- День народження – справді сумне свято? Напевно, не таким ви його собі уявляли?
- Ви знаєте, навіть не хочеться про нього зараз говорити. Команда програла, настрою немає, тому їдемо додому, будемо працювати над помилками та готуватися до наступних ігор.
- Поразки, причому з великим рахунком, напевно, ніхто не очікував?
- Навіть не знаю, що й сказати. Напевно, не виконували те, що просив від нас головний тренере. Після першого пропущеного м’яча всі опустили голови, засмутилися, хоча попереду було ще півтора тайми й ми цілком могли все виправити. Чесно кажучи, навіть соромно за такий результат.
- «Не виконували те, що просив від нас головний тренер» – а що він просив?
- Не буде про це казати. Завтра ми спокійно сядемо з тренерським штабом на базі й розберемося, що ж сталося й хто що не так робив.
- «Ольборг» зіграв не так, як ви очікували?
- Чесно кажучи, жодних сюрпризів ми сьогодні не побачили. Ми знали, що це добротна команда. Навіть коли вони програли «Стяуа» (0:6), ще за нічийного рахунку вони мали два чи три чистих виходи віч-на-віч із голкіпером, які не реалізували. Згодом, пропустивши один м’яч, пішли відігруватися й потрапили в полон. Було видно, що вони добре грають у пас, добре комбінують, і ми це дозволили їм сьогодні.
- У тебе був дуже хороший момент, коли поцілив у стійку…
- Мені важко казати напевно, чи можна було виконати краще. У роздягальні я питався у хлопців, чи можна було щось по-іншому зробити, й мене запевнили, що я добре пробивав. Визнаю свою провину, адже якби я забив тоді, то, можливо, все склалося трохи інакше.
- Що треба зробити, щоб переграти «Ольборг» у матчі в Києві?
- Напевно, потрібно змінити своє ставлення, оскільки після двох перемог на старті групового турніру, напевно, подумали, що ми непереможні. Потрібно розібратися в собі, аби подібне не повторювалося.
- Чи варто говорити про відсутність мотивації, адже це матч групового турніру Ліги Європи?
- Такі ігри іноді трапляються, й у таких ситуаціях потрібно, щоб нас опускали з небес на землю. Вигравати завжди приємно, ходиш із посмішкою на обличчі, але бувають і поразки, які також потрібно сприймати гідно.
- Це найбільш сумний День народження у вашому житті?
- Чесно кажучи, на свій День народження ніколи раніше не програвав. Але нічого страшного, можливо, наступного року все складеться краще.
- Після перерви, коли потрібно було відігруватися, гольових моментів біля воріт «Ольборга» майже не виникало. Гравці, які вийшли на заміну, не вписалися у малюнок гри?
- Не хочу шукати винних. Як на мене, «Ольборг» грамотно захищався, а коли ми втрачали м’яча, що відбувалося неприпустимо часто, швидко вибігали у контратаки.
- Чи позначилося на грі те, що від дощу поле та м’яч були слизькими?
- А для футболістів «Ольборга» вони були сухими (сумно посміхається)? Я думаю, що причину потрібно шукати в першу чергу в собі.
- Після третього туру в нашій групі інтрига відроджується з новою силою – три команди набрали по шість очок…
- Після двох перемог на старті всі казали, що ми вже вийшли з першого місця. Але зараз усе починається наново. Але нічого страшного – ніхто не заважає нам у наступних
матчах удома обігрувати той же «Ольборг» та «Ріу Аве». Потрібно лише розібратися у цій ситуації, адже «Динамо» (Київ) не може програвати з таким рахунком.
- До цієї гри здавалося, що команда вийшла на пік форми…
- Так, журналісти відзначали, що команда на ходу. Але, повторюся, такі ігри іноді трапляються, нас опустили на землю.
- Чи додалося спортивної злості після цієї поразки?
- Якщо чесно – так. Я готовий навіть зараз вийти та відіграти ще 90 хвилин, і, впевнений, подібного результату не повторилося би. Думаю, в Києві, перед своїми вболівальниками, які, сподіваюся, вибачать нас за цю поразку, нам удасться взяти реванш.
Юрій Вишневський
