Захисник «Динамо» Денис Попов, який після травми повернувся на поле у матчі з «Зорею», поділився враженнями від поєдинку, який завершився унічию (1:1):
- Чому, на вашу думку, «Динамо» знову не може виграти? Що відбувається з командою? Що не так?
- Важко сказати, що саме відбувається, не можу назвати якусь одну причину. Але, гадаю, це вже не випадковість, а закономірність, на жаль, у негативному сенсі. Ця нічия рівнозначна поразці. Повторюся, складно однозначно визначитися, у чому причина. Я щойно повернувся, десь тиждень потренувався, зіграв матч. Вважаю, пропущений гол – мій. Це я помилився, коли його забивали, не втримав нападника. Але Будківський хороший, досвідчений форвард, було непросто його стримати.
- Вже не вперше «Динамо» пропускає на останніх хвилинах – це трапляється постійно у тих матчах, де команда втрачає очки. Чи готувалися якось особливо на останні хвилини, щоб бути зібраними, додати в інтенсивності саме наприкінці?
- Ні, на цьому особливого акценту перед грою не робили. Просто налаштовувалися, як завжди, як перед кожним поєдинком – на перемогу. Але ці останні хвилини... не знаю, як наче хтось зурочив. П’ять матчів поспіль без перемог – я такого не пам’ятаю.
- Чи думаєте зараз про турнірну таблицю? Що буде далі?
- Та все й так зрозуміло. Не знаю, що буде далі. Відверто скажу, навіть страшно дивитися у таблицю. Якби я знав точну причину того, що відбувається, я б її вам назвав. Але зараз мені дуже важко це зробити.
- Ви вже були в роздягальні, який настрій там панував?
- Тиша. Повна тиша. А що тут скажеш? Після бою кулаками не махають. Ми знову оступилися, знову впали обличчям у бруд. Лише на полі можна щось довести, але у нас не виходить це зробити.
- У «Динамо» наступна гра у чемпіонаті з «Кривбасом», який тимчасово вийшов на перше місце. З цим суперником буде не легше?
- Зараз узагалі з усіма командами нелегко. Не знаю, як буде. Подивимося.
- Чого очікуєте від наступного матчу у Лізі конференцій проти турецького «Самсунспора»?
- Важко сказати, чого я очікую. Треба розібратися – чого нам бракує, а чого, можливо, забагато. Рахунок сам говорить за себе. Що я вам скажу? Ви ж усе бачите.
