На fcdynamo.com ‒ хронологія золотих динамівських сезонів.
Один із найбільш складних сезонів у новітній історії клубу: міжнародний скандал, відлучення від єврокубків, реабілітація та «золотий дубль» на внутрішній арені. Про все це – в розповіді про золотий сезон 1995/96 в історії київського «Динамо».
Повернулися з Кіпру з новими силами
Чемпіони України вирушили в літню відпустку на Кіпр. Стояло завдання – відновити сили, зміцнити та об’єднати колектив. От тільки несподівано для всіх виконуючий обов’язки головного тренера та начальник за сумісництвом склав свої повноваження На пропозицію начальника команди Миколи Павлова, який щойно привів команду до чемпіонства, рада акціонерного товариства ФК «Динамо» (Київ) призначила головним тренером Йожефа Сабо.
Звільняти з команди цього міжсезоння нікого не стали. Натомість, головним трансфером став 23-річний Олександр Головко. Захисник встиг стати з «Таврією» чемпіоном України й дуже вдало грав проти киян. Із «Прикарпаття» запросили його ровесника Володимира Ковалюка, з «Динамо-2» залучили до тренувального процесу першої команди воротаря Тараса Луценка, захисника Сергія Баланчука, півзахисників Сергія Амілехіна та Ігоря Костюка.
Підготовку до сезону кияни проводили в традиційному Руйті. Суперників із нижчих німецьких ліг перегравали легко – 6:0, 10:0… А от бажаної зустрічі з «Мюнхеном 1860» провести не вдалося через розбіжність у графіку команд. Якщо щось і турбувало тренерський штаб, то травми провідних гравців. Лужний на старті сезону тільки починав працювати за індивідуальним графіком, Леоненка спеціально возили в Фрайбург на медичне обстеження, яке показало надрив задньої поверхні стегна (біля місяця лікування).
«У Німеччині ми «коптіли» над усіма компонентами – вдавалися як до тактичної, так і загальнофізичної підготовки, зокрема, атлетизму. Не забували і про швидкісні вправи. Займалися тричі на день. Робили це свідомо, заздалегідь проконсультувавшись із науковою групою. Вважаю, що зараз гравці мають дуже непоганий фундамент для подальшої роботи», - зазначав Йожеф Сабо в інтерв’ю «Українському футболу» влітку 1995 року.
Сабо проти Фоменка
Цього сезону «Динамо» стартувало просто розкішно. Шість матчів без пропущених м’ячів, перша поразка – тільки в восьмому турі. Більшість матчів ця команда вигравала з запасом, забезпечуючи собі перевагу вже на старті гри – «Карпатам» обидва м’ячі забили вже до 20-ї хвилини, чим неабияк здивували розвідників із «Ольборга» напередодні матчу лігочемпіонівської кваліфікації, «Торпедо» ‒ до 30-ї. СК «Миколаїв» два з трьох голів отримав до 14-ї хвилини.
Проте були два матчі в осінній каденції, на яких хотілося б зупинитися детальніше. По-перше, сьомий тур – домашній матч із «ЦСКА-Борисфеном». Під керівництвом Фоменка грали Рева, Волосянко, Анненков, Дірявка, Пушкуца, Цихмейструк, Гусин у ролі форварда та легендарний Олег Кузнецов. 10 тисяч глядачів на Республіканському стадіоні побачили навдивовижу напружений, змістовний футбол. Хоча без голів, нічия дзвеніла напруженням і через нерви суддям доводилося заспокоювати як гравців, так і тренерів. А після гри відбулася одна з найбільш легендарних прес-конференцій 90-х. Йожеф Сабо дорікнув «армійцям», що ті надто великими силами захищалися, відходячи до своїх воріт. Михайло Фоменко відповів чимось на кшталт «дайте мені цих футболістів, і ми побачимо, хто буде захищатися». Київ – чи не єдина столиця європейських країн, де нема історично сформованого рівного дербі. Так от, якраз цей матч показав, що таке могло бути.
Восьмий тур – непростий виїзд в Одесу. «Чорноморець» Буряка – красива, швидка, видовищна команда. Від Суслова в воротах до Гусейнова на вістрі атаки – підібрані хороші майстри в золотому віці. На 55-й хвилині спрацювала трьохходівка Кардаш-Парфенов-Гусейнов, Тімерлан головою замкнув подачу майбутнього спартаківця, і цей гол залишився єдиним і переможним. 12 тисяч глядачів на стадіоні Чорномороського пароплавства святкували перемогу, яка більше ніж три очки.
