Фланговий хавбек «Динамо» Владислав Кабаєв у ефірі Football Hub поділився емоціями після непростої виїзної перемоги над «Вересом» (2:1).
– Важка перемога, «Верес» тиснув дуже серйозно. Такі матчі виграються на характері?
– Це наша перша гра в нинішньому чемпіонаті України. Обговорювали з хлопцями, і дійшли думки, що завжди, коли приїжджаєш сюди, завжди класна атмосфера, багато людей приходить, свято міста, можна сказати, і дуже хороша підтримка «Вересу». Тут завжди дуже тяжко з ними грати. Ця команда грає у футбол, не боїться. Бачимо руку тренера, у них є своя філософія. Хороші гравці, які в тому числі пройшли школу «Динамо», також багато іноземців приїхало. Хороша, збита команда, і все видно на футбольному полі, як нам було важко сьогодні.
– Сьогодні було вісім змін у складі порівняно з матчем проти «Карабаху». Наскільки це впливало на зіграність, можливо якісь ігрові зв'язки? Чи не були вони порушені через ротацію?
– Зараз можна багато чого казати. Все показує гра. Щось виходило, щось не виходило. Сподіваюся, наші найкращі ігри за якістю та результатом чекають і нас, і вболівальників у подальшому. А ми все для цього будемо робити, причому неважливо, хто виходитиме на поле. Ми все-таки граємо на два турніри, і дуже хочемо стати чемпіонами та пройти якомога далі в Європі.
– Після ПАОКа команда реально була на «Карабах» дуже зла. Це видно було, що футболісти налаштовані позамежно. Чи була якась розмова?
– Дивіться, багато вболівальників критикують, але я вже це писав у себе в соцмережах, і можу ще раз сказати. Ми не дурні, ми знаємо, що навіть коли є результат, якість гри треба покращувати. А коли немає результату, знаємо, що вболівальники від нас чекають набагато більшого. І ми навіть від себе, чесно кажучи, очікуємо набагато більшого, і дуже багато працюємо. Цієї праці не видно, але коли є якість гри та характер, уболівальники можуть багато чого пробачити, а коли немає характеру чи якісь там єдиноборства програються, це дуже кидається в очі. Ми, звісно, з тренером та хлопцями все обговорили, і сьогодні, якщо якість гри була не найкраща, то сама налаштованість була на рівні.
– Як можете оцінити власні кондиції, адже чимало часу пропустили?
– Я зараз як маленька дитина, яку пустили пограти у дворі. Хотів би грати у складі, але не знаю, наскільки я зараз готовий. Важко сказати, адже після паузи у 7 місяців третю поспіль гру виходжу на 10 хвилин. Звісно, як спортсмен, хочу допомагати команді не впродовж 10 хвилин, а набагато більше. Це тренеру вирішувати, а я готовий грати з перших хвилин. Звісно, для мене сьогодні 10 хвилин – це замало, і я про це сказав тренерському штабу.
