Щороку 6 січня футбольна спільнота в Україні та у всьому світі згадує Валерія Васильовича Лобановського. Легендарний тренер, що випередив свій час, народився 86 років тому. Хоча його немає з нами вже понад 20 років, пам’ять про нього продовжує жити серед його вихованців та однодумців.
Традиційно цього морозного дня донька Валерія Васильовича Світлана, його рідні та близькі люди, колеги, вихованці, друзі та прості вболівальники зібралися біля могили Героя України на Байковому кладовищі та біля пам’ятника Великому Тренеру біля стадіону «Динамо», що має його ім’я, щоб вшанувати пам’ять людини з великої літери.
До присутніх приєдналися юні футболісти з ДЮФШ «Динамо» ім. В. Лобановського та старші вихованці з академічних груп разом з тренерами та батьками. Заслужений журналіст України Олександр Липенко розповів присутнім про знамениту постать Валерія Лобановського, про його непересічні досягнення та неймовірні успіхи. Усі, хто зібрався, згадали цікаві факти з біографії метра та знаменні матчі. Важливо, що діти знають історію великого клубу та біографії знакових особистостей в динамівській історії.
Про Валерія Лобановського згадав відомий футболіст та тренер «Динамо» Леонід Буряк:
- Ми дуже багато працювали разом, багато чого вигравали. Тоді був зовсім інший час. Відчуваю, що його дуже не вистачає – і сім’ї, і нам, фахівцям. Він випередив час. Коли ми були на зборах в Італії, імениті тренери, у тому числі Анчелотті, сиділи й записували за ним конспекти, хотіли почути поради. Лобановський був консерватором – ми або перемагали з рахунком 1:0 та закінчували, або вигравали 6:0 – інших варіантів не було. У нього була особлива тактика, гострий розум, він добре відчував, кого ставити до складу, а кого – ні.
Попри те, що вже пройшло стільки років, а багато людей досі збираються на його роковини, щоб згадати про нього – це дуже добре. Особливо приємно, що тут були й діти, які цікавляться історією клубу. Лобановським. Хотілося їм сказати, щоб вони скоріше виростали, бо вони – майбутнє українського футболу. Шкода, що вони не бачили, як грали Мунтян чи Блохін, адже це могло б бути для них чудовим прикладом.
Попереду в Україні буде дуже багато роботи в усіх сферах і у футболі зокрема. Тим більше, що ми говоримо не про якийсь пересічний клуб, а про київське «Динамо». Не вірю чуткам, думаю, клуб буде працювати й надалі, усе приведемо до ладу та рухатимемося уперед.
- Чи пам’ятаєте, як Валерій Васильович відзначав свій День народження? Зазвичай у цей час команда була на зборах?
- Зазвичай ми вранці 6 січня вилітали до Сочі – і там починали працювати. Зазвичай ввечері тренери збиралися у кімнаті Лобановського. Загалом, найчастіше 6 січня ми проводили в дорозі.
