На fcdynamo.com ‒ хронологія золотих динамівських сезонів.
Напевно, найсильніший сезон третьої команди-зірки Лобановського, тріо з Росії, прощальний поклон Шеви. Про все це – в розповіді про золотий сезон 1998/99 в історії київського «Динамо».
Люди Лобановського
Вся та різниця, яку проілюстрував сезон 97/98 – перший повний для «Динамо» після повернення Лобановського – надихала на наступний чемпіонат. Гравці, яких ще недавно клеймили як футболістів «для внутрішнього вжитку», дісталися до весняної стадії Ліги чемпіонів, поступившись лише «Ювентусу» із найкращими майстрами європейського футболу свого часу – Зіданом, Дель П’єро, Індзагі, Дешамом, Давідсом.
На наших очах із об’єктів критики в гравців, на яких покладалися надії, перетворювалася українська молодь. Нечисленні легіонери із Білорусі, Грузії, Росії прогресували та знаходили своє місце в злагодженому колективі «Динамо». Було дуже важливо зберегти провідних гравців, але при цьому посилитися. І Валерій Лобановський залишався вірним своєму принципу: замість сформованих гравців із досвідом він вважав за краще запрошувати більш перспективну в спортивному плані молодь.
Втрат, як таких, влітку команда уникла. В інші команди відпустили більш досвідчених: Сергій Шматоваленко перейшов у «Крилья Совєтов», Микола Волосянко – в маріупольський «Металург», Володимир Ковалюк – у «Шахтар», Сергій Беженар – у «Ворсклу». На Павла Шкапенка поклав око ЦСКА (Київ), але невдовзі він опинився в російському «Уралані». А от Віктор Леоненко, який так і не вписався в плани Лобановського, став столичним «армійцем». З молодих відпустили лише одного ‒ форвард Олександр Косирін відправився в оренду в ФК «Черкаси» до Мунтяна.
Щодо лідерів, то їх вдалося зберегти. Зимова епопея навколо Лужного залишилася тим, що «Бенфіка» запросила земляка головного тренера з Великобританії. Шевченка та Реброва вдалося зберегти, незважаючи на предметний інтерес клубів масштабу «Мілану», «Ювентуса», «МЮ» та «Арсеналу». Лише взимку, за прикладом минулосезонного переходу Максимова в «Вердер», отримав свій шанс пограти за кордоном Юрій Калитвинцев. 30-річного плеймейкера «Динамо» та збірної запросив турецький «Трабзонспор».
У той же час «Динамо» обійшлося мінімальним і лаконічним. Із російського «Уралану» запросили двох півзахисників ‒ це були 23-річний Артем Яшкін і 24-річний Сергій Кормільцев. Із «Шинника» прибув 22-річний нападник Сергій Серебренников. Всі троє невдовзі були натуралізовані та поповнили не лише клуб, а й збірну України. Після кількарічної оренди в Південній Кореї повернувся в команду 26-річний нападник Сергій Коновалов. Титулований універсал атаки непогано доповнив команду, додавши тренерському штабу варіативності. Вже взимку до них додалися один із найкращих воротарів України 90-х Ілля Близнюк («Металург» Запоріжжя, «Дніпро») та перспективний молодий захисник Володимир Єзерський («Карпати»).
Вже традиційно Валерій Васильович тримав під контролем прогрес молодих гравців. Якщо минулого сезону до ігор залучалися Несмачний, Самойлов, Венглинський-молодший, то тепер дебютували 19-річні півзахисники Денис Онищенко та Сергій Черняк. Столична команда визрівала – саме тепер, після повноцінного циклу зборів і селекційної кампанії, в «Динамо» грали люди Лобановського.
«У нас чемпіонат України не менш важливе змагання, ніж безпосередні виступи в Лізі чемпіонів. Ми разом повинні пропагувати національну першість, а не постійно наголошувати, що немає конкурентоспроможних команд. Тому й наш чемпіонат нецікавий. Це називається антипропагандою. В усіх провідних футбольних державах Європи національний чемпіонат на першому місці. Якби в гравців і тренерів «Мілана» запитали, що їм важливіше виграти – Лігу чемпіонів чи «скудетто», відповідь була б однозначною – чемпіонат Італії! Тож і нам треба піднімати престиж чемпіонату України».
