На fcdynamo.com ‒ хронологія золотих динамівських сезонів.
«Золотий дубль» підняв рівень очікувань від команди в Європі, і це вилилося в одну з найбільших драм у єврокубковому літописі «Динамо». А на підході було велике покоління, і Шовковський, Федоров і Ващук дебютували якраз у цьому сезоні. Про все це – в розповіді про золотий сезон 1993/94 в історії київського «Динамо».
У суперклубу – нове керівництво
19 липня 1993 року відбувся брифінг для журналістів за участі генерального директора фірми «Динамо-Атлантик» Григорія Суркіса, заступник голови Київської міської Ради ФСТ «Динамо» Олександра Бандурка, начальника футбольної команди «Динамо» (Київ) Йожефа Сабо, очільника комерційно-консультативного центру «Славутич» Богдана Губського. Приводом до його проведення стала ситуація, що склалась у футбольному клубі «Динамо» (Київ). Брифінг відкрив керманич ФФУ Віктор Банников, який повідомив присутнім про надзвичайні збори динамівської команди, на котрих одностайно було ухвалено рішення про усунення з посади президента клубу Віктора Безверхого. З протоколом, який підписали 28 осіб (серед них усі, без винятку, гравці, навіть Олександр Призетко, котрий буквально днями переїхав із Харкова до столиці), тут же ознайомили журналістів.
Із виступів присутніх випливало, що хибна господарська і фінансова політика поступово перетворила найсильніший клуб України на справжнього банкрота, котрий потрапив до глибокої боргової ями не тільки в карбованцях, а й у іноземній валюті. Отже, «Динамо» опинилося в критичному становищі. За інформацією організаторів брифінгу, в клубі відсутні кошти на придбання спортивної форми, є проблеми з харчування гравців, а на тренувальну базу в Кончі-Заспі з цих же причин перестали завозити навіть мінеральну воду.
Виконуючи волю гравців основи, 20 липня створено Акціонерне товариство «Футбольна команда «Динамо» (Київ)». В.о. голови клубу обрано Григорія Суркіса. Головою зібрання засновників обрано Валентина Згурського, колишнього мера столиці, ‒ повідомляла вітчизняна преса влітку 1993 року. Безперечно, зміна керівництва в суперклубі українського футболу спричинила величезний скандал із безліччю викривальних статей і гучних заяв. Втім, навіть сам екс-президент ФК «Динамо» (Київ) Віктор Безверхий в інтерв’ю «Спортивній газеті» за 21 липня визнавав: «Справді, колектив опинився в скрутному становищі. Не бракує проблем, як об’єктивних, характерних для великих заводів і кооперативів, так суб’єктивних». У якийсь момент опозиція навіть намагалася поставити під сумнів участь «Динамо» в єврокубках, зважаючи на корпоративний скандал, але відповідь з УЄФА була однозначною: чемпіон України буде учасником Кубка чемпіонів.
«Футбольний клуб київського «Динамо» надто дорого коштує, аби культивувати тут інфантильність. Обставини створення нашого товариства на руїнах колишньої клубної структури обумовили створення солідної фінансової бази та негайних вкладень у капітальне будівництво. За якихось місяць-другий було кардинально обновлено і приведено до робочого стану спальний корпус з усією інфраструктурою, зведені нові й по-сучасному обладнані старі тренувальні поля, майданчики. Матеріали та будівельно-монтажні роботи на учбових базах та стадіоні «Динамо» коштували 3,3 млрд. карбованців.
Водночас закладено фінансову, організаційну і інженерну основи для зведення принципово нового тренувального табору для головної команди. Тільки на закупівлю спортивного інвентаря і форми витрачено 300 тисяч доларів США. На рівні, гідному київського «Динамо», укладено контракти з тренерами, футболістами, службовцями, постачальниками життєво необхідних ресурсів та послуг. А взагалі, якщо це цікавить, утримання клубного господарства з липня по кінець грудня обійшлося акціонерному товариству у 10 млрд, карбованців та два мільйони доларів США», ‒ резюмував за підсумками півріччя Григорій Суркіс у книзі-щорічнику, випущеній клубом під час сезону 1993/94.
Так починалася нова історія клубу, що повертав собі звання суперклубу. «Динамо» вирушило на навчально-тренувальний збір у Норвегію.
