Лідер «Динамо» Андрій Ярмоленко поділився емоціями в ефірі УПЛ ТБ після перемоги в поєдинку Кубка України над «Шахтарем» (2:1), в якому вінгеру вдалося відзначитися забитим м'ячем.
- Андрію, на вашу думку, що принесло перемогу «Динамо»?
- Я думаю, що, в першу чергу, терпіння та віра один в одного. Тому що в першому тайму було нам дуже важко. «Шахтар» володів м'ячем, мав повну перевагу, я вважаю. І, звичайно, нам треба було терпіти. Ми розуміли, що вони не зможуть в такому темпі діяти протягом усього матчу, і в нас буде свій момент, який треба буде реалізувати. Що і сталося. І потім уже, я вважаю, ми перехопили ініціативу, можна так сказати.
- Ви взяли матч під свій контроль після того, як пропустили. Тобто це, можна сказати, «вжалило» команду…
- Так завжди буває. Звичайно, десь грали обережно, тому що розуміємо, що кубкова гра, шансу на помилку немає. Звичайно, десь грали дуже обережно, але потім, коли пропустили, зрозуміли, що вже нема чого втрачати й треба йти вперед.
- Чи усвідомлювали, що це може бути Ваш останній матч у Кубку України в кар'єрі?
- Я про це не думаю. Як буде, так і буде. Я намагаюся працювати, викладатися на тренуваннях. Найголовніше – бути чесним сам перед собою. Якби навіть ми вилетіли, то я сам перед собою чесний, я можу в дзеркало дивитися спокійно.
- Ви сказали, що в першому таймі було дуже тяжко, ви були майже без м'яча. Що в другому таймі сталося? Що було в перерві, у роздягальні? Тому що в другому таймі побачили зовсім інше «Динамо»…
- Думаю, всі розуміють, наскільки нападник є залежним гравцем. Коли команда лише обороняється, переміщається, то потім навіть коли ти отримуєш цей м'яч, у тебе просто елементарно немає сил, щоб вибігти в контратаку. Трошки змінилися тактично в другому таймі, перемістили гру на половину поля «Шахтаря». Потрібно було чекати свій момент. У нападника така доля, що ти можеш стояти 70 або 90 хвилин без м'яча, але в потрібний момент треба опинитися там та поставити крапку.
- Вам подобається у 36 років нова позиція на полі?
- Загалом, це не нова позиція для мене. Я і починав нападником, і грав і в збірній кілька разів нападником. І коли був в Англії, Мойєс також використовував мене як нападника. Тож для мене це не нова позиція. А з досвідом ти розумієш, як потрібно діяти на будь-якій атакуючій позиції.
- На 72-й хвилині ви забили, але за дві хвилини до того був помітний рух рукою в напрямку тренерської лавки. Це було прохання про майбутню заміну?
- Так, я показав, що ще п’ять хвилин – і змінюйте мене. Тому що я розумів, що вже все, «наївся», оскільки давно не грав, зіграв із «Кривбасом», і через два дні на третій мені було важко. Я чесно підняв руку, сказав, що п’ять хвилин ще можу віддати. Я розумів, що на заміні сидять свіжі хлопці, «голодні», які вийдуть та зіграють не гірше за мене. Я не хочу заважати команді, я не ворог їй.
