Із започаткуванням турніру дублерів мала змінитися роль других команд вищолігових колективів. Звичайно, кожен із клубів по-своєму вирішував проблему, виходячи з кадрової та фінансової ситуації, а також враховуючи побажання головного тренера. Кількість гравців, які нині на контракті у “Динамо”, дала змогу використовувати другу команду як “полігон” для випробування молодих футболістів, переважно вихованців клубної школи та академії, а у “дублі” задіяти тих гравців, які не потрапляють до основного складу. Наскільки цей експеримент виправдав себе, покажуть результати і, головне, поява у першій команді вихованців клубної системи.
На старті чемпіонату в тренера “Динамо-2” Володимира Онищенка змінився помічник. Замість Віктора Кондратова, який очолив новостворений “дубль”, асистентом Володимира Івановича став колишній оборонець “Динамо” і збірної України Сергій Шматоваленко. До цього, нагадаю, молодий фахівець працював клубним селекціонером та помічником Юрія Калитвинцева в юнацькій збірній.
Уже не перший сезон у команді на провідних ролях перебувають свої вихованці. “Основа” з досвідчених майстрів: Яценка, Рожка, Прошина, Алієва, Воробея, Милевського, з досвідом матчів за першу клубну команду та молодіжну збірну, не загубилася б й у вищій лізі, проте наставник “Динамо” Йожеф Сабо в осінній частині сезону утримався від послуг вищезгаданих виконавців. Серед них, безумовно, виокремлювався Олександр Алієв. Півоборонець на одному диханні провів перше коло, забив у шістнадцяти матчах п’ятнадцять м’ячів і був головною рушійною силою атакувальних порядків. Більшість результативних ударів Олександр завдав зі “стандартів”, виконання яких стало козирною карткою гравця. Алієв разом із форвардом Милевським усе ж змусили привернути увагу Сабо, який висловив бажання запросити хлопців на перший січневий тренувальний збір “Динамо” до Арабських Еміратів.
Головна проблема “Динамо-2” — нестабільність складу. Важко пригадати бодай два матчі, в яких кияни не зазнавали кадрових змін. Вирішуючи ситуацію, на допомогу було запрошено кількох 17-18-річних гравців третьої команди (Допілка, Кицута, Ксьондз, Мандзюк, Дедечко та інші). Брак досвіду в матчах з набагато старшими і досвідченішими суперниками юні динамівці намагалися компенсувати самовіддачею, грамотною постановою колективних дій та вищою індивідуальною майстерністю. Особливо впевнено виступала команда у домашніх матчах, переконливо перемігши в 7 з 8 зустрічей.
Перше місце на проміжному фініші — цілком закономірний результат. Чимало фахівців, оцінюючи перспективи команди Онищенка у класі найсильніших, прогнозують місце не нижче шостого. Звичайно, це занадто суб’єктивна оцінка, але з усього видно — більшість нинішнього “Динамо-2” давно переросла рівень першої ліги. Подальшу долю хлопців прогнозувати вкрай важко, можливо, хтось із них буде переведений до групи гравців першого складу, когось віддадуть в оренду, іншим доведеться шукати нові клуби. Одне зрозуміло — на місце кожного з них претендуватиме по кілька ще зовсім юних гравців, рівень яких дасть змогу гідно тримати марку “Динамо” в першій лізі.
Публикуется на языке оригинала
