Ще дуже важливо, що говорячи про Гусіна-футболіста, потрібно завжди тримати подумки Гусіна-людину. Великий майстер на футбольному полі та непересічна особистість за його межами, чудовий сім'янин та талановитий тренер – таким був Андрій Гусін...
Від королеви до короля
Андрій виріс у спортивній сім'ї, що зумовило його інтерес до спорту з раннього дитинства. Батько Леонід Володимирович та мати Валентина Василівна, майстри спорту з легкої атлетики, безпосередньо брали участь у спортивному становленні сина. У школі №84, де навчався Андрій, його батько викладав уроки фізкультури, а мама стала наставником сина в легкоатлетичній секції, в якій той готувався до підкорення висот у «королеві спорту». По-спортивному обдарований юнак робив певні успіхи в легкій атлетиці (пробігав стометрівку за 11,4 секунди, а у стрибках у висоту подолала планку на позначці у 175 сантиметрів), але його магічно тягнуло до м'яча.
Певний час Андрій одночасно займався легкою атлетикою та футболом у школі львівських «Карпат». На тренуваннях він відзначався надзвичайною завзятістю, що позитивно позначалося на спортивному зростанні. Андрій згадував, що він сильно переживав від того, що на тиждень було лише три заняття. Любов до шкіряного м'яча з часом переважила, й вибір остаточно зупинився на «його величності» футболу. Варто сказати, що батьки з розумінням поставилися до вибору сина.
Усе ж, при вступі до львівського інституту фізкультури Андрій спеціалізувався як легкоатлет. При тому, що кар'єра Гусіна-гравця бурхливо розвивалася, ставлення до навчання збоку Гусіна-студента залишалося надзвичайно відповідальним.
Утім, ця риса його характеру проявлялася на всіх життєвих етапах. Він грав за команду інституту, скуштував «дорослого» футболу в першості області («Авангард» Жидачів), пограв у другій союзній лізі («Карпати» Кам'янка-Бузька) та в третій лізі вже незалежної України («Газовик» Комарно).
Поява дев'ятнадцятирічного високого блондина (втім, трохи рудуватого – на вдачу) у складі львівських «Карпат» влітку 1992 року стала цілком заслуженою. Незабаром Андрій дебютував у складі «Карпат» у матчі з тернопільською «Нивою». Молодий форвард вийшов на заміну після перерви й під завісу матчу протягом п'ятнадцяти хвилин оформив дубль. Його команда виграла 2:0, а сам герой матчу наступного ранку прокинувся знаменитим.
Через терни до зірок
Знаменною подією для Андрія Гусіна на той період стало знайомство зі своєю майбутньою дружиною Христиною. Народившись у родині танцюристів, Христина вступила до Київської хореографічної студії Вірського, але все ж залишилася в рідному Львові поруч із Андрієм. А тим часом слава про талановитого форварда «Карпат» долетіла до Москви, та так, що незабаром надійшло запрошення від самого Бєскова, який очолював тоді «Асмарал». Команда іракського бізнесмена Хуссама Аль-Халіді збирала найкращі таланти на пострадянському просторі. На жаль для Андрія (як тоді здавалося) та на щастя для «Динамо» Київ (як виявилося пізніше), його «роман» із «Асмаралом» не відбувся. А ось кияни наполягли на переході талановитого нападника до «Динамо», тим паче прийшов час армійської служби. Андрій та Христина з радістю та оптимізмом сприйняли такі зміни в житті.
У той час Олег Петрович Базилевич, який очолював збірну країни, запросив Андрія Гусіна на товариський матч із хорватами. 26 червня 1993 року в Загребі на стадіоні «Максимір» відбувся дебют двадцятирічного форварда в головній команді країни.
Вийшовши на заміну після перерви, Андрій забив свій перший м'яч за збірну України та, незважаючи на поразку 1:3, міг вважати свій дебют цілком успішним.
На жаль, його положення в «Динамо» не було таким райдужним, і доводилося задовольнятися виступами за другу команду першості першої ліги. Адаптація в Києві проходила доволі складно, Андрій, за його словами, сильно нервував, став замкнутим, і в цей складний період йому дуже допомогла Христина. Трохи пізніше він зробив своїй обраниці пропозицію, на що у відповідь почув: «Ну, нарешті!»
В основі «Динамо» виблискував Віктор Леоненко, а тренерська чехарда не сприяла стабільності складу. При цьому друга команда була лідером першої ліги, а Андрій Гусін у сезоні 1994/95 став найкращим бомбардиром першості, забивши 22 м'ячі. Бажання грати на високому рівні привело Андрія до «ЦСКА-Борисфен», де він провів в оренді чудовий сезон, забивши 12 м'ячів (у чемпіонаті – 9, у Кубку України – 3).
