Поклавши квіти до пам'ятника Валерію Лобановському, учень знаменитого тренера, захисник «Динамо» Горан Гавранчич відповів на запитання кореспондента www.fcdynamo.kiev.ua.
- Лобановський назавжди залишився для мене тренером-загадкою. Я приїхав у «Динамо» зовсім молодим і Україна була абсолютно незнайомою країною. Якби команду не очолював Лобановський, думаю, навряд чи погодився б перейти. Він став для мене магнітом, що привів до «Динамо». Дуже хотілось із ним працювати, і, пригадую, відмовився від запрошень із Іспанії та Італії. Вважав, тут можна вирости як гравець та стати футболістом набагато вищого класу.
- Наскільки часто нинішній наставник «Динамо» використовує напрацювання Лобановського у своїй роботі?
- Тренери змінюються. Лобановського скопіювати неможливо. Я не дуже довго працював із Валерієм Васильовичем – усього півтора роки – і зараз можу сказати, що мені його не вистачає. Його задумки відрізняються від тих, які старається донести нам нинішній тренер. Адже минуло багато часу. Тепер я усвідомлюю, наскільки Лобановський був великим.
- Ти виріс як гравець у команді Лобановського?
- Якщо ви помітили, після смерті Лобановського, рівень моєї гри пішов угору. Думаю, якби він прожив довше, моя гра стала б іще більш високого класу. Я дуже поважаю Валерія Лобановського. Чим більше часу минає, тим більше переконуюсь, що він був великим тренером.
- Горан, про справи насущні. Коли уболівальники тебе знову побачать на полі?
- Сам не дочекаюсь цього моменту. Прикро, коли пройшов із командою усі збори, а на старті отримав травму. Моє повернення постійно переносилось, але тепер я надіюсь, що зможу зіграти в п'ятницю, у матчі дублерів «Динамо» - ФК «Харків».
