На fcdynamo.com ‒ хронологія золотих динамівських сезонів.
Друге поспіль чемпіонство Михайличенка, яскравий дебют Верпаковскіса та Клебера, перший гол Мілевського, Алієв – найкращий гравець Першої ліги, прем’єрний Суперкубок України – в «Динамо». Про все це – в розповіді про золотий сезон 2003/04 в історії київського «Динамо».
Герб прикрашений заслуженою зіркою
Від 2003 року герб «Динамо» прикрашений заслуженою зіркою – так було вирішено віддати належне 10 чемпіонствам команди в новітній історії. Уже з зіркою на гербі команда вийшла на шлях до 11-го титулу в чемпіонатах України. Що очікування саме такі, підтверджувала селекція та трансферна робота.
Перші хороші новини прибули вже на святкуванні 10-го чемпіонства в Палаці «Україна» ‒ Олексій Михайличенко здобув звання «Заслуженого тренера України», плеймейкер команди Валентин Белькевич пролонгував свій контракт ще на три роки. На зборах у Ялті кияни почали з поразки 1:2 від «Іллічівця», коли на гол Хацкевича відповіли від суперників Бабич із Ониськом. Тим не менш, всі поставлені завдання команда виконала. Один за іншим, почали з’являтися новачки – що важливо, в тому числі із внутрішнього чемпіонату.
24-річний захисник «Фламенго» Алессандро Морі був покликаний закрити позицію на правому фланзі. 24-річний півзахисник Денис Онищенко повернувся із «Хапоеля» (Тель-Авів, Ізраїль), а от 20-річний Олег Гусєв – нападник, який ще недавно грав у Другій лізі – добре розкрився в столичному «Арсеналі» й продовжив свій стрімкий прогрес у складі «Динамо». 18-річний півзахисник Юссуф Атанда Аїла перейшов із нігерійського «Юніон Банку», спершу отримуючи ігрову практику суто в «Динамо-2». Там же, в Першій лізі, дебютував найдорожчий новачок «Динамо» тих років – 21-річний аргентинець Роберто Нанні прибув із «Велес Сарсфілд» і, як пізнє придбання, поєднував виступи в Лізі чемпіонів із резервним складом, забиваючи в Бородянці та на клубній базі на Конча-Заспі.
Щодо втрат, то влітку вони стосувалися, в основному, тільки гравців в орендах. Успіхом стало прощання з Леандро Машаду – після оренди в португальській «Санта-Кларі» він був проданий у мексиканський клуб «Кверетаро». Брати Маковські побували в мінському «Динамо» та іншому білоруському клубі – «Торпедо-СКА».
«У тренувальному процесі й у перших іграх чемпіонату України Гусєв демонструє величезне бажання гради й доводити свої претензії на місце в основі. Що він має потенціал, було видно ще в іграх за «Арсенал». Завдання наших тренерів – цей потенціал розвинути, зробити з Олега гравця міжнародного класу. Для цього в нього є всі дані». Ігор Суркіс, інтерв’ю телепрограмі «Проект F», літо 2003 року.
Льєдсон реалізувався не в Києві, а в «Спортінгу»
А от ще кількох гравців з «Динамо» пов’язували, більшою мірою, чутки. Не перейшли в команду грузинський воротар Григорій Ломая («Локомотив» Тбілісі), півзахисники ‒ уругваєць Марсело Соса («Данубіо»), поляк Павел Бугало («Гурник»), бразилець Денніс Пена Ламего («Парана»), а також австрійський форвард Роланд Лінц («Аустрія»). Австрієць навіть взяв участь у контрольних матчах, але не переконав керівництво клубу, що він кращий за наявних гравців атаки. Найбільшою ж втратою став 25-річний бразилець Льєдсон. Форвард «Корінтіанс» всерйоз розглядав варіант з «Динамо», проте віддав перевагу Португалії – більш південній, із знайомою мовою, зручнішій для адаптації з-за океану. Як і Айєгбені, який був у полі зору київського клубу кількома роками раніше, Льєдсон стане помітною фігурою в континентальному футболі. Навіть виступить у складі збірної Португалії на чемпіонаті світу в ПАР-2010.
«Коли Льєдсон прибув для підписання угоди, його агенти повідомили, що він хоче повернутися до Бразилії, щоб усе зважити та порадитися з родиною. Я намагався пояснити, що подібного ми не можемо собі дозволити, адже триває підготовка до Ліги чемпіонів, у розпалі чемпіонат, а за ті гроші, які ми за нього пропонуємо, за ту зарплату, яку я готовий йому виплачувати, він повинен залишитися. Однак бразильці наполягали. Я зрозумів, що цей футболіст ніколи не адаптується в «Динамо». Вже через десять хвилин відмовився від укладання угоди з Льєдсоном, адже важливо придбати не лише хорошого футболіста, а й людину». Ігор Суркіс, інтерв’ю телепрограмі «Проект F», літо 2003 року.
