- Які ваші враження від першої частини сезону?
- Переживаю позитивні емоції. Для мене, як для тренера, найголовніше – це прогрес гравців, і він очевидний. За цим стоять наполеглива праця та величезний обсяг виконаної роботи. Наша команда під моїм керівництвом стає чемпіоном уже другий сезон поспіль. Це свідчить про те, що ми на правильному шляху.
- Цього року ваша команда знову вийшла до стадії плей-оф Юнацької ліги УЄФА...
- Ми разом ростемо, беручи участь у цьому міжнародному турнірі. Ті емоції які переживаємо, дають величезний досвід і зростання. Мені приємно, що про нас із повагою говорять тренери суперників у Європі.
- Враховуючи те, що команда рано почала весняну частину сезону, як змінилась підготовка?
- Минулого року ситуація була аналогічна, тож у нас є досвід підготовки. Працюватимемо приблизно за тим же графіком.Перед відпусткою гравцям була роздана програма підготовки на час відпочинку. Після того, як зібралися на базі в Києві, провели медогляд і тестування. Виходячи зі стану гравців, визначили, над чим працювати. У нас не було багато часу на зборах, щоб закладати фундамент фізпідготовки. Тому ми й сказали хлопцям: хто приїде з відпустки краще підготовленим, той і буде готуватися до матчів Юнацької ліги УЄФА, а хто ні – працюватиме в Києві. Мотивація проста.
- Юнацька ліга УЄФА – більш важливий турнір щодо розвитку та індивідуального зростання футболістів, ніж чемпіонат України?
- У чемпіонаті України наша команда багато ігор грає першим номером, а в Юнацькій лізі УЄФА доводиться міняти тактичні схеми, іноді навіть і в ході гри – і це безумовно крок уперед.
- Зазвичай бажання футболістів добре себе проявити в матчах ліги більше, ніж у чемпіонаті України?
- Безумовно! І в цьому є свої плюси. На прикладі міжнародних матчів у них формується розуміння, з яким емоційним фоном потрібно змагатися на футбольному полі. Я буду задоволений, коли гравці виходитимуть на поле з максимальним настроєм на кожну гру, незалежно від імені суперника.
- Якось ви зазначили, що часом гравцям бракує стабільності. На вашу думку, у весняній частині сезону в цьому компоненті вони додадуть?
- Коли в гравців з’являється стабільність, вони переходять на щабель вище й потрапляють у дорослий футбол. Усі наші футболісти при правильному ставленні з часом будуть конкурентоспроможними в командах дорослого чемпіонату України.
- Кожного року до вас із клубної академії приходять нові футболісти. Чи важко готувати новачків до змагань такого високого рівня?
- У нас немає універсального шаблону, що гарантуватиме успіх чи високі результати, але є досвід, який допомагає. І кожен випуск не схожий на попередній. Новий сезон, нова команда, нові знання і, звичайно ж, як завжди, максимальні завдання! Ми разом ростемо й прогресуємо! Команда стає чемпіоном, що дозволяє нам брати участь у Юнацькій лізі УЄФА й набиратися досвіду.
- Починаючи із сезону 2015/2016, у Юнацькій лізі УЄФА ви і як асистент тренера Унаї Мельгоси, і як наставник зустрічалися з багатьма суперниками. Хто з опонентів запам’ятався найбільше та справив найкраще враження?
- Звичайно ж, це гравці «Челсі»: вони реально були на той момент сильнішими за нас у всіх компонентах гри.
- До найбільш удалих та яскравих матчів, безумовно, можна віднести ігри з «Ювентусом», «Андерлехтом» минулого сезону, «Бешикташем», «Порту» ще раніше. Доповните цей список?
- У цьому переліку відзначу ще один поєдинок, але не єврокубковий. За емоціями та напруженням окремо стоїть матч із «Шахтарем» за чемпіонство. А що стосується Юнацької ліги УЄФА, то тут найяскравіша гра була з туринським «Ювентусом»: ми добре підготувалися – і хлопці виконали все, про що ми домовлялися. З перших і до останніх хвилин матчу показували видовищну гру, яка не могла не сподобатися глядачам. До речі, атмосфера й підтримка трибун на матчі були приголомшливими: 11 тисяч уболівальників зібралося. В іграх з «Андерлехтом», «Шахтарем», грецьким ПАОКом, «Септемврі» на виїзді ми пропускали першими. І те, як команда перебудовувалася в ході гри, щоб переламати хід зустрічі на свою користь і здобути позитивний результат, показує, що ми на правильному шляху. Не всі дорослі команди можуть це зробити. Дуже важлива для молодих гравців перерва. Часто у футболістів немає розуміння, що саме потрібно поміняти, як перелаштовуватися й діяти при зміні тактики суперником, коли не працюють наші схеми. Важливо донести хлопцям ідею, як і в чому можна покращити гру. Усі ці матчі щодо цього показові: ми перебудовувалися й вигравали їх, тому не дивно, що емоції були сильні!
- А які поразки були найприкріші? Від «Мідлсбро», «Інтера» чи «Хоффенхайма»?
- Кожен із цих матчів своєрідний. Коли грали з англійським «Мідлсбро», я був асистентом Унаї Мельгоси. І