Події
У 1943 році футболу в Києві не було. Гравці київського «Динамо» опинилися під час війни по різні боки фронту. Деяким із динамівців не судилося дожити до перемоги – саме в 1943 році загинули Микола Трусевич, Іван Кузьменко, Олексій Клименко, Михайло Волін. Більшість же грали за інші команди, переважно динамівські. Так, Антон Ідзковський та Микола Махиня виступали в Казані, Йосип Ліфшиць та Михайло Печений грали за одноклубників із Алма-Ати, Костянтин Щегоцький поїхав до Ташкенту, Павло Віньковатов опинився в Харкові, а Петро Лайко – в Іваново. Лише Віктор Шиловський та Борис Афанасьєв перейшли на час війни до московського ЦБЧА. Після того, як 6 листопада Київ було звільнено від фашистських загарбників, було докладено всіх зусиль, аби відродити команду «Динамо» (Київ). Але в умовах війни це було нелегке завдання.
Футболісти
У буремні воєнні роки народилися майбутні зірки київського «Динамо».
Ференц (Федір) Медвідь народився на Закарпатті. До Києва був запрошений у 1962 році, після чого провів у складі «Динамо» десять років. Швидкий, різкий, надто енергійний, він відзначався надзвичайною працездатністю та був помітним, лише з’явившись у дублюючому складі. Аби побачити гру Медвідя та його партнерів по дублюючому складу, глядачі вщерть заповнювали стадіон «Динамо». Ще не було й мови про «тотальний футбол», а Федір його вже демонстрував. Надзвичайні фізичні якості Медвідя вдало використовував Віктор Маслов, залежно від суперника визначаючи йому зони дії то правого захисника, то атакуючого півзахисника, то й увесь фланг від прапорця до прапорця. Федір Медвідь фактично започаткував у «Динамо» традицію атакувальних крайніх захисників. У чемпіонатах СРСР провів 243 матчі, забив 19 м’ячів. Разом із «Динамо» чотири рази ставав чемпіоном СРСР (1966, 1967, 1968, 1971 рр.), двічі вигравав Кубок СРСР (1964, 1966 рр.), виступав у складі збірної СРСР (1966-1968 рр.).
Віталій Хмельницький народився на Донбасі, у місті Жданов (нинішній Маріуполь). До «Динамо», в якому опинився в 1965 році, виступав за рідну «Азовсталь» та донецький «Шахтар». Віталій чудово вписався в тактичні побудови Віктора Маслова. Хмельницький був видатним форвардом і, незважаючи на його яскравий індивідуалізм, Маслов побачив у ньому гравця «широкого профілю», який може бути корисним на будь-якому місці в атаці. Лише Хмельницький був «недоторканним» у Віктора Маслова впродовж усіх років їхньої співпраці. Змінювалися партнери, а Віталію вийти на поле могла завадити лише травма. Ігрова індивідуальність Хмельницького виявлялася у великому арсеналі технічних прийомів, чудовому дриблінгу, грі без м’яча. Він тонко відчував, як буде розвиватися атака, й упевнено йшов на випередження. Незважаючи на невеликий зріст, добре грав головою. Віталій Хмельницький був ідеальним форвардом для команди Віктора Маслова. Разом із цією командою він фактично й завершив кар’єру гравця у 29 років через важку травму. У чемпіонатах СРСР провів 290 матчів, забив 62 м’ячі. Як і Медвідь, чотири рази ставав чемпіоном СРСР (1966, 1967, 1968, 1971 рр.), одного разу, в 1966-му, виграв Кубок СРСР, у період із 1965-го до 1971-го року грав у збірній СРСР (20 матчів, 7 голів).
Пам’ятні матчі
Як уже було сказано, в 1943-му році в Києві взагалі не проводилося футбольних матчів, а футболісти, хто зміг, роз’їхалися по радянських республіках. Активне футбольне життя в Києві почало відроджуватися лише наступного року…
Copyright © 2015 FC Dynamo Kyiv