На fcdynamo.com ‒ хронологія золотих динамівських сезонів. Почнемо з першого чемпіонства України для нашого клубу.
Ніщо так не зав’язує сюжет, як несподівана подія. Ніщо так не мотивує, як ціль, яку не відразу вдається досягти. Перша клубна команда київського «Динамо» входила в чемпіонат незалежної України в якості гранда та беззаперечного фаворита, натомість вимушена була задовільнитися срібними медалями. Старт у єврокубках, де Україна вимушена була розпочинати з нуля, тому що всі радянські коефіцієнти просто переписали на Росію, також не віщував легких результатів. Але «Динамо» входило в сезон 1992/93 з метою довести – попередні осічки випадковість, грандом українського футболу залишається київський клуб.
Троє тренерів за сезон, найпотужніший виступ Леоненка, дебют Реброва та перше золото в кубку. Про все це – в розповіді про золотий сезон 1992/93 в історії київського «Динамо».
Гіркі висновки після прем’єри національного чемпіонату
«Ми виступили невдало на всіх турнірах: у національному чемпіонаті, розіграшах Кубка України та Кубка європейських чемпіонів. Крім об’єктивних причин невдачі, мали місце й інші: зниження вимогливості до себе тренерів і гравців, непрофесіональне ставлення до своїх обов’язків, непомірне розслаблення в грі та за межами поля. Практично жоден з футболістів не притримувався умов контракту з клубом, ‒ говорив на прес-конференції перед новим сезоном президент ФК «Динамо» (Київ) Віктор Безверхий. ‒ На новий сезон контракти суттєво переглянуті, гравці та тренери покарані матеріально. Такого поняття, як премія за нічийний результат, у київському «Динамо» більше не існує».
Слідом за цим пішли й оргвисновки. У кадровому плані найпомітнішим із них стало повернення в клуб Йожефа Сабо, який до цього завідував одним із банно-басейних комплексів столиці та розвивав ветеранську команду, яка об’їздила весь наш континент. «Помітним фактором в плані покращення положення, як нам здається, стане поява на вакантному донедавна посту начальника команди ЗМС Й.Й.Сабо», ‒ резюмувало керівництво клубу. Запам’ятаємо, як-то кажуть, цей момент.
Повернення Дем’яненка, сага Реброва, прощання з Яковенком, Цвейбою та Саленком
А тим часом оновлювалася та змінювалася й сама команда. Кияни замислювали дуже серйозний трансфер. Все керівництво столичного клубу відбуло на перемовини в Донецьк. В кілька етапів узгоджувалася сума, потім додалася опція обміну з доплатою. І в підсумку «Шахтар» відпустив у «Динамо» 18-річного Сергія Реброва в обмін на 21-річного чемпіона світу серед юнаків Олега Матвєєва та доплату в розмірі приблизно 150 тисяч доларів – так усе повідомляла тодішня преса. Що ж, виграли всі сторони: Ребров і Матвєєв багато забивали за свої нові клуби, а вже через кілька років Сергій і взагалі стане зіркою європейського футболу…
З того ж, що не збулося, можна назвати півзахисника Олександра Мартюка з «Шахтаря» ‒ Пузач хотів бачити його в рамках одного переходу з Ребровим. Також дивною виявилася історія з Єсиповим – його запросили з «Факела», вже проплачували 5 млн карбованців, аж коли стало відомо, що росіянин опинився в «Роторі». Міжнародний трансферний сертифікат, який так і не виписали киянам, призвів до певної тяганини між ФФУ, РФС і зацікавленими клубами, і в підсумку перехід у столицю новоявленого легіонера зірвався.