Відкладена євроінтеграція
За вихід у груповий етап Ліги чемпіонів киянам протистояв данський «Ольборг». Зепп Пьйонтек зібрав непогану команду, яка вперше в клубній історії стала чемпіоном країни. Більше половини м’ячів – 40 на двох – забили форварди Петер Рассмуссен і Ерік-Бу Андерссон. Останній, із 24 голами в чемпіонаті, став найкращим бомбардиром данського чемпіонату (забігаючи наперед, після цього сезону він переїхав у «Рейнджерс» і, вже представляючи шотландського гранда, з’їздив на Євро-96). Високо котирувався і центральний захисник Йєс Хьоґ, який пізніше пограв за кордоном і не один важливий турнір провів у складі збірної Данії. Завершив кар’єру взагалі в «Челсі». А найкращу кар'єру з присутніх у складі зробив 18-річний вінгер Єспер Гронк'яер: після рідної команди він пограє за нідерландський «Аякс», англійські «Челсі» та «Бірмінгем Сіті», іспанський «Атлетіко», німецький «Штутгарт», у складі збірної Данії візьме участь у 4 чемпіонатах світу та Європи. Непогана команда видавалася суперником, відчутно сильнішим, ніж «Брондбю» чи «Сількеборг» у попередніх сезонах.
Тим не менш, «Динамо» пройшло чергового датського чемпіона на класі. Якщо в домашньому матчі за великої переваги господарів все вирішив пенальті, зароблений Шевченком (на 82-й хвилині його реалізував Похлєбаєв), то в Ольборзі бенефіс видав майбутній володар «Золотого м’яча». Андрій забив двічі, а також взяв участь у комбінації, яка привела до голу Калитвинцева. 4:1 за двома матчами – кияни другий сезон поспіль вийшли в груповий турнір Ліги чемпіонів (а при 16 учасниках це було набагато престижніше, ніж при нинішніх 32). За повідомленнями тодішньої преси, гравці «Динамо» отримали за прохід «Ольборга» по 10 тисяч доларів преміальних, а за кожну перемогу в групі ЛЧ їх чекало по 20-40 тисяч.
«Повинен все-таки визнати, що цей хитрий Сабо зумів переграти мене ще до виходу футболістів на поле. Кияни показали себе висококласною командою», - зазначив Зепп Пйонтек на післяматчевій прес-конференції влітку 1995 року.
На нас чекала досить цікава група з «Панатінаїкосом», «Лансом» і «Порту». Стартовий матч із греками відвідало 98 тисяч глядачів, а трьохходівка Ребров-Калитвинцев-Косовський допомогла обіграти афінян. Утім, після гри стався інцидент із арбітром Лопесом Ньєтто. Перше рішення контрольно-дисциплінарного комітету УЄФА – відсторонення клубу на два роки з єврокубків, а також введення в груповий турнір замість «Динамо» переможеного нами «Ольборга».
Проте юридичні служби «Динамо» продовжували оскарження інциденту. Як наслідок, на женевському засіданні виконкому УЄФА 19 квітня 1996 року було прийнято рішення зняти всі дисциплінарні санкції з ФК «Динамо». Делегація столичного клубу на чолі з головою опікунської ради Леонідом Кравчуком повернулася на батьківщину зі звісткою про реабілітацію «Динамо» - вже з наступного сезону клуб зміг повернутися в єврокубки.
Тим не менш, ситуація, що прогриміла в вересні 1995 року, поставила під загрозу «золоте покоління» нашого клубу 90-х. Закордонні клуби, почувши про дискваліфікацію, поспішили з пропозиціями щодо гравців. Шевченко, Максимов, Ребров і інші провідні гравці «Динамо» в розквіті сил могли перейти в зарубіжні команди. Лише великими зусиллями клубу, з поліпшенням умов і пролонгацією контрактів найперспективніших гравців на максимальні терміни, зберегли склад і уникнули його розбазарення.
До слова, саме під час зимового антракту складного сезону 1995/96 «Динамо» вперше взяло участь у турнірі «Кубок 7up», тріумфально вигравши його, здолавши в фіналі російського чемпіона – владикавказьку «Спартак-Аланію» на чолі з майбутнім головним тренером «Динамо» Газзаєвим.
Впевненим курсом до чемпіонства
До честі тренерського штабу, єврокубкові перипетії не вплинули на тонус команди на внутрішній арені – ні в плані кондицій, ні в плані психологічної підготовки й мотивації. Після осічки в Одесі «Динамо» виграло шість матчів поспіль. Загальна безпрограшна серія команди досягнула дев’яти поєдинків. Лише в останній грі перед відпустками команда зазнала другої в чемпіонаті поразки – юний Олег Ящук, майбутній найбільш продуктивний український легіонер у бельгійському чемпіонаті, забив переможний м’яч для тернопільської «Ниви». Втім, на зимові канікули «Динамо» йшло лідером із 7 очками переваги над найближчими переслідувачами – «Дніпром».
Взимку кияни підписали молодого півзахисника тернопільської «Ниви» Матвія Ніколайчука, цікавилися захисником «КамАЗу» Олександром Горбачовим, нападниками Петром Русаком («Прикарпаття») та Олегом Ящуком («Нива» Т). Русак навіть побував у «Динамо», проте пробитися в першу команду не зміг. У той же час покинули столицю захисники Андрій Хомин («Прикарпаття»), Сергій Леженцев («Чорноморець»), півзахисник Сергій Мізін («Дніпро»), нападник Сергій Скаченко (мав теж переходити в «Дніпро», а опинився в «Аньянґ LG Чітас»). Туди ж, у Південну Корею, запрошували Андрія Гусина (який поки набував практики в «ЦСКА-Борисфені») та Сергія Коновалова. «Конол», до речі, туди таки відправиться й пізніше стане переможцем континентальних турнірів Азії. Відправили в «Чорноморець» і запрошеного взимку Николайчука.
