У своєму останньому матчі чемпіонату цього року, який припав на 20-й тур Прем’єр-ліги, київські динамівці, проявивши неабиякий характер, спромоглися на виїзді перемогти львівські «Карпати» 1:0. Дуже важливу перемогу, яка вимагала від наших гравців, перш за все, бійцівських якостей, було здобуто завдяки влучному удару головою центрфорварда команди Юрія Сьоміна Брауна Ідейє, який став для 23-річного нігерійця десятим у поточній першості. Гол, який виявився дуже доречним для націленого на завершення командних зусиль нападника, важко переоцінити, адже саме влучний удар 11-го номера динамівців надав численним шанувальникам нашого клубу можливість насолоджуватися під час тривалої зимової паузи верхнім рядком у турнірних перегонах 21-го чемпіонату України.
Спасибі, Юрію Павловичу!
Матч у Львові, окрім дуже потрібної з турнірної точки зору перемоги, дав привід для того, щоб сказати кілька заслужених вдячних слів на адресу наставника біло-блакитних. Рутинну роботу тренера, який ходить весь сезон під дамокловим мечем Його Величності результату, як правило, не видно широкому колу вболівальників клубу. Майже весь емоційний запал фанатів іде кожен тиждень на тих, чиї імена фігурують у стартовому складі чи тих, хто отримує свій ігровий час, виходячи на заміну. Але ж мистецтво тренера полягає в тому, щоб у найскладніші й важкі моменти чемпіонату гравці, які не завжди потрапляють до стартового протоколу, могли вийти та здобути потрібний результат. Виїзна гра проти «Карпат», як не можна доречна, свідчить про цей аспект тренерського таланту Сьоміна. У порівнянні з матчем першого кола проти зелено-білих, в якому влучні удари Шевченка та Вукоєвича принесли «Динамо» впевнену перемогу 2:0, на старті львівської зустрічі у киян були відсутніми відразу шість (!) футболістів. Два з них, Горан Попов та Андрій Шевченко, були травмованими, ще один, Аруна, вийшов у другому таймі на заміну, а Айїла Юссуф залишився в резерві. Ще два гравці, Пап Діакате та Роман Єременко, взагалі заробляють свій нелегкий футбольний хліб за межами України в іспанській «Гранаді» та російському «Рубіні» відповідно. Що ж вийшло в результаті? Бойова командна одиниця, в якій знайшли своє місце і Алмейда, який просидів у київській зустрічі на трибуні, і Бетао, який загубився на старті, і ще один бразилець Корреа, який повернувся з небуття. Свій внесок до командного успіху зробили і Олександр Алієв, який отримав натхнення після переходу того ж Єременка, і Артем Мілевський, який мужньо витримує нещадну критику. І, нарешті, Євген Хачеріді, який поступово знаходить розумний баланс між своїм темпераментним характером та справді футбольним талантом центрбека.
Мотивація навпаки
Битва у Львові за присутності 32,600 глядачів, окрім, звичайно, здобутих трьох очок запам’ятається багатьма цікавими моментами. Мотивація у стані наших суперників, що називається, зашкалювала через перший історичний матч на домашній «Арена Львів». Столиця Галичини буквально жила майбутньою подією з природним авангардом в особі місцевої фанатської братії. Вболівальники «Зелених левів» радісно передчували можливий успіх своїх улюбленців зовсім не через майстерність власних футболістів, які до гри з киянами три гри не знали смаку перемог, а за банальним натхненням фанатів вважали, що знекровлене численними травмами «Динамо» стане здобиччю виключно мотивованих гравців, одягнених у біло-зелені кольори. Але ажіотаж у стані наших суперників справив зовсім інший ефект на динамівців. Для них із перших хвилин стало зрозумілим, що лише зігравши на межі своїх фізичних можливостей, вони зможуть розраховувати на успіх. Димова завіса та кидання в наших гравців різних предметів розохотили наших хлопців ще більше. Із 12 жовтих карток, які показав арбітр із Харкова Анатолій Абдула, сім були винесені киянам, що саме по собі говорить про налаштованість «Динамо» на гру. Так, команда із труднощами знаходила шляхи до воріт суперників, періодично просідала середина поля, а захист нерідко грав на відбій. Але не це було головним. Команда вірила в себе з першої та до останньої хвилини гри, що в результаті й принесло такий необхідний результат.
А тепер, як говорять, десерт. Перед грою я звернув увагу на очі Брауна Ідейє, які стали п’ятикопійковими, коли були винесені прапори клубів. Львівський майже повторював нігерійський прапор, що і стало причиною приємного збудження нашого форварда. Організаторам матчу тепер залишається лише гадати, чи не тоді збірник своєї країни і налаштувався належним чином на гру, в якій він згодом стане справжнім героєм!
Олег Задерновський, Інформаційний відділ ФК «Динамо» (Київ)
P.S. Читайте наступного тижня цікаві подробиці біографії Брауна Ідейє