Наступний сезон форвард знову розпочав у «Динамо-2». З'являлися думки про від'їзд, тим паче, Андрій Баль кликав до себе до «Маккабі» з Хайфи. А між тим до Києва повернувся Валерій Васильович Лобановський, щоб незабаром очолити рідне «Динамо».
Найголовніший матч
Більшість футболістів, які грали під керівництвом Лобановського, без тіні сумніву відзначали, що робота з метром стала в їхній кар'єрі визначальним моментом. Саме завдяки його генію гравці досягали найвищого рівня самовіддачі та виконавської майстерності, виходили на абсолютно новий рівень у плані розуміння гри, при цьому кардинально змінюючи свій менталітет як на футбольному полі, так і за його межами. В долі Андрія Гусіна з поверненням у «Динамо» Валерія Васильовича відбулися навіть не зміни, а справжній вибух.
Володимир Онищенко, який очолював «Динамо-2», мав претензії до гри команди в зоні опорного півзахисника. Перед одним із матчів Андрій сам звернувся до тренера з проханням дозволити йому зіграти на позиції опорника. Згодом він назве той матч найголовнішим у своїй кар'єрі. Новоспечений півзахисник виглядав доволі солідно, а в одному з моментів протягнув м'яча зі своєї половини поля до штрафного майданчика суперника та чудовим ударом у «дев'ятку» поцілив у ворота. Присутній на тому матчі на «Олімпійському» Валерій Лобановський відразу звернувся до своїх помічників: «Так ось же готовий опорний півзахисник!». Це був пропуск до першої команди.
Перерваний зліт
6 квітня 1997 року Андрій Гусін провів свій дебютний матч у складі «Динамо» проти вінницької «Ниви». Динамівці переграли суперника на стадіоні «Динамо» з рахунком 2:0, а непоступливий опорний півзахисник киян відзначився «гірчичником». У наступні вісім років було складно уявити середню лінію «Динамо» без високого світловолосого хавбека, який став справжнім господарем у центрі поля. Команда київського «Динамо», керована вмілою рукою «Залізного Полковника», перетворилася казковим чином на зірку, а гра Андрія Гусіна була відповідною чудовим командним діям киян.
Завдяки своїй надзвичайній витривалості, чіпкості та цілеспрямованості Гусін легко долав на полі величезні відстані, він був всюдисущим, немов спрут своїми щупальцями закриваючи підходи до свого штрафного майданчика. Високий зріст та стрибучість дозволяли раз по раз вигравати повітряні дуелі, а навички форварда робили його підключення до атак доволі ефективними. Андрій не приховував, що завжди мав особливі почуття, коли вдавалося забивати у ворота суперника.
З кожним роком гра Андрія Гусіна, немов добре вино, ставала все більш вишуканою. Тактичні вміння, надійність та безкомпромісність у боротьбі зробили його одним із найкращих футболістів старого світу в своєму амплуа. Він провів багато матчів у Лізі чемпіонів за «Динамо» та збірну України проти найкращих майстрів планети, й завжди виглядав гідно на тлі «зірок» першої величини, а часто міг «перекрити кисень» найіменитішому візаві.
Стосовно до себе визначення «зірка» Андрій просто категорично не сприймав. Граючи поруч із такими віртуозними виконавцями, як Калитвинцев, Максимов, Белькевич, Шевченко, Ребров, він не лише не загубився, але й сам безпосередньо визначав обличчя та ігровий почерк тієї команди.
Його позиції в «Динамо» та збірній України були непорушними. У складі збірної країни Гусін провів багато пам'ятних матчів, але перед очима постає епізод гри між збірними Греції та України у відборі до чемпіонату світу 2006 року. Зустріч із чинними чемпіонами Європи складалася дуже важко, йшла вперта боротьба на кожній ділянці поля. Здавалося, що сил у футболістів уже просто не залишилося, але на 82-й хвилині матчу Андрій Гусін із центрального кола тікає до воріт греків. Як після матчу жартували партнери: «Андрію, як ти добіг?». У цьому бігу був він весь, немов античний герой, що оживає на очах багатотисячного «афінського натовпу», щоб здійснити свій подвиг та прославити своє ім'я у століттях. Виступ на світовій першості 2006 року в Німеччині став гідною нагородою герою.
Розставання з київським «Динамо», напевно, найбільш таємна сторінка в кар'єрі Андрія Гусіна. Але в якості компенсації доля надала йому ще кілька успішних футбольних сезонів в інших клубах...
Після завершення ігрової кар'єри Андрій Леонідович перейшов на тренерську роботу.
Попереду на молодого наставника чекали реалізація новаторських задумів та планів, але всі їх перервав день 17 вересня, коли він, закоханий у швидкість, не зміг дістатися на мотоциклі до фінішної позначки...
Запрошуємо вшанувати пам'ять Андрія Гусіна 28 вересня на меморіальному матчі (присвяченому також Андрію Балю та Валентину Белькевичу), який розпочнеться о 15:00 на стадіоні «Динамо».
