минулого сезону мало що змінилося. Так, пішли Ванат та Бущан, але ці зміни не глобальні. Думаю, справа більше у психології. Також треба більше розкутості. Ми вміємо обігравати, забирати м'яч, але, коли ти виходиш на поле і на другій хвилині пропускаєш від «Самсунспора»… Я дивився по телевізору, бо захворів, і всередині мене тіпало. Я розумію, як хлопцям та тренерському штабу.
У нас є ще матчі попереду. Треба виправляти в цю ситуацію. Ми дивимося і читаємо, що про нас кажуть, визнаємо, що це заслужено. Ми ж не дурники, усе розуміємо, тверезо дивимося на цю ситуацію. Але є, що є. Хочеться не словами, а ділом, своєю грою дати відповідь усім критикам, бо це зачіпає. Усе в наших ногах і у наших руках, хочеться, щоб про «Динамо» казали, що це насамперед чемпіон України, який грає за свою країну на євроарені.
