- Розкажіть передісторію, як і в якому віці почали вболівати за київське «Динамо»?
- Я побачив гру «Динамо» в юному віці, років у 12, коли вперше приїхав до Києва. Був на матчі проти криворізького «Кривбасу», це фінал Кубку України. Тоді «Динамо» перемогло з рахунком 1:0, але я здивувався, наскільки тепло його фанати поставилися до нас, криворізьких фанів. Відтоді почав уболівати за столичний клуб на відстані, а за кілька років переїхав до Києва й усе остаточно стало на свої місця.
- Який ваш найбільш яскравий футбольний спогад?
- Їх декілька, і дуже приємно, що спогадів стає більше у зв’язку з успіхами нашої національної команди. З останніх – звичайно, вихід на Євро, упевнена гра нашої збірної й домашня перемога над португальцями на чолі з Роналду. Ще я б назвав свій перший відвіданий матч на «Олімпійському». У мої 12 років це було неймовірно. Своєю атмосферою дуже запам’ятався перший поєдинок на «Олімпійському» після реконструкції, Україна – Німеччина. Він закінчився з рахунком 3:3, то було фантастично. А ще будь-який матч «Динамо» – «Шахтар» – це завжди загострення пристрастей.
- У якому поколінні ви вболівальник «Динамо»?
- Виходить, що в першому. Я першим із моєї сім’ї переїхав до Києва.
- Хтось у вашій родині ще вболіває за «Динамо»?
- Так, мої дочки підтримують команду разом зі мною. Вони не мають вибору (сміється).
- Чи знайомі з кимось із динамівців?
- Так, я знайомий із Денисом Бойком, голкіпером «Динамо», на презентації нової форми познайомився з Циганковим. У рамках мого проекту «ФізКультура» ми брали інтерв’ю у Франа Соля.
- Як часто дивитеся матчі?
- Коли можу, намагаюся не пропускати. Якщо робота не відпускає, стежу за ходом матчу через телефон, хвилююся все одно. Якщо є можливість, навіть займаюся якимись справами, поки на телефоні йде футбол. А коли виходить дивитися матчі вдома, можу навіть друзів покликати, щоб уболівати разом із ними.
- Який ваш перший переглянутий футбольний матч?
- Мій перший свідомий матч – гра «золотого» складу киян проти «Барселони», здається. Це те, що я запам’ятав. То було в 1997 році.
- За якими динамівцями стежили раніше й зараз?
- Завжди стежив за «золотим» складом: Ребров, Гусін, Хацкевич, Белькевич, Шовковський, Шевченко, звичайно ж, Валерій Лобановський. Зараз дуже імпонує гра Вербича, з молодих – Миколенка. Дуже подобається гра й поведінка на полі голкіпера Дениса Бойка. Ще, звичайно, Циганков як головна зірка молодого «Динамо».
- Чи відвідуєте домашні матчі «Динамо»?
- Відвідую за можливості, часто буваю на іграх.
- Який стадіон у світі вразив вас найбільше? Який мрієте відвідати?
- Я не багато стадіонів бачив, хоч і часто подорожую. Дуже хотів би побачити «Альянц Стадіум», домашній стадіон туринського «Ювентуса».
- Чи є у вас футбольна мрія?
- Дуже б хотілося бачити Україну у фіналі Євро-2020.
- Як думаєте, коли-небудь «Динамо» вдасться досягти рівня команди 1999 року?
- Усе можливо, але важко загадувати. Усе в наших руках, точніше в ногах наших футболістів. А ще хочу побувати на стадіоні «Ювентуса», побачити поєдинок «Ювентус» – «Динамо», і щоб кияни виграли. Я давно симпатизую «Ювентусу», але «Динамо» дорожче серцю.
- Чим вам подобається нинішнє «Динамо»?
- Це молоді хлопці, які не бояться ризикувати. Дуже подобається молодий склад. За молоддю майбутнє не лише тепер, а й завжди. Без сумніву.
Ельзара Джапарова, журнал «Динамо Київ» (№5 за жовтень-листопад 2019 року)
Не пропустіть! Придбати журнал можна в касах стадіону «Динамо» імені Валерія Лобановського, у приватних розповсюджувачів та в Інтернет-магазині ФК «Динамо».