Шість голів на старті сезону
«Динамо» почало новий чемпіонат перемогою 5:1 над «Волинню». Причому, забивали тільки динамівці – «гол престижу» від лучан, які з 10-ї хвилини грали в меншості після вилучення Сіанкама, записав у свій пасив Гавранчич. Його автогол не мав фатального впливу на гру – голи Хацкевича, Несмачного, Шацьких і дубль Белькевича забезпечили підопічним Михайличенка яскравий старт.
Втім, яскраве враження від матчу з «хрестоносцями» нівелював непростий виїзд в Одесу. 21 тисяча вболівальників побачила перемогу «Чорноморця» ‒ після кутового майбутнього служителя церкви Кирлика невдало зіграв Рева, так що екс-динамівець Косирін забив переможний м’яч на 59-й хвилині. «Приємно чути таку схвальну оцінку від колеги з команди-суперниці, хоча я уявляю, що в нього коїться на душі. Ми хотіли протиставити динамівцям в’язку гру з боротьбою на кожній ділянці поля, і значною мірою нам це вдалося. Однією зі складових сьогоднішнього успіху стала відчайдушна підтримка наших уболівальників, тому що футболісти за таких обставин не могли не викладатися сповна», ‒ резюмував після гри Семен Альтман.
Слідом – ще одна невдача. При травмах Шовковського, Федорова та Белькевича вже на 10-й хвилині матчу з київським «Арсеналом» тяжко травмувався Дмитрулін. «Динамо» виграло – 3:0, а Гусєв, який замінив якраз Юрія, записав на свій актив гол і асист. А слідом «Кривбас» довго тримався в матчі з киянами, але Горяїнов, який багато виручав господарів, оступився і Белькевич на 66-й хвилині відкрив рахунок. У п’ятому турі – ще серйозніше випробування. В домашньому матчі з «Дніпром» пропустили першими (невдовзі після перерви забив Ротань), але підопічні Кучеревського не справилися з легіоном киян. У дебютному матчі вже через чотири хвилини зрівняв рахунок Алессандро, а в компенсований час Шацьких заробив пенальті під гол Гавранчича. 2:1 – важлива вольова перемога.
А от запорізький «Металург» під керівництвом Михайла Фоменка зміг відібрати очки в киян – на голи Гіоане та Гусєва відповідали Пестряков і Невмивака, завдяки чому господарі здобули вольову нічию 2:2. Далі були впевнені домашні перемоги над новачками Вищої ліги ‒ розгром «Борисфена» (3:0) та простіший виграш у «Зірки» (2:0). Особливо ж ‒ видовищна перемога над «Карпатами» (4:3 на стадіоні «Україна»). Не стільки за якістю гри, як за видовищністю це був один із найкращих матчів Вищої ліги за звітне десятиліття.
В цілому ж, «Динамо» вкотилося в гру й на внутрішній арені не програвало від одеського виїзду на початку літа і аж до весни.
Чергова «євроліга» та Краньчар, який відклав перехід на дев’ять років
Все на внутрішній арені проходило на тлі успіхів у єврокубках, де «Динамо» (Київ) пройшло «Динамо» (Загреб) і, обігравши хорватів, всьоме поспіль пробившись у груповий етап Ліги чемпіонів. У якості «сувеніра» з загребського клубу намагалися запросити талановитого півзахисника Ніко Краньчара, проте, на жаль, юніор вибрав інший шлях. Перебравшись у «Хайдук», він з часом зробив хорошу кар’єру в АПЛ («Портсмут», «Тоттенхем»), а в Київ потрапив не 19-річним, а через дев’ять років. І, на жаль, під кінець міжнародної кар’єри вже мало чим допоміг «Динамо».
Тим часом, якраз під євро-арену, технічний спонсор «Динамо» підготував оригінальний подарунок – як аллаверди блискучому сезону 1961 року, на білих футболках киян з’явилася діагональна синя смуга. Вже в цій формі динамівці розгромили «Оболонь» (4:0 в номінально виїзному матчі на НСК «Олімпійський»), а 5 жовтня зіграли внічию з «Шахтарем». На ранній гол Тимощука відповів Рінкон. Догравали господарі-кияни в меншості після вилучення Несмачного, і, попри стійку від Гіоане, не призначений пенальті та негативну оцінку арбітра та його другого асистента, матч завершився внічию 1:1. Так на той момент лідер зберіг 5-очковий відрив від «Динамо».