Валерій Лобановський, інтерв’ю «Українському футболу», травень 1999 року.
Чемпіонат дає бій гранду
Винесені нами слова Метра наведені не випадково – в сезоні 1998/99, піковому для «Динамо» ‒ півфіналіста Ліги чемпіонів, київський клуб зіткнувся з чималою конкуренцією. Стартовий тур – 5 тисяч вболівальників на стадіоні «Динамо». «Карпати» під керівництвом Маркевича дають бій господарям – 0:0. На високі оцінки заслуговують воротар львів’ян Стронцицький, потужний захист у складі Беня, Чижевського, Єзерського, Микитина, Закотюка. Нічия заводить гранда – в Харкові «Динамо» громить «Металіст» під керівництвом Фоменка – 6:1. За 24 хвилини воротар Горяїнов пропускає двічі, але Колесов, який його замінив, отримує ще чотири. Гол Хацкевича дозволяє обіграти вдома тернопільську «Ниву» ‒ одного з тих суперників, які в 90-ті регулярно відбирали очки в динамівців.
Паралельно «Динамо» впевнено просувається в єврокубках. Перемога 10:1 за двома матчами з валлійським «Баррі Таун», а потім драматичне протистояння зі «Спартою». Лише серія пенальті в матчі з автоголом суперників і переломом пальця в Лужного виводить киян у груповий турнір Ліги чемпіонів. Але в чемпіонаті не все так просто. Голи Філімонова, Сухарєва та Калиниченка допомогли «Дніпру» під керівництвом Тищенка завдати поразки цілком собі основному складу «Динамо». За підсумками п’яти стартових турів «Дніпро» ‒ перший, а «Динамо» ‒ п’яте. Збираються переноси – зважаючи на насичену міжнародну осінь грандів і збірної.
У перервах між «Лансом», «Панатінаїкосом» та «Арсеналом»
Щоправда, після важкого старту «Динамо» набрало бойовий хід. На наступні 25 матчів на внутрішній арені про поразки можна було забути. Підопічні Лобановського здобули 10 розгромних перемог, зокрема, з рахунком 7:0 розгромили «Прикарпаття» (це було повторення рекордної перемоги киян у чемпіонатах України – після 7:0 над «Вересом» трьома роками раніше). Найголовніше ж – результати демонстрували стабільність навіть попри важкі перипетії в єврокубках.
Навіть нічиї з «Динамо» були для суперників за щастя, і в золотий фонд того сезону ввійшли, скажімо, напружені матчі «Кривбас» ‒ «Динамо» восени при 39500 глядачах у Кривому Рогу та «Шахтар» ‒ «Динамо» навесні при 30 тисячах у Донецьку. Підопічні Тарана та Бишовця дали бій гранду, довели свій рівень на фоні суперника, за яким можна робити висновки. Проте переграти лідера не змогли.
«Динамо» зимувало першим із 36 очками. На три менше в «Шахтаря», на сім – у «Карпат», які посідали третє місце на проміжному етапі. Зима відкривала хороші можливості ефективно посилитися, причому, Лобановський думав значно глибше, ніж перша команда, і значно далі, ніж весняна частина сезону. При тяжкому жеребі – володар Кубка чемпіонів мадридський «Реал» чекав на киян навесні – Лобановський не став зриватися на вікове посилення. Навпаки, на перегляді в «Динамо» побувало чимало зовсім молодих, несформованих гравців.
Калитвинцев поїхав за кордон, Лужний залишився ще на півроку
Серед тих, кого переглядали взимку, ‒ воротар «Дніпра» Близнюк, захисник тбіліського «Динамо» Гвазава, ціла група півзахисників ‒ брати Андрій і Дмитро Пархоменко з «Чорноморця», Балашов із білоруської «Бєлшини», Кормильцев і Яшкін із «Уралану», Романенко з «Десни», Співак із донецького «Металурга», а також форвард «Шинника» Серебрянников і «Газовика» (Комарне) Мазяр. Із хайфського «Маккабі» повернувся в «Динамо» молодий захисник Баланчук. Підписали швидко прогресуючого Єзерського з «Карпат». Повернувся з Кореї Коновалов.