Трансферний лист 1992-93 років виглядав так:
Пішли з «Динамо»: п. Павло Яковенко («Сошо» Франція), н. Олег Матвєєв («Шахтар»), з. Олександр Єщенко, п. Валерій Єсипов («Ротор» Волгоград Росія), з. Микола Зуєнко («Зоря-МАЛС» Луганськ), з. Владислав Тернавський («Нива» Тернопіль), з./п. Ахрік Цвейба («КамАЗ» Росія), п. Андрій Чечуга («Чорноморець»), п. Виктор Мороз («Хапоель» Беер-Шева Ізраїль), п. Юрій Мороз, н. Гінтарас Квіткаускас («Верес»), п. Олег Волотьок («Асмарал» Москва Росія)
Прийшли в «Динамо»: з. Анатолій Дем’яненко («Відзев» Польща), н. Сергій Ребров («Шахтар»), п. Валерій Єсипов («Факел» Воронеж Росія), п. Павло Шкапенко («Металург» Запоріжжя»), п. Дмитро Топчієв («Карпати» Львів), п. Ігоріс Панкратьєвас («Неріс» Литва), н. Віталій Мінтенко («Буковина»)
Підготовка – матчем проти майбутніх володарів Кубка чемпіонів
Передсезонку «Динамо» проводило за кордоном. У Франції кияни провели ряд контрольних матчів ‒ проти «Олімпіка» (Марсель), «Монпельє», «Істера», «Сен-Етьєна». Примітно, що «Марсель», який виграв у динамівців 2:0 завдяки дублю німецького новачка Руді Феллера, в цьому сезоні стане володарем Кубка чемпіонів УЄФА.
Здавалося, після закордонного турне та солідного підсилення «Динамо» полетить. У стартовому матчі кияни відвантажили «Кременю» п’ять голів – дубль Леоненка, голи Мінтенка, Грицини та Яковенка принесли господарям «суху» перемогу. 33-річний капітан киян Дем’яненко виводив їх на поле в цій грі.
Проте вже наступний тур поставив питання під перспективами команди в сезоні. «Зоря-МАЛС» сенсаційно виграла вдома завдяки голу Олександра Севидова на 71-й хвилині. 8100 глядачів у Луганську зібралося на цей поєдинок – кожен матч «Динамо» на виїзді збирав значно більшу аудиторію, ніж у пересічних зустрічах чемпіонату… А ще через тур у Запоріжжі святкувало «Торпедо» ‒ на 83-й хвилині забив Олександр Заєць. Це – до питання «курдупельного турніру» чи нудних «шепетівок». Ні, навіть у перших чемпіонатах України все було не так просто, як зараз про це розповідають ті, хто в очі не бачив футболу 90-х.
Втім, у матчах проти потенційних конкурентів «Динамо» було в порядку – 2:1 над «Дніпром», 1:0 над «Таврією», 2:0 над «Шахтарем». І це попри те, що низка недавніх основних гравців перебралася в зарубіжні чемпіонати. Свої пізні матчі за киян провели Яковенко та Цвейба, які в підсумку перебралися за кордон. Прямо під час сезону пішов і Саленко, який тренувався окремо, не граючи, чекаючи на від’їзд.
27-річний Павло Яковенко, останній із великої команди, улюбленець Лобановського, якому пророкували багаторічну футбольну славу. Колишній гравець збірної СРСР перейшов у французький «Сошо», втім, забігаючи наперед, через травму не зміг заграти там на повну силу.
22-річний Олег Саленко – найдорожчий внутрішній трансфер радянського футболу – дуже хотів за кордон. Чутки відправляли його в «Астон Віллу» чи «Тоттенхем Хотспур», але вже на той час для переходу в британські клуби треба було мати постійний стаж у збірних, а молодий гравець там тільки починав свій шлях. Поки вирішувалися зарубіжні варіанти, форвард «Динамо» в чемпіонаті був не помічник – уже під час сезону 1992/93 Саленко перебрався в іспанську Прімеру, погодившись на пропозицію заштатного «Логроньєса». Там, а також пізніше в «Валенсії», Олег проведе найкращі свої легіонерські матчі.
