Він був частиною легендарної команди, яка в 1986-му році стала володарем Кубка Кубків УЄФА. Пізніше входив до тренерського штабу збірної України, був виконуючим обов’язки головного тренера, очолював одеський «Чорноморець», був асистентом головного тренера в «Динамо». Донедавна Андрій Михайлович працював помічником спортивного директора «Динамо»...
Його серце раптово зупинилося 9-го серпня. Це сталося безпосередньо на футбольному полі, під час матчу ветеранів.
Спекотним серпневим ранком попрощатися з легендою українського та радянського футболу до стадіону «Динамо» ім. Валерія Лобановського прийшли сотні людей. По черзі вони заходили до приміщення, залишали квіти, згадували те, чим їм запам’ятався Андрій Михайлович, казали останні слова, прощалися.
У нього залишилася дружина Світлана, син Данило, молодший брат Орест. Маму Катерину Іванівну поховав два роки тому.
Разом із сім’єю сумували його партнери по команді та друзі в повсякденному житті Леонід Буряк, Олексій Михайличенко, Володимир Безсонов, Анатолій Дем’яненко, Олег Кузнецов, Юрій Роменський та багато інших.
Серед присутніх були й інші близькі люди, друзі, динамівці різних поколінь, керівники та співробітники «Динамо», Федерації футболу України, Федерації футболу міста Києва, ветерани, партнери по команді, колеги, гравці, які зараз грають у першій команді «Динамо» та яких Андрій Михайлович ще недавно тренував, коли був помічником Олега Блохіна, зокрема, Євген Хачеріді та Олег Гусєв. Також тренерський штаб команди та чолі з Сергієм Ребровим, гравці молодіжного складу, вихованці ДЮФШ, лікарі, адміністратори, представники Фан-клубу, журналісти та прості вболівальники, які захоплювалися грою Андрія Баля та його тренерським хистом. Приїхав із Москви колишній захисник «Спартака» Вагіз Хідіятуллін, із яким вони грали разом у збірній СРСР.
Потік людей, які хотіли попрощатися з Балем, не зменшувався ані на хвилину. Клали квіти, стояли, згадували... Наприкінці громадянської панахиди віддати дань пам’яті та шани приїхав мер Києва Віталій Кличко:
- З ім'ям Андрія Баля пов'язані гучні перемоги «Динамо», він піднімав прапор клубу на нову висоту, встановивши високу планку для своїх послідовників, – згадав динамівця Віталій Володимирович. – Ми не були друзями, просто спілкувалися час від часу та підтримували стосунки. У нього завжди був хороший настрій, він завжди випромінював енергію та оптимізм. Таким Андрій Баль назавжди залишиться в нашій пам'яті.
Окрім квітів, яких була просто незлічена кількість, близькі люди приносили десятки вінків. Із них утворився живий коридор, яким Андрія Михайловича несли до машини під оплески всіх людей, що зібралися.
Потім знову ж таки під оплески глядачів, які зібралися на трибунах стадіону «Динамо», видатний футболіст та тренер Андрій Баль зробив своє останнє коло пошани й вирушив на Байкове кладовище. Поховали Андрія Баля на 52-й ділянці, де знайшов спокій Валерій Лобановський, а нещодавно з’явилася могила Валентина Белькевича...
Світла пам'ять, дорогий Андріє Михайловичу! Земля пухом...