Остаточно перейшов у «Трабзонспор» Калитвинцев, а от Лужний залишився – хоча «Шеффілд Уенсдей» цікавився капітаном киян, а «Бенфіка» навіть вступила в фазу підписання контракту, в останню мить зірвавши перехід через фінансові обставини. Так само не підписав очікуваного контракту з «Ліверпулем» Головко – вибираючи між Хелмером з «Баварії», камерунцем Сонгом і українцем, мерсисайдці зупинилися на оборонці «Метца». Прогадали.
Але для «Динамо» те, що залишилися лідери захисту, було величезним козирем напередодні вирішальних раундів єврокубків. Велика кількість переглядових при зіграній, в принципі, команді була цілком виправданою – «Динамо» з максимальними завданнями боролося на три фронти, а його лідерами всерйоз цікавилися провідні клуби Європи.
Пріоритети розставлені вірно
Зібравшись напередодні новорічних свят, команда провела традиційний «міжсобівник» з міні-футболу, після чого вирушила в Руйт. Поки основна група займалася в Німеччині, резервісти виступали на Кубку Співдружності, відвідали кілька закордонних етапів підготовки (Швейцарія, Італія, Ізраїль), а також провели низку міжнародних спарингів. Найбільш пам’ятний з них відбувся на «Сан-Сіро».
«Мілан» з Россі, Костакуртою, Айялою, Донадоні, Леонардо, Бірхоффом і Веа приймав у товариському матчі «Динамо». Відкрив рахунок вдалим підключенням на кутовий Хацкевич на 10-й хвилині, але ще в першому таймі цифри на табло зрівняв Януцці. Чудові шанси забити мали Лужний, Косовський, Ребров, Михайленко та Шевченко, якому присутні на «товарняку» вболівальники зривали раз за разом овації. Проте розв’язка настала вже на 90-й хвилині. Каладзе прямим ударом зі штрафного приніс перемогу киянам. 1:2 ‒ багато кого запам’ятали італійські вболівальники в цьому матчі.
Величезний розтяжний баннер українською «Ласкаво проимо, Андрій» промовисто натякав, де найбільше чекають Шевченка. У весняну частину сезону «Динамо» ввійшло в хорошій формі, пройшовши володаря трофею «Реал» і лише в наполегливій боротьбі поступившись путівкою в фінал Ліги чемпіонів «Баварії». А тим часом треба було приділяти увагу й внутрішнім змаганням…
З «королівським» голом від Шеви наостанок
У весняній частині сезону гравці «Динамо» довели, що здатні виконувати одночасно найскладніші завдання на кількох фронтах – чемпіонат і кубок, єврокубки, збірна. Нульова нічия на полі чемпіонів світу та майбутніх чемпіонів Європи французів лише підтвердила це твердження – рахунок із позиції сили, з убивчим шансом Шевченка, і навіть Бартез після гри визнав, що це був один із найтяжчих матчів для збірної, ворота якої він захищав.
Важко уявити, звідки тренерський штаб знаходив резерви для натхненного та результативного виступу на всіх фронтах. Осічок було так мало, що їх можна перелічити на пальцях. Домашня нулівка з «Таврією» під керівництвом Петрова. Виїзна безгольова нічия з «Шахтарем» Бишовця – принциповість цього матчу для тренерів-протиборців важко переоцінити. Фінальна поразка у Львові – «Карпати» в ті роки були чи не найбільш складним суперником киян. Але то вже після забезпечення необхідного результату в чемпіонаті – за три тури до фінішу «Динамо» розгромило в міському дербі ЦСКА (4:0), достроково ставши чемпіоном України. Сьомий титул – він найбільш зрілий. Це була команда континентального масштабу, і її успіхи на внутрішній арені сприймалися як аксіома.