Коли ж стало ясно, що в групі з «Арсеналом», «Інтером» і сьомінським «Локомотивом» київська команда посіла останнє місце в своїй групі в Лізі чемпіонів, на залишок сезону внутрішня арена залишилася головним плацдармом для підопічних Михайличенка. І якщо в кубку вони сенсаційно вилетіли від «Дніпра» за крок до фіналу по пенальті, то в чемпіонаті зробили все, щоб нівелювати осінню перевагу «Шахтаря».
Далі була ціла низка переконливих перемог – 2:0 над «Іллічівцем», 3:0 в гостях у донецького «Металурга», вольові 2:1 над «Ворсклою», а єдиною осічкою стала нічия 0:0 в Сімферополі. Досвідчений Анатолій Заяєв зумів вдало вибудувати гру «Таврії», а азербайджанський воротар Хасанзаде не раз виручав після ударів Мелащенка, Белькевича, Рінкона та дебютанта гостей Огненовича із китайського «Далянь Сіде» (колись югославський півзахисник подавав надії в самому «Реалі»). Коли ж Хасанзаде нервував і помилявся (особливо на старті матчу), його підстраховував надійний капітан господарів Чижевський – рекордсмен українського футболу проводив матч №299 у Вищій лізі й на цьому не зупинився.
У підсумку на проміжному етапі «Шахтар» став «зимовим чемпіоном» з 3-очковою перевагою над «динамо» та 9-очковою – над «Дніпром». У киян же вималювалася серйозна проблема з форвардами. Лідирував у чемпіонаті з 9 голами екс-киянин Деметрадзе із донецького «Металурга», далі – інші колишні динамівці, Венглинський із «Дніпра», Косирін із «Чорноморця», Мізін із «Карпат», навіть Ідахор із «Ворскли». А от у киян Шацьких (8 голів) часто був відсутнім через тривалі переїзди в збірну, Мелащенко розгубив результативну форму дворічної давнини, Мілевський ще тільки підходив до першої команди. Взимку напрошувалося серйозне посилення…
Дострокове завершення кар’єри Косовського та новачки з прицілом на чемпіонат Європи
В середині жовтня стало відомо, що 30-річний Косовський так і не оговтався від серії важких травм і прийняв непросте рішення завершити кар’єру футболіста. Майже два роки Віталій залишався поза грою і так і не зміг відновитися до кінця, тож вирішив оголосити про відставку. Але не з футболу – клуб запропонував Косовському роботу, і недавній яскравий лівий півзахисник «Динамо» та збірної України приступив до виконання обов’язків селекціонера під керівництвом Йожефа Сабо.
Динамівські шукачі талантів взимку привезли цілу низку новачків. І пішли чутки – вони «сватали» в «Динамо» форварда російського «Спартака» Павла Погребняка, парагвайського нападника Дерліса Флорентіна з аргентинського клубу «Хімнасія і Есгріма», болгарського захисника Кирила Котєва із пловдивського «Локомотива», грузинського півзахисника Ладо Бурдулі з тбіліського «Динамо». Найкрутішою ж чуткою був 25-річний югослав Даніель Любоя, проте він із «Страсбурга» очікувано захотів перейти в «Парі-Сен-Жермен». А було б, безперечно, цікаво.
Натомість, випав із складу «Динамо» недавній провідний плеймейкер Флорін Чернат. Навколо румуна ходили чутки про «Андерлехт», «Брюгге», «Стандард», «Фенербахче» і навіть «Парму». Це вже пізніше, через кілька років, Черната візьме в оренду й пізніше підпише на постійній основі «Хайдук».
Іменами, які рекомендувалося запам’ятати динамівським вболівальникам стали шестеро новачків за час зимової перерви. Всі вони прийшли в атаку та півзахист. 21-річний фланговий захисник Аліко Амісулашвілі із тбіліського «Динамо», 22-річний центрхав Руслан Бідненко – з «Борисфена», 19-річний лівий хав Едгарас Чеснаускіс із литовського «Каунаса» та троє форвардів ‒ 24-річний Маріс Верпаковскіс із латвійського «Сконто», 20-річний Сяргєй Карніленка з мінського «Динамо» та 20-річний Клебер із бразильського «Сан-Паулу».
Тодішня преса вартість Клебера оцінювала в 2,5 млн. доларів США, Верпаковскіса, який щойно допоміг збірній Латвії вперше кваліфікуватися на фінальний турнір чемпіонату Європи, ‒ в 2,2 млн, Корніленка – в 1,65, а Бідненка з Амісулашвілі – в приблизно 700-800 тисяч. Напарник Луїса Фабіано, свіжеспечений чемпіон світу серед молоді Клебер, прибув у «Динамо» безпосередньо з переможного турніру, який проходив в ОАЕ.