Найкраще підсилення – внутрішнє
Перемоги дають тренерському штабу кредит довіри, а з ним – і свободу дій. Після першого «золотого дубля» київське «Динамо» провело низку змін у своєму складі. Поступово команду покидали деякі з більш досвідчених гравців: Ахрік Цвейба погодився на пропозицію російського «КамАЗу», Андрій Алексаненков продовжив виступи в «Металісті», Сергій Заєць перебрався в вінницьку «Ниву», Єрванд Сукіасян перейшов у «Борисфен», туди ж відправився молодий і перспективний Віктор Бєлкін. Віталій Мінтенко та Юрій Мороз опинилися в Ізраїлі (один транзитом через «Динамо-2», інший – через «Верес»).
Разом із тим, продовжувало «Динамо» стежити за перспективною вітчизняною молоддю. Із резервного складу Фоменко перевів у першу команду захисників Ігоря Тарана та Віталія Левченка (нинішній головний тренер провідного клубу Таджикистану – «Істіклола»). Із ВС «Оріяна» повернули 18-річних воротаря Шовковського та захисника Ващука – обидва добре проявлять себе в «Динамо-2» й дебютують у цьому сезоні в першій клубній команді. 20-річний форвард Андрій Гусін перейшов із львівських «Карпат» ‒ довгий час перспективний футболіст проведе в резерві, за перших два сезони в «Динамо-2» назабиває 27 м’ячів у 48 матчах, але в першій команді в ньому нападника не розгледять. Лише через чотири роки, після оренди та двох реальних шансів перейти за кордон, Гусин заграє в Лобановського в якості опорника.
На той час великий інтерес викликали трансфери 25-річного захисника «Прикарпаття» Андрія Хомина, двох півзахисників «Металіста» ‒ 20-річного Владислава Прудиуса та 22-річного Олександра Призетка. «Динамо» вело й активний пошук легіонерів. Із грузинського «Цхумі» запросили 25-річного форварда Міхеїла Джишкаріані, який щойно пробував сили в німецькій «Ворматії», а з російської «Кубані» ‒ зовсім юного Максима Деменка. Міг поповнити команду й перший африканець – якийсь час у вересні працював з «Динамо-2» камерунський легіонер Макс Бундзі Балла, проте 24-річний півзахисник не підійшов команді. Час дебюту першого гравця «Динамо» з Африки прийде значно пізніше.
Як показав час, найкращим виявилося внутрішнє підсилення. Шовковський, Федоров, Ващук, а також зовсім скоро Шевченко заявлять про себе на весь голос. Впродовж ближчих років розкриються запрошені раніше Ребров, Гусин.
Стережіться пораненої «Барси»
Новий сезон після зарубіжних зборів і зміни керівництва клубу «Динамо» починало матчем з «Карпатами». Недавнього суперника по фіналу Кубка України вдалося обіграти завдяки голам Леоненка (пенальті) та недавнього карпатівця Топчієва. У гостей курйозний м’яч забив Кардаш – з рикошетом від захисника Пономаренка. Через кілька років Василь з третьої спроби опиниться в «Динамо»…
Старт на внутрішній арені команді явно вдався – п’ять перемог й одна нічия при тому, що вдома з «Шахтарем» також вели в рахунку. До матчу 1/16 фіналу Ліги чемпіонів кияни підійшли в чудовій формі, тож 71 000 глядачів побачила яскраве видовище. Велика «Барселона» Кройффа, Стоїчкова та Гвардьоли програла на Республіканському стадіоні. Уже в дебюті після пасу з глибини Леоненко подав з флангу на Шкапенка, який забив головою. Гол Кумана з пенальті, призначеного за гру рукою Мізіна, тільки завів «Динамо». Ще до перерви Шкапенко в боротьбі з Амором заробив пенальті під гол Леоненка, а крапку в матчі Віктор поставив після кутового від Топчієва. 3:1 – всі європейські видання присвятили цій перемозі киян досить великі статті та звіти.
«Стережіться пораненої «Барси», ‒ попереджувала після першого матчу київська преса. Виявилася пророцькою ‒ 31 удару на «Камп Ноу» завдали господарі, 11 прийшлися в площину воріт Кутепова. На 8-й хвилині після тонкої передачі Бакеро забив Лаудруп, на 16-й Бакеро головою замкнув подачу Бегиристайна від кутового прапорця. На гол 19-річного Реброва, забитий прицільним ударом, відразу ж після перерви відповів Бакеро, який цього разу підключився на штрафний Кумана. Крапку в матчі поставив сам Рональд – фірмовий удар від нинішнього головного тренера «Барселони» вибив «Динамо» з Ліги чемпіонів перед самим груповим раундом.
