На YouTube каналі «ВДИНАМО» відбувся стрім з тренувальних зборів «біло-синіх», гостем якого став Денис Попов. Протягом години він спілкувався в онлайн-режимі та відповідав на запитання вболівальників на небанальні теми.
Повний запис стріму можна подивитися тут, а до вашої уваги текстовий фрагмент спілкування з Денисом:
- Напевно, ти не здивуєшся, якщо почуєш, що в тебе в українському футболі репутація Пепе, брутального захисника, зустріч з яким для будь-якого форварда є не досить приємним спогадом. Чи погоджуєшся ти з такою репутацією бійця на полі, з яким краще не зустрічатися?
- Мабуть, зі сторони видніше. Так виходить, тому що мені треба захищати ворота, а форвардам забивати. Десь, можливо зустрічаю жорстко, десь не дуже чисто, але це моя робота.
- Чи бувало так, що ти особливо жорстко грав проти певного опонента?
- Та буває так, що емоції йдуть не в те русло, але так щоб спеціально когось «зрубити» - ні, тому що я розумію, що можна таким чином нанести гравцю травму, і я сам знаю, що таке травми і як важко після них вибратись. У кожного є сім’я, і футбол це хліб гравців. Якщо виходить жорстко зіграти – це у жодному разі не навмисне.
- Багато кому здавалося, що ти спеціально «таранив» Жуніора Мораеса після того як він перейшов до стану принципового суперника… Тоді навіть меми зробили, робили принти на футболках…
- Пам’ятаю, але у мене з ним не було жодних конфліктів, те, що він перейшов до «Шахтаря» - його особистий вибір. Але в тій ситуації це була одна із моїх найперших ігор за основний склад, тим більше з принциповим суперником, тож мені потрібно було проявляти себе і принести користь команді. Тому треба було десь жорсткіше зустріти.
- Чи не заздриш ти хокеїстам через те, що в їхньому виді спорту можна битися під час ігор?
- Заздрю. Серйозно, я навіть думав про це. Бувають такі моменти. Але у всьому винні емоції, їх треба вміти контролювати.
- Ти бився з кимось на полі?
- Та ні, я би вже закінчив тоді, мене би дискваліфікували, забанили і так далі. Добре розумію, що вся ця штовханина, всі ці провокації мають одну мету – вивести тебе та прибрати таким чином з поля. Якби на вулиці ми зустрілись з людиною, упевнений, що він би не розказував того, що кажуть інколи на полі. Є такі персонажі, навіть не хочу про них говорити.
- 17 лютого мав відбутися бій Усика з Ф’юрі. Як у команді сприйняли новину, що бій перенесено?
- Не уявляєш, як я чекав на цей бій. Він мав відбутися як раз на мій День народження. Дуже хотів, уяви якби Усик став абсолютом у цей день. Звісно трішки розчарувався, не знаю які емоції в Олександра, напевно, він теж розчарований. Але це травматичний вид спорту, все буває.
- Які твої прогнози на цей бій?
- Гадаю, буде важкий бій. Звісно, вболіватиму за Сашка, триматиму кулаки.
- Ви знайомі особисто?
- Ми з ним бачились один раз. Він на мене так подивився, наче десь мене бачив, але не міг пригадати хто я. Принаймні мені так здалося. Я попросив з ним сфотографуватися, а він на мене так дивився, що мені аж ніяково стало.
- А де це відбулося?
- Я зустрів його просто на вулиці і вирішив, що варто зробити з ним фото, адже це наш видатний спортсмен.
- Цікаво було би подивитися на тебе у спарингу з боксером…
- Там би не було на що дивитися. Якщо з професіоналом, усе би закінчилося напевно секунд за 30. Боксери по-іншому готуються, інші навантаження, інший режим дихання.
- Натомість ти фанат іншого спорту – більярду…
- Так, більярд я люблю.
- На кого з футболістів ти мріяв бути схожим у дитинстві?
- Серхіо Рамос. Не те щоб схожим, але він мені імпонував у свої праймові роки.
- Кого із українських захисників ти особливо відзначив би?
- Якщо говорити про тих, хто грав раніше – це Женя Хачеріді. Він напевно не тільки для мене, а і для багатьох уболівальників був вагомою постаттю. Також подобались Драгович, Віда – справжні бійці. Ще додав би до цього списку Ракицького. Подобалася його передача, бачення футболу. Зараз відзначив би Матвієнка – кваліфікований захисник.
- Чи не ображався Дубінчак, що ти його єдиного не вгадав у челенджі на клубному ютуб каналі?
- Ображався, але в мене тоді реально вилетіло з голови. Ти мене тоді після тренування «теплим» узяв.
- Хто з футболістів «Динамо» на твою думку готовий грати в АПЛ?
- Напевно, перший – це Шапаренко, звісно, це талановитий гравець. Потім Бущан. Ванат, якщо трішки окріпне. Розумієте, АПЛ – це зовсім інший рівень, важко гадати. Дай Боже, щоб там було більше представників нашої нації, аби вони прославляли Україну у цій лізі.
- Як ти реагуєш на критику в соцмережах, ЗМІ?
- Взагалі ніяк. Не читаю навіть. Там люди, які є експертами, сидячи на диванах та кріслах, але ніколи не були в цьому середовищі. Їм цікаво, коли в когось якісь невдачі або хтось вистрілив – тоді хайпують. Я це розкусив давно, тому намагаюся ні з ким не спілкуватись. Інколи таке скажуть чи напишуть, що, як кажуть, на голову не натягнеш. Але це їх робота.
- Ким ти мріяв стати в дитинстві? Тільки футболістом?
- Напевно, так, хоча я не був упевнений на сто відсотків, що я виросту у професійного футболіста чи тим більше попаду в «Динамо» Київ. Просто мріяв грати у футбол і навіть не думав у дитинстві, що на цьому можна ще й гроші заробляти.
- А який у тебе був план «Б»?
- Та не було ніякого плану «Б». Напевно, він якось би мене знайшов, а може і ні. Навіть не знаю, як би склалось моє життя.
- Чи стане «Динамо» чемпіоном в цьому сезоні?
- У нас є мета, і ми будемо до неї прагнути. Втілювати її у життя з кожним днем своєю наполегливою працею. Я вірю, що все в нас має вийти. Але це спорт, тут важко щось прогнозувати. Потрібно працювати та вірити у краще.
Наостанок, користуючись нагодою, хочу сказати спасибі нашим воїнам, нашим захисникам. Розумію, що це звучить банально, але немає слів, якими можна було би описати те що ви робите, ті героїзм та мужність, які ви проявляєте. Вам низький уклін та велике спасибі за те що ви захищаєте нашу країну.
