Цей населений пункт, у своєму роді, справді унікальний. Схід України багатий на природні ресурси, але промислове виробництво – це завжди зіпсована екологія. Тим не менш, Новоайдар, побудований, до речі, козаками ще в XVІІ столітті на річці Айдар, – є справжньою перлиною Донбасу, ніби оазисом, оточеним водними ресурсами та лісами. У такому, чи не райському куточку України, починав свій шлях до футболу герой нашої розповіді.
Спасибі наполегливості тренерів!
Власне футболом Селін почав займатися доволі пізно, з 12 років у себе в Новоайдарі, де він захищав честь місцевої спортивної школи. Тоді ж в одному з матчів хлопців 1988 його помітив тренер з алчевської «Сталі» Олександр Шаповалов та запропонував виступати за цю команду. Хлопець, звичайно, відразу ж погодився, але батьки юного футболіста були проти. «Вони хвилювалися й не хотіли відпускати мене. Це було взимку, а влітку тренер знову приїхав до мене, привіз екіпірування та вже вдома вмовив тата й матір відпустити мене до Алчевська».
Головною рисою, яка виокремлювала Селіна від однолітків, які займалися футболом, на думку директора ДЮФШ алчевської «Сталі» В’ячеслава Францева, була наполегливість. «Природа дещо йому дала, але великою працьовитістю він зробив себе сам. В Алчевську Женя мешкав разом із мужиками-роботягами в заводському гуртожитку. Якби він не хотів грати у футбол, то ще б тоді про це сказав. А він працював та намагався проявити себе...»
Незабаром, починаючи з 17 років, Селін став виступати на позиції лівого захисника за дублюючий склад «Сталі», в якій у той час працював головним тренером Микола Павлов. Микола Петрович, як відомо, має славу в Україні тренера, здатного виявити футбольного самородка та зробити з нього вправного футболіста. Павлов запам'ятав талановитого гравця під прізвищем Селін та дав йому шанс у потрібний момент проявити себе сповна. Станеться це, щоправда, кілька років потому не в Алчевську, а в Полтаві...
Полтава, Павлов та визнання
Саме у «Ворсклі», отримавши можливість регулярно виступати в основному складі, Селін став справжнім майстром. До цього ми повернемося трохи пізніше, адже спочатку був харківський «Металіст», тренери молодіжки якого помітили високого захисника в одному з матчів своєї команди проти «Сталі».
«Мені подзвонив Євген Олексійович Красніков та запитав, чи не бажаю я виступати у складі «Металіста». Звичайно, я не міг не погодитися».
У Харкові, однак, отримувати гідну ігрову практику Селіну не вдалося. За два перші сезони за основу «Металіста» в Прем'єр-лізі він зіграв лише два матчі (дебют 08.03.2009 проти ФК «Львів» – 1:1), виступаючи переважно за молодіжний склад харків'ян.
Але все кардинально змінилося в 2010-му році! Чудово знайомий із можливостями Євгена наставник «Ворскли» Микола Павлов наполіг на тому, щоб орендувати Селіна в «Металіста», який до того часу перейшов на масове запрошення гравців із-за кордону.
Чемпіонат 2010/11 Євген провів вище за всілякі похвали, виборовши з командою 6-е місце, що дозволяло в наступному сезоні виступити в Лізі Європи! Загалом у тому сезоні він відіграв у Прем'єр-лізі 29 із 30 матчів (усі в основному складі) та забив два м'ячі, причому один із них своїй колишній команді – «Металіст»!
В Європі «Ворскла», подолавши три раунди кваліфікації, пробилася до групового турніру. Селін же дебютував на європейській арені 14.07.2011 в Ірландії, де взяв участь у перемозі над місцевим «Глентораном» – 2:0. Загалом у Лізі Європи Євген провів 11 матчів із 12 можливих. У чемпіонаті же полтавчани дещо здали позиції, фінішувавши восьмими. Захисник знову взяв участь у 29 зустрічах, але цього разу записав на свій рахунок три голи.
Лівий захисник, який грав стабільно якісно, не міг не привернути увагу тодішнього головного тренера збірної України Олега Блохіна, який саме шукав виконавця на проблемний лівий фланг оборони.
7 жовтня в дебютному матчі в «жовто-синій» футболці проти збірної Болгарії Євген відіграв усі 90 хвилин та забив один із трьох голів нашої команди. Кращого старту кар'єри в національній команді й вигадати було складно! Наступні регулярні виклики до головної команди країни та три матчі, зіграних на Євро-2012, лише стали підтвердженням визнання майстерності сформованого футболіста.
Довгоочікуваний подарунок під... Новий рік!
Переговори про перехід Селіна до київського «Динамо» проходили ще влітку 2012 року. Однак полтавчани з киянами домовитися не змогли, що, за словами самого Євгена, спричинило йому певні труднощі. «Говорили почекати, ось-ось усе вирішиться... Було важко перелаштуватися: адже мене вже майже відпустили, але щось в останню мить зірвалося... В перших матчах особливо важко довелося. Але й через таке теж потрібно пройти. Якщо так сталося, значить, мало статися».
Подальші події зовсім не вплинули на ігрові якості Селіна, адже, як ми вже знаємо, він справжній футбольний трудоголік. «Анітрохи про ці кілька місяців не шкодую. Якби я не грав, то, напевно, це було би втратою. А так я на поле виходив, форму свою не розгубив, до збірної викликався – яка ж це втрата? ».
Звістка про те, що всі транферні формальності нарешті улагоджені й він став гравцем «Динамо», прийшла до нього з дзвінком 30 грудня: «Подзвонили та повідомили, що домовилися. Це був найкращий подарунок на Новий рік: майже під ялиночку!».
Що ж значить для Селіна перехід до складу «біло-синіх?
«Звичайно, я давно на це чекав. Перехід до такого клубу дуже багато значить для мене. Влітку, коли з'явилися розмови про зацікавленість «Динамо», Олег Володимирович, будучи тренером збірної, також питав у мене, чи переїжджаю я до Києва. Зараз Блохін є головним тренером «Динамо», і, напевно, бажає бачити мене у своїй команді, якщо перехід відбувся. Конкуренція – це нормально, і я готовий до неї. Упевнений, що буду гідно виступати на футбольному полі у складі «Динамо». Саме на це і сподіваються численні шанувальники найтитулованішого клубу України.