«Ми мали реальний шанс вибити з боротьби знамениту" Барселону ". Але... Як не дано студентам перевершити професорів, так не дано нашій молодій команді здолати одного з грандів європейського футболу». Михайло Фоменко, 29 вересня 1993 року.
«Верес» ‒ кубковий боєць
Переживши спустошуюче єврокубкове розчарування, проте заслуживши компліменти від іспанських фахівців, «Динамо» зосередилося на внутрішній арені. У чемпіонаті все йшло добре – якщо не вважати за серйозну втрату п’ять нічиїх, безпрограшне «Динамо» впевнено пройшло літньо-осінню частину сезону. Зимували першими з відривом у дві перемоги від найближчого конкурента.
А от у Кубку України кияни зазнали несподівано раннього вильоту. Якщо амбітний нижчоліговий «Борисфен» вдалося пройти спокійно (3:1, 4:0 – незважаючи на великі очікування від протистояння з суперником, у складі якого – Литовченко, Волосянко, Венглинський-старший, Романишин, Матвіїв), то «Верес» підніс киянам величезну сенсацію. В першому матчі 2 грудня зіграли 0:0 при 10 тисячах рівненських вболівальників, а от через три дні в столиці Паляниця шокував господарів. Розігравшись із Самардаком, він першим встиг на добивання, коли Кутепов парирував удар Богдана. У відповідь Шкапенко (він проводив найкращий сезон за «Динамо») забив з передачі Мінтенка, проте в решті моментів динамівський вихованець Сирота грав впевнено, захист, організований головним тренером Михайлом Дунцем, діяв самовіддано – за рахунок виїзного голу рівняни вибили «Динамо» з 1/8 фіналу.
«Восени випав такий період, коли протягом 40 днів команда провела 12 матчів. Граничну жорсткість графіку ігор посилили травми провідних виконавців. Достатньо сказати, що на останній матч з «Вересом» довелося вийти без основних форвардів — Леоненка і Реброва, ключових гравців середньої лінії — Ковальця та Анненкова, а також без досвідченого центрального захисника Хруслова та юного Прудіуса, здатного посилити атаку нестандартними тактичними діями. Може, й незвично говорити так стосовно колись скромної команди з Рівного, однак відсутність у лавах «Динамо» перелічених гравців реально надало солідну фору «Вересу», який майже три місяці поспіль не знав поразок», ‒ підсумував цю прикрість президент клубу Григорій Суркіс.
Ми можемо зараз лише гадати, проте, найбільш імовірно, «Верес» зіграв свою роль у відставці Михайла Фоменка. З офіційним формулюванням – підлікуватися, його замінили на Йожефа Сабо. Цікаво, що багатий на той момент «Верес» пізніше запросить Михайла Івановича, а в складі рівнян у ті роки зіграє відразу кілька екс-динамівців і ще й гравці збірної Білорусі.
Сабо «озолотив» команду вдруге поспіль
Найкращим футболістом України 1993 року референдум «Українського футболу» визначив Віктора Леоненка. Набравши 376 балів у опитуванні фахівців, уболівальників і журналістів, форвард «Динамо» посів перше місце із майже чотирикратним відривом від найближчого конкурента. Четвертим у опитуванні став Лужний, п’ятим – Кутепов, 11-м – при чудових індивідуальних показниках – Шкапенко. Серед найкращих були й майбутні динамівці – Михайленко (третій), Коновалов (сьомий), Беженар (десятий).
Зимові збори кияни проводили в добре знайомому Руйті. Велику увагу вболівальників – відразу кілька тисяч вболівальників у холодну пору року – викликав товариський матч «Динамо» зі «Штутгартом». Голи Мізіна та Ващука допомогли українцям звести внічию гру з клубом, який буквально півтора роки тому ставав чемпіоном і володарем Суперкубка Німеччини.
