- 2019 рік видався для вас дуже насиченим та плідним. Яка подія залишила найяскравіший слід?
- Рік був дійсно складним, я грав за команди двох вікових груп «Динамо»: U-19 та U-21, і дуже радий цьому. Найяскравіша подія для мене – це чемпіонські титули, здобуті обома командами. Також можу відзначити тренування з першою командою, але на тому не можна зупинятися. Це мотивація для мене працювати ще більше, не знижувати рівня вимог до себе, а лише підвищувати його. Від тренування з «основою» отримав незабутні емоції. Гравці тобі підказують, підтримують, але все потрібно робити швидше, динамічніше. Усі мої думки й зусилля спрямовані на те, щоб потрапити до першої команди.
- У минулому сезоні ви далеко пройшли в Юнацькій лізі УЄФА. Чого не вистачило, щоб обіграти «Хоффенхайм»?
- Нашій команді не вистачило удачі. Були моменти, щоб забити, але не склалося. А в серії одинадцятиметрових нам не пощастило. Шкода, що ми програли, були налаштовані на цю гру й дуже хотіли перемогти. Але зараз у нас є шанс пройти далі. Сподіваємося, усе вийде.
- Але при цьому ви сенсаційно обіграли «Ювентус». Що допомогло досягти такого результату?
- Ми ретельно готувалися до гри з «Ювентусом». У всіх горіли очі, усі хотіли пройти далі. На зборах грали за тією тактикою, яка мала бути з «Ювентусом». Тренери добре нас підготували до поєдинку. Ми показали вміння, що в нас було, у цьому матчі.
- Як вважаєте, у чому секрет успіху «Динамо» U-19?
- У тому, що ми – команда. Стоїмо один за одного як на полі, так і за його межами. Тренери хвилюються за нас, а ми – за них. У команді чудова атмосфера. Дуже пощастило з наставниками. Вони працюють із нами, пояснюють кожну деталь.
- Якщо запитати вболівальників, кого з футболістів вони можуть назвати в «Динамо» U-19, одним із перших вони назвуть саме Шулянського. Безперечно, їм хотілося б знати про вас більше.
- Починав кар’єру в київському «Арсеналі». Після того, як з’явився інтерес із боку «Динамо», порадився з батьками та прийняв рішення піти на перегляд.
- У який момент з’явилося рішення пов’язати своє життя з футболом?
- Мене батько привів на футбол. Маю брата, який старший за мене на два роки. Він в «Арсеналі» грав за свою вікову категорію, а я – за свою. Ми разом тренувалися. Чим більше в мене виходило на футбольному полі, тим більше сил з’являлося, щоб прогресувати. Гра в «Динамо» U-19 та U-21 – перший крок для мене. Головна мета нині – дебютувати за першу команду.
- З братом обговорюєте свої виступи?
- Звичайно, аналізуємо з братом та батьком кожну гру. Вони вказують мені на помилки, підказують. Це допомагає.
- Який тренер за всю вашу кар’єру був найкращим для вас?
- В «Арсеналі» для мене такими були Олег Давиденко та Сергій Литовченко, а зараз – Ігор Костюк. Тренер підтримує, вірить у нас. Найголовніше – він робить гравців сильнішими духом.
- Чого він навчив особисто вас?
- Тренер підказує, навчає деталей футболу. Він підтримує нас, а це найважливіше для будь-якого футболіста. Якщо тренери «пхають», то деякі гравці можуть просто «попливти». А Костюк відчуває моменти, коли потрібно підтримати, а коли посварити. Як він може серйозно поговорити з нами, ми дізналися в перерві матчу-відповіді з ПАОКом. Програвали з рахунком 0:2, у роздягальні він добряче «напхав» нам, також розібравши помилки, завдяки чому команді вдалося зібратися та відігратися.
- А які слова Костюк добирає в таких випадках?
- Він говорить на підвищених тонах, щоб дійшло до нас. Але за підвищеними тонами ніхто не зрівняється з Юрієм Морозом (сміється). Це дуже впливає на гравців і на результати. Як бачите, його методи діють (посміхається). Якби Мороз не кричав, ми б не виграли чемпіонат минулого року.
- З чого складається ваша підготовка до матчів? Скільки часу приділяєте вивченню тактики суперника?
- Ми готуємося до всіх поєдинків однаково. Перед кожним матчем у нас заїзди. Переглядаємо ігри суперника, тренери вказують на наші помилки в попередніх поєдинках. Завжди робимо акцент на своїй грі, аналізуємо, як маємо діяти на полі. Коли готувалися до матчу-відповіді з ПАОКом, розбирали першу гру на теоретичних заняттях два дні по півтори години. Загалом же спочатку тренерський штаб переглядає матчі, після чого доносить отриману інформацію до нас, добираючи тактику на майбутню гру.
- Чи займаєтеся додатково?
- Так, звичайно, залишаюся після тренувань, займаюся в залі. Іноді бувають індивідуальні тренування з Олегом Венглинським, зокрема відпрацьовуємо удари по воротах.
- Як налаштовуєтеся перед іграми?
- Намагаюся менше думати, щоб не «перегоріти». Раніше переживав перед матчами – і це працювало проти мене. Єдине – роблю все те ж саме, що й перед попередньою грою. Увечері перед поєдинком розмовляю з батьками, вони мене налаштовують на матч, граю ввечері в ігри з партнерами по команді, а вранці – сніданок, удень – на прогулянку, і відпочинок до матчу.
- Якими трьома словами можна охарактеризувати Костюка?
- Веселий, професіонал, серйозний.
- У вас помітна зачіска. Як прийшла ідея відростити волосся?
- Подобається довге волосся. Коли тільки перейшов з академії до U-19, устиг пограти з Миколою Шапаренком. Надихнувся його прикладом (посміхається). Як захочеться чогось нового, зроблю дреди. З Родрігесом уже розмовляв стосовно них (посміхається). Буває, що кепкують із мене через зачіску та називають дівчинкою. Але я не звертаю на це уваги. Головне – те, що мені подобається.
- Що найбільше?
- Футбол у всіх його проявах. Але найбільше – моя сім’я. Хочу, щоб батьки ні в чому не мали потреби.
- З кого берете приклад у першій команді «Динамо» та у світовому футболі?
- З Віктора Циганкова, а у світовому футболі – з Едена Азара. Віктор забиває практично в кожній грі. Я також прагну таких показників!
- Які завдання ставите перед собою в 2020 році?
- Виграти чемпіонати України U-19 й U-21 та потрапити до першої команди.
- За рахунок чого сподіваєтеся вигравати конкуренцію за місце в першій команді?
- За рахунок свого бажання. Усе залежить від мене, буду працювати над собою, щоб тренери першої команди помітили.
Ельзара Джапарова, журнал «Динамо Київ»
