Напевне, багато уболівальників пам'ятають гравця «Динамо» кінця 80-х – початку 90-х Бориса Деркача. Після того, як захисник залишив команду, його сліди не загубились. Про те, як склалась доля Деркача, любителі футболу запитали журналістів газети «Косманда».
Запитання: Скажіть, будь-ласка, як склалась подальша доля захисника Бориса Деркача – колишнього гравця «Металіста», московського ЦСКА та київського «Динамо», чемпіона СРСР (1990) та володаря Кубка Радянського Союзу (1988, 1990). Говорять, він був засуджений в Угорщині на 15 років за вбивство коханця своєї дружини, заставши їх удвох у ліжку. Чи це правда, і чи вийшов футболіст із тюрми?
Відповідь: Минулого року сам Борис, вийшовши на свободу, розповів нам про деякі факти зі своєї біографії. Відігравши півроку в чемпіонаті Угорщини за «Ньїредьхазу», що перебувала у підвалі турнірної таблиці, він разом із іншими легіонерами був звинувачений у всіх гріхах та в 1993-му переїхав до Будапешта. Намагався працевлаштуватись – марно. Блукав рік на берегах Дунаю, потрапив у нехорошу компанію. Щодо халепи, в яку він потрапив, то багато, про що писали в пресі, за словами Деркача, не відповідає дійсності. Він каже, що нікого не вбивав, інакше отримав би посмертне ув'язнення. А так дали 11 років, а пізніше за спробу втекти Верховний суд додав ще чотири роки. У результаті відсидів дюжину. Спочатку – в Угорщині, потім його перевели до Ужгорода, після чого на Батьківщину – до Харкова. Достроково випустили не без допомоги друзів. Зокрема просили за колишнього партнера Олег Лужний та Архік Цвейба.
Останньому, працюючому в Москві футбольним агентом, Борис тепер сприяє у трансферних справах на україно-російському ринку. Займається спортом, виступає за першість міста серед ветеранів, мріє спробувати свої сили в якості тренера чи адміністратора у вітчизняній команді, хоче розкрутити свій бізнес, уже налагодив особисте життя…