Перші кадрові рішення Сабо – Безмертного та Грицину перевели в «Динамо-2», звідти забрали Шовковського та Федорова, з «Борисфена» повернули Венглинського-старшого та Нестерчука, натомість у Бориспіль (ненадовго перед від’їздом у Західну Європу) відбув вірменський збірник Сукіасян. Через травми «Динамо» надовго втратило кількох футболістів – у досвідченого захисника Хруслова діагностували перелом ноги з ускладненнями, Ребров переніс повторну операцію на коліні, залишався на реабілітації Анненков.
Олександр Шовковський – дебютант сезону
Матч проти одного із аутсайдерів видався невдалим для киян – вони не втримали перевагу після голу Леоненка, і півзахисник Коновальчук встиг вразити ворота дебютанта. Матч завершився з рахунком 1:1 – то був дебют не лише Шовковського, а й Сабо, котрий замінив Фоменка на посту головного тренера «Динамо». Тим не менш, Олександр завоював місце в основі й до кінця сезону грав навіть частіше за досвідченішого Ковтуна.
Збори в ФРН, ОАЕ та Угорщині дозволили закласти необхідний фундамент. За весь чемпіонат команда зазнала лише однієї поразки – з пізнім голом Ателькіна від «Шахтаря» в Донецьку. Хоча нічийний синдром цього разу привів аж до 10 небажаних «компромісів», чемпіонами динамівці стали достроково. При тому, що Сабо навесні досить активно вводив у гру молодь. Серед матчів весняної частини можна відзначити поєдинок із вінницькою «Нивою». На гол Надуди господарі відповіли трьома – від Мізіна, Мінтенка та Призетка пропускав Циганков-старший, батько нашого нинішнього лідера.
Золоті медалі та надії на славне майбутнє
На 70-й хвилині матчу «Металург» ‒ «Динамо» Віктор Леоненко пішов в обіграш на кількох захисників, розметав їх на фінтах і замахах і невідпорно пробив у кут воріт воротаря Іллі Близнюка. Мінімальна перемога в запорізькому матчі за два тури до фінішу принесла першій клубній команді київського «Динамо» другі в історії золоті медалі чемпіонату України з футболу.
Попереду був дебют у груповому турнірі Кубка чемпіонів, «матч століття» проти «Спартака», дебют національної збірної України в офіційних матчах і яскраве сходження майбутнього володаря «Золотого м’яча» ‒ перспективного форварда «Динамо-2» Андрія Шевченка.
Підсумкова таблиця Вищої ліги 1993/94
«Динамо» (Київ) ‒ чемпіон України 1993/94
Головні тренери: Михайло Фоменко (перше коло), Йожеф Сабо (друге коло).
Начальник команди: Йожеф Сабо. Тренери: Михайло Михайлов, Анатолій Дем’яненко. Лікарі: Віктор Берковський, Володимир Малюта. Масажисти: Валерій Євлантьєв, Павло Швидкий. Адміністратори: Олександр Бакши, Микола Кушнір.
26 гравців:
Воротарі: Андрій Ковтун (14 матчів, 6 пропущених), Ігор Кутепов (11 матчів, 9 пропущених), Олександр Шовковський (9 матчів, 6 пропущених), Вальдемарас Мартинкенас (не грав).
Захисники: Олег Лужний (34 матчі, 1 гол), Сергій Шматоваленко (27 матчів), Владислав Ващук (24 матчі), Віталій Пономаренко (19 матчів), Андрій Хомин (17 матчів, 1 гол), В’ячеслав Хруслов (10 матчів, 1 гол), Анатолій Безсмертний (8 матчів), Сергій Федоров (1 матч), Віталій Левченко, Ігор Таран (не грали).
Півзахисники: Олександр Призетко (33 матчі, 7 голів), Дмитро Топчієв (32 матчі, 3 голи), Павло Шкапенко (31 матч, 12 голів), Сергій Мізін (28 матчів, 6 голів), Сергій Ковалець (28 матчів, 2 голи), Володимир Шаран (19 матчів, 4 голи), Андрій Анненков (13 матчів, 1 гол), Владислав Прудиус (13 матчів, 1 гол), Максим Деменко (12 матчів), Юрій Грицина (10 матчів), Андрій Зав’ялов (9 матчів, 2 голи), Єрванд Сукіасян (не грав).
Нападники: Віктор Леоненко (24 матчі, 15 голів), Михеїл Джишкаріані (13 матчів, 1 гол), Віталій Мінтенко (12 матчів, 2 голи), Сергій Ребров (10 матчів, 2 голи).
