Легендарний півзахисник «біло-синіх» Володимир Веремєєв в інтерв'ю офіційному сайту киян поділився спогадами від перемоги «Динамо» над «Баварією» та завоювання Суперкубку Європи 1975-го року:
- Ми вірили в себе. Тут не можна сказати - переможемо або не переможемо. Ми виходили на гру з бажанням виграти. Дякуємо за все нашому тренеру Валерію Васильовичу Лобановському, який уселив у нас віру, що ми можемо грати з такими футболістами, як у «Баварії», і перемагати їх. На той момент це була одна з найсильніших команд у світі. Ми вірили і розуміли, що можемо виступати на рівних із ними, а результат - це вже інша тема.
Чи було святкування перемоги? Ні, випили по ковтку шампанського з величезного кубка, і на цьому все. У нас попереду були ігри, ми були сконцентровані на матчах і тренувальному процесі.
- Чи пам'ятаєте сам день поєдинку, коли здобули Суперкубок Європи?
- Складно сказати, це було 45 років тому, уже багато забулося... На жаль, нічого не залишилося, тільки пам'ять, знімки, рукостискання і медаль.
- А атмосферу на матчі, масштаб фіналу турніру?
- Звичайно, атмосфера була непередавана і охочих потрапити на гру було дуже багато...
- З чого складалася підготовка до матчу з «Баварією»?
- Усе було як завжди. Тільки лише було нагнітання з боку партійних органів, ось і все.
- Курйозний момент стався з президентом УЄФА Артеміо Франкі, коли він не зміг підняти трофей і вручити його капітану киян Михайлу Фоменку. У підсумку підняли його ви, Михайло Фоменко та Анатолій Коньков. Кубок дійсно був важким?
- Так, кілограмів п'ятнадцять він важив. Дякуємо «Аяксу», який придумав цей Суперкубок. Якщо пам'ять мені не зраджує, батько дружини Йохана Кройффа займався сувенірними виробами, і цей кубок - його ідея.
- НСК «Олімпійський» прикрасили банерами ваших фотографій. Чи приємний вам такий жест?
- Звичайно, це говорить про те, що життя прожите не дарма. Кожна людина намагається згадати, що ж вона зробила. Бачите, ми зробили щось хороше, внесли лепту в історію клубу.
- Чи можна сказати, що це найбільш значуща перемога для вас?
- Найзначуще - те, коли я йшов із кіровоградської «Зірки», мені мої старші товариші сказали: «Ти йди в «Динамо», і, можливо, у тебе щось вийде». Коли тільки прийшов у «Динамо», такі футболісти, як Біба, Мунтян, Серебреніков, дуже мені допомагали. Вдячний їм.
Мабуть, таки у мене щось і вийшло, якщо було стільки перемог, стільки зроблено для людей. Ми грали у футбол для вболівальників, тому і все склалося добре.
