Увесь колектив ФК «Динамо» (Київ) бажає імениннику міцного здоров’я та перемог на тренерському терені, а офіційний клубний сайт пропонує згадати яскраві цитати Олега Анатолійовича.
- Коли я ще грав у Сумах, там мене вчили проявляти повагу до старших. Зараз такого немає. Пацан у 18 років вважає, що у нього все вийшло, що він уже готовий. Я не кажу, що має бути дідівщина – я про звичайну повагу;
- Коли бив вирішальний пенальті в матчі зі Швейцарією на чемпіонаті світу, зовсім не боявся. Шовковський усе тащив, тому я був упевнений у нашій перемозі;
- Погодні умови були однакові для всіх, але нам просто хотілося довести БАТЕ, що ми обіграємо їх у снігу, пустелі, на пляжі й де тільки можна. Ми мали ще в Києві ставити їх на місце, якби в першому таймі реалізували всі моменти, які в нас були;
- У мене біло-синя кров. «Біло-синій» – найсильніший, хто би що не казав. Для мене «Динамо» – це як родина;
- Я майже з кожного міжнародного матчу намагаюся поміняти футболку. У мене дуже велика колекція. Якщо так порахувати навмання кількість футболок у моїй колекції... 90 ігор за збірну плюс 80 ігор у єврокубках... Звичайно, не з усіх ігор, але більше ста вже точно є. І я не поділяю футболки, скажімо, збірної Андорри або «Барселони» – вони всі висять разом. Немає жодних пріоритетів;
- Перше, що я пам'ятаю після зіткнення з Денисом Бойко, – це машина швидкої допомоги. Отямився: "Куди везете, – питаю, – у нас же гра?". "Та яка вже гра", – відповіли;
- Був у мене один невдалий політ, важко сідали. А летіли тоді на Фарерські острови. Після посадки стюардеса привітала нас, сказавши, що давно не бачила такої легкої посадки. Якщо це була найлегша посадка, яка ж тоді найважча?! Тоді я вирішив, що якщо нам ще раз попадуться Фарери, я туди не полечу;
- Я ніколи з партнерами не сперечався, нічого нікому не висловлював. Хіба що на полі – в емоціях. Я вважаю, що є тренер і, якщо це хороший тренер, то він завжди побачить, хто викладається, а хто ні;
- Футбол, буває, і по ночах сниться. Але ж це мимоволі. Після важких ігор завжди довго не можу заснути, завжди спливають якісь моменти, де зіграв правильно, а де можна було краще. Тому, напевно, все це відкладається у свідомості. Іноді й уві сні відпочити не вдається;
- Для мене "друг" – слово, яке рідко можна вживати. З усіма були нормальні, товариські відносини. А друзів у мене небагато – і ті, переважно, не з футболу;
- У людях, напевно, найважливіше – це порядність. Також відданість. Людина не має зраджувати й у будь-якій ситуації вона має залишатися людиною;
- Я така людина, що мені важко щось змінювати. Якщо я звик до одного місця, то міняти нічого не буду. Є люди, для яких це легко, для яких це норма, а для мене ж навпаки – дуже складно робити якісь кардинальні зміни в житті;
- У нас із Ігорем Суркісом склалися за весь час нашої спільної роботи хороші відносини і я йому вдячний за всі ці роки. Я би навіть сказав, що ця людина дуже багато в чому мені допомогла. Можу навіть брати нефутбольні моменти;
- Я все життя грав для вболівальників, і мені завжди була важлива їхня думка. Можливо, цим і заслужив їхню любов;
- Після завершення кар'єри підтримую форму. Дружина навіть скаржиться, що мало вдома буваю. Постійно тренуюся, без вихідних. Є спеціальна програма, за якою займаюся: підготовка легкоатлетична, басейн, зал.
