«Професійний спосіб мислення, безмежна вірність футболу дозволили Рацу не лише тривалий час чекати свого часу в київському «Динамо», чесно працюючи в дублі й лише час від часу з'являтися в основному складі, але потім стати одним із найстабільніших гравців у команді, виступати майже без замін у всіх матчах, домогтися права грати у збірній» (Валерій Лобановський, «Нескінченний матч»)
Перші кроки у футболі
Василь (Ласло) Карлович Рац народився у селі Фанчікове Виноградівського району Закарпатської області. Закарпаття – батьківщина представників багатьох народів – українців, угорців, словаків. А ще це багаторічний край-постачальник футбольних талантів до найтитулованіших клубів країни. У Раца багато знаменитих попередників.
І за дивною течією обставин майже всім їм змінювали імена, мабуть, начальники боялися, щоб «Захід не надто світився». Так українець Стефан Решко у протоколах матчів писався Степаном, словак Міхал Коман Михайлом, а етнічних угорців рівняли під одну лінійку: Сабо з Йожефа перетворився на Йосипа, Медвідь – із Ференца на Федора. Не минула ця доля й Ласло. Так він «перевзувся» у Василя.
У дитинстві хлопець ганяв м'яча, доки не стемніє. Благо, футбольне поле у рідному Фанчіковому було недалеко від батьківського дому. Тому, прийшовши зі школи, відразу же тікав до однолітків. Іноді, щоправда, діставалося від мами за синці. А ось через оцінки в школі батькам не доводилося червоніти. Як і за успішність молодшої сестри, яка згодом закінчила один із київських вишів.
Його першим футбольним наставником був Павло Іванович Пребуш. До нього Василь прийшов у четвертому класі. Грав лівим крайнім у нападі, і товариші жартома прозвали його Блохіним, адже в кожному матчі забивав по 2-3 голи.
Десятикласником захищав честь збірної школярів України. А потім і перша пропозиція надійшла – з команди другої ліги «Говерла» (Ужгород).
«Але тренер спортінтернату Валентин Іванович Борейко, – згадував Василь Карлович, – рекомендував мене до дубля львівських «Карпат». І я вирішив: «Говерла» – добре, а «Карпати» – краще! Не тому тільки, що рангом вищі, – адже й вчитися потрібно було, а у Львові працював інститут фізкультури». До цього ВНЗ він вступив у 1978 році, паралельно грав у «Карпатах», які в 1980 році знову пробилися до вищої ліги.
У дорослому футболі
Але в основному складі закріпитися не вдалося, на той час тон у команді задавали такі відомі гравці, як Суслопаров, Думанський. Тож більше грав за дублерів.
Якось надійшов лист із Вінниці, Василя запрошували до місцевої «Ниви». Вирішив порадитися з наставником «Карпат» Іштваном Йожефовичем Секечем – відомим у минулому футболістом. «Знаєш, треба їхати. «Нива» - непогана команда, наберешся досвіду, звикнеш до дорослого футболу», - порекомендував Секеч.
У «Ниві» Василю довелося грати під керівництвом відомого фахівця І. Терлецького. Не все виходило спочатку, ніяк не міг Василь налагодити свою гру, але Іван Іванович виставляв його у стартовому складі. Поступово справи пішли краще, а із різних клубів вищої ліги до Вінниці зачастили гінці-селекціонери. Проте Терлецький твердо стояв своєму: «Ні-ні! Твоя команда тебе ще не запросила. Тому працюй та чекай!».
Запрошення від «Динамо» надійшло влітку 1981 року. Почав із «дубля», але спочатку грав невиразно. Почувався закомплексованим, «згоряв» ще до стартового свистка арбітра. Хотів було повернутися до Вінниці.
І тут слово взяв Валерій Лобановський. Абсолютно несподівано назвав прізвище Раца в основному складі у дуже відповідальному матчі з московським «Динамо», потім дав зіграти цілий тайм зі «Спартаком». Це був сильний психологічний хід, після якого Василь повірив у себе, побачив перспективу.
Так почалося сходження до футбольних вершин. Коли «Динамо» залишив Леонід Буряк, і Василь уже став повноцінним гравцем «основи», йому довірили бити «стандарти» - кутові, штрафні, вільні. Василь залишався після кожного тренування, годинами відпрацьовував удари в парі з Ігорем Бєлановим. Із Сергієм Балтачою разом шліфували довгі та середні передачі. Лобановський казав: щоб здобути авторитет у Європі, треба на тренуваннях зібрати відро власного поту. Вони старалися...
Фахівці характеризували Раца так: «Півзахисник. Вміє ефективно вести атакуючі дії. У разі потреби корисно працює на оборону. Має сильний, добре поставлений удар».
А київські вболівальники-жартівники оцінили його по-своєму: «Що таке Рац-пропозиція? Результативний пас плюс гол».