Найкращим футболістом України за опитуваннями «Українського футболу» та «Команди» став півзахисник «Динамо» Юрій Калитвинцев. А ще однією примітною подією стала зміна головного тренера збірної України. Після відставки Анатолія Конькова очолив національну команду Йожеф Сабо, суміщаючи цю роботу з клубною.
Підготовку «Динамо» проходило в кілька етапів: зібравшись на Конча-Заспі, два тижні відпрацювали в Руйті, відіграли Кубок співдружності, а в лютому завершили підготовку ґрунтовними зборами в Ізраїлі. При цьому всередині клубу стрімко прогресувала група нових молодих футболістів. Як підтвердження – в Кубку України «Динамо-2» вибило вищоліговий СК «Миколаїв»! Кернозенко, Баланчук, Костюк, Венглинський-молодший із тієї команди вже активно залучалися до занять і матчів першої команди.
Навесні виявилося, що «Динамо» має суттєву перевагу над конкурентами. Першого чемпіона – «Таврію» ‒ обіграли в гостях завдяки голу екс-захисника сімферопольців Головка. Почергово переграли «Шахтар» (3:1), «Чорноморець» (3:0), «ЦСКА-Борисфен» (2:1), а «Дніпро», який кинув виклик киянам, зазнав гіркої поразки (кияни виграли вдома 5:1). Лише візит у Кропивницький завершився поразкою – єдиною в весняній каденції підопічних Сабо. На гол Косовського (60 хвилина) відповіли Борисенко та Мартинов – 2:1. Очолював «Зірку» за сумісництвом наставник молодіжної збірної України Олександр Іщенко.
Таким чином, за тур до фінішу київське «Динамо» оформило дострокове чемпіонство. Голи Косовського та Шевченка вирішили долю матчу з тернопільською «Нивою», а в фіналі Кубка України 1996 року кияни обіграли вінницьку «Ниву» (забивали Ребров і Максимов). «Золотий дубль» засвідчив значні перспективи київського «Динамо» зразка середини 90-х. І лише з поверненням Валерія Лобановського ми всі зрозуміли, наскільки ці перспективи великі.
Відтепер - професіонали
Ще один акорд сезону 1995/96 – події травня. Незважаючи на зусилля деструктивних сил, Рада президентів спільно з фахівцями із ФФУ підготувала великий збірник документів з проектом уставу ПФЛ, структурою ліг, календарем турнірів. Пройшовши всі етапи обговорення та схвалення, 8 травня о 14:15 одностайно прийнято рішення про створення Професіональної футбольної ліги України, президентом якої обрано Григорія Суркіса, президента ФК «Динамо» (Київ). «Поява ПФЛ – веління часу», – резюмував президент ФФУ Віктор Банников. «Зусилля ПФЛ будуть направлені на забезпечення нормального функціонування наших футбольних клубів, – відзначив Григорій Суркіс. – Що таке ПФЛ як ланка управління футболом? Це структура національної федерації, яка гарантує ефективні зв’язки професіоналів зі всім футбольним господарством». Надалі на плечі ПФЛ лягла відповідальність за проведення змагань у трьох неаматорських лігах, а пізніше робота Григорія Суркіса на чолі професіонального футболу була гідно оцінена делегатами звітно-виборної конференції ФФУ – в 2000 році він очолив український футбол.
«Динамо» (Київ) ‒ чемпіон України 1995/96
Головний тренер: Йожеф Сабо.
Начальник команди: Микола Павлов. Тренери: Анатолій Дем’яненко, Валерій Зуєв, Михайло Михайлов.
25 гравців:
Воротарі: Олександр Шовковський (25 матчів, 13 пропущених), Андрій Ковтун (9 матчів, 4 пропущених).
Захисники: Олександр Головко (31 матч), Юрій Дмитрулін (20 матчів), Сергій Беженар (28 матчів, 5 голів), Сергій Шматоваленко (28 матчів), Олег Лужний (24 матчі, 1 гол), Владислав Ващук (10 матчів), Андрій Хомин (9 матчів), Сергій Баланчук (4 матчі), Сергій Леженцев (4 матчі).
Півзахисники: Євген Похлєбаєв (32 матчі, 6 голів), Дмитро Михайленко (32 матчі, 1 гол), Віталій Косовський (29 матчів, 6 голів), Юрій Максимов (22 матчі, 7 голів), Павло Шкапенко (19 матчів, 2 голи), Юрій Калитвинцев (15 матчів, 2 голи), Ігор Костюк (10 матчів, 1 гол), Сергій Мізін (9 матчів), Матвій Ніколайчук (1 матч).
Нападники: Андрій Шевченко (31 матч, 16 голів), Сергій Ребров (31 матч, 9 голів), Сергій Коновалов (20 матчів, 2 голи), Віктор Леоненко (13 матчів, 5 голів), Сергій Скаченко (10 матчів, 2 голи).