Наостанок – яскравий матч проти «Карпат» у фіналі Кубка України. Гол Шевченка, який він провів зі своєї половини поля до чужих воріт, був визнаний телепрограмою «Футбол від УТН» найкращим того сезону. Шевченко відбував у «Мілан». Вірний своєму слову, Григорій Суркіс погодився продати його саме Берлусконі та Аньєллі при більшій на третину пропозиції «Юве»…
Кілька штрихів. У травні в переможному матчі в Тернополі (5:1 над «Нивою») Сергій Ребров забив свій 85-й м’яч у чемпіонатах України, обігнавши Тімерлана Гусейнова з «Чорноморця» та ставши одноосібним рекордсменом цих змагань за всю історію. Національний олімпійський комітет України визнав «Динамо» (Київ) найкращою спортивною командою року в Україні. Газета «Команда» два роки поспіль найкращим гравцем визнавала Сергія Реброва (опитування гравців команд Вищої ліги в 1998 і 1999 роках). Легіонерами року часопис у тих сезонах називав Каладзе та Белькевича. Референдум газети «Український футбол» 1998 році відзначав Реброва, в 1999-му – Шевченка.
Підсумкова таблиця Вищої ліги 1998/99
1 «Динамо» 30 23 5 2 75−17 74
2 «Шахтар» 30 20 5 5 70−25 65
3 «Кривбас» 30 16 11 3 43−18 59
4 «Карпати» 30 15 10 5 54−34 55
5 «Металург» М 30 14 6 10 35−27 48
6 «Металіст» 30 14 5 11 31−32 47
7 ЦСКА 30 11 10 9 37−35 43
8 «Металург» З 30 12 6 12 46−43 42
9 «Таврія» 30 10 7 13 33−39 37
10 «Ворскла» 30 10 5 15 36−43 35
11 «Зірка» 30 9 7 14 31−40 34
12 «Дніпро» 30 9 5 16 28−46 32
13 «Нива» 30 8 7 15 29−41 31
14 «Металург» Д 30 7 7 16 27−51 28
15 «Прикарпаття» 30 6 6 18 24−59 24
16 СК «Миколаїв» 30 2 6 22 18−67 12
«Динамо» (Київ) ‒ чемпіон України 1998/99
Головний тренер: Валерій Лобановський.
Начальник команди: Анатолій Пузач. Тренери: Анатолій Дем’яненко, Олексій Михайличенко, Михайло Михайлов.
29 гравців:
Воротарі: Олександр Шовковський (24 матчі, 14 пропущених), В’ячеслав Кернозенко (6 матчів, 3 пропущених), Тарас Луценко (без матчів).
Захисники: Каха Каладзе (26 матчів, 3 голи), Владислав Ващук (25 матчів, 1 гол), Олександр Головко (24 матчі, 2 голи), Олег Лужний (21 матч), Юрій Дмитрулін (17 матчів, 1 гол), Олександр Кирюхін (9 матчів), Володимир Єзерський (5 матчів), Сергій Федоров (5 матчів), Андрій Несмачний (без матчів).
Півзахисники: Андрій Гусин (26 матчів, 5 голів), Олександр Хацкевич (23 матчі, 10 голів), Валентин Белькевич (21 матч, 5 голів), Віталій Косовський (19 матчів, 3 голи), Алєксєй Герасименко (18 матчів, 2 голи), Артем Яшкін (13 матчів), Василь Кардаш (12 матчів, 1 гол), Дмитро Михайленко (12 матчів, 1 гол), Юрій Калитвинцев (10 матчів, 1 гол), Сергій Кормільцев (9 матчів, 1 гол), Олександр Радченко (4 матчі), Денис Онищенко (2 матчі), Сергій Черняк (2 матчі), Максім Макоўскі (без матчів).
Нападники: Андрій Шевченко (26 матчів, 18 голів), Сергій Ребров (22 матчі, 9 голів), Сергій Серебренников (9 матчів, 6 голів), Олег Венглинський (8 матчів, 4 голи), Сергій Коновалов (7 матчів, 1 гол), Уладзімер Макоўскі (3 матч, 1 гол).
