Події
1996-го року керівники "Динамо" зробили те, про що мріяла багатомільйонна армія шанувальників "біло-синіх". Восени дав свою згоду на повернення до рідного клубу Валерій Васильович Лобановський. Згодом великий тренер не лише продовжить чемпіонську серію "біло-синіх" у чемпіонатах України, а і виведе команду на новий якісний рівень, до числа провідних клубів Європи. Це був поворотний рік, після якого "Динамо" чекали гучні перемоги над "Барселоною" і "Реалом", виходи до чвертьфіналу й півфіналу Ліги чемпіонів.
Однак виконувати свої обов'язки легендарний тренер почав із 1 січня 1997 року. А 1996-го року команда грала під керівництвом Йожефа Сабо. Домігшись скорочення терміну відсторонення від участі в єврокубках, "Динамо" повертається до кваліфікації Ліги чемпіонів, де поступається віденському "Рапіду" (0:2 на виїзді, 2:4 вдома), після чого вилітає і з Кубка УЄФА, поступившись швейцарському "Ксамаксу" (0:0 удома, 1:2 на виїзді).
На внутрішній арені домінування "Динамо" було беззаперечним: у сезоні 1995/1996 кияни зробили "золотий дубль" - виграли чемпіонат і Кубок України. Йожеф Сабо робить ставку на плеяду молодих гравців, які вже стають ключовими у команді та яких чекають великі успіхи з клубом у недалекому майбутньому. Саме в цей час формується "золотий" склад кінця 90-х. Молодих Шовковського, Шевченка, Косовського, Дмитруліна, Ващука, Гусіна, Михайленко, Реброва, Головка, які вже встигли набратися досвіду, чудово доповнюють більш досвідчені Лужний, Калитвинцев, Максимов та інші.
Переважно з динамівців складалася і національна збірна України, яку навесні 1996-го знову очолив Йожеф Сабо. Під його керівництвом збірна добре розпочала кваліфікацію на ЧС-1998. Цей відбірковий раунд загалом став для збірної України початком її успіхів, команду почали сприймати принаймні як міцного середняка світового футболу. Спершу українці обіграли в гостях Північну Ірландію завдяки пізньому голу динамівця Реброва, а в другому турі перемогли імениту Португалію після вирішального гола капітана збірної динамівця Юрія Максимова у ворота Вітора Байї на останніх хвилинах зустрічі на "Олімпійському".
До слова, саме в 1996 році домашній стадіон київського "Динамо" отримав свою сучасну назву - Національний спортивний комплекс "Олімпійський". З 1979-го і до 12 травня 1996 року стадіон називався "Республіканським".
Також у 1996 році "Динамо" змінило технічного спонсора: на зміну Umbro прийшов adidas. Співпраця з німецьким виробником спортивного екіпірування тривала довгих 22 роки.
У 1996-му було змінено і емблему київського "Динамо". Відбувся "ребрендинг", який істотно вплинув на її вигляд. На честь здобуття Україною незалежності емблему клубу, який є символом країни, було вирішено прикрасити в жовто-сині кольори. До слова, національні кольори були додані й до клубної форми. Змінилася і форма динамівського логотипу - він став круглим. Також на емблемі з'явився рік заснування клубу. Згодом до емблеми додадуть одну зірку, а потім і дві - по одній за кожні десять титулів національних чемпіонів. Влітку 2011 року на зміну цій емблемі прийде нинішня.
Футболісти
У 1996 році з мінського "Динамо" до Києва переходять два легіонери, які згодом стали "своїми" у столиці України - Валентин Белькевич і Олександр Хацкевич. Цей трансфер виявився одним із найуспішніших в історії клубу, враховуючи роль, яку зіграла ця парочка в успіхах команди у другій половині 90-х і на початку 2000-х.
У нинішньому складі "Динамо" всього два футболісти, які народилися в 1996-му році - Артем Бєсєдін та Мохаммед Кадірі. Серед відомих вихованців динамівської академії 1996 року народження - Павло Оріховський, Вадим Солдатенко, Павло Лук'янчук.
Пам'ятний матч
Мабуть, найбільш довгоочікуваними для уболівальників "Динамо" стали матчі кваліфікації Ліги чемпіонів проти віденського "Рапіда" після скорочення єврокубкової дискваліфікації. Однак про ці поєдинки, де "Динамо", будучи фаворитом протистояння, поступилося, не хочеться зайвий раз згадувати...
Не будемо загострювати увагу і на перемозі у зимовому Кубку СНД, хоч він у ті роки і котирувався досить високо. У фіналі кияни здолали “Аланію” Валерія Газзаєва (1:0) завдяки голу Андрія Шевченка.
У 1996 році клубна колекція поповнилася черговими трофеями на внутрішній арені. Чемпіонат України, який у сезоні 1995/96 складався з 18-ти команд у вищій лізі, "Динамо" виграло без особливих проблем, на 6 очок випередивши "Чорноморець" і на 16 - "Дніпро". А в першому кубковому фіналі після перейменування "Республіканського" на "Олімпійський" київське "Динамо" зустрілося з вінницькою "Нивою".
У півфіналі "Нива" вибила з розіграшу Кубка донецький "Шахтар", здобувши перемогу в серії пенальті після нульової нічиєї в основний час. Це був перший і єдиний фінал Кубка України для вінницької "Ниви". До слова, це досягнення дозволило "Ниві" дебютувати в наступному сезоні в єврокубках, а саме в Кубку володарів Кубків.
У фінальному поєдинку динамівці порадували київську публіку яскравою грою і впевненою перемогою, забивши по голу в кожному з таймів. У першому таймі Ребров замкнув ударом з льоту пас Шматоваленка з лівого флангу. А по-перерві навіс Леоненка з кутового замкнув Максимов.
У 1996-му вперше трофей переможцям Кубка України вручав президент країни - Леонід Кучма.
Цікаво, що восени того ж року "Нива" візьме реванш у "Динамо" в Кубку, вибивши киян з розіграшу турніру на стадії 1/8 фіналу у той самий спосіб, що і "Шахтар" сезоном раніше - в серії пенальті після нульової нічиєї.
Кубок України 1995/1996. Фінал. Динамо (К) - Нива (В) - 2:0
26 травня 1996 року
Київ. НСК "Олімпійський". 47000 глядачів.
"Динамо": Шовковський, Лужний, Беженар, Головко, Шматоваленко, Михайленко, Ребров (Шкапенко, 84), Максимов (Калитвинцев, 69), Косовський, Леоненко (Похлебаєв, 60), Шевченко.
Тренер - Й.Сабо.
"Нива": Циткін (Немодрук, 67), Гайдаржи, Сосенко, Запорожченко, Солов’єнко, Лелюк (Балацький, 35), Рябцев, Романчук, Червоний (Лактіонов, 46), Матвейченко, Любинський.
Тренер - С.Морозов.
Голи: 1:0 Ребров (29), 2:0 Максимов (59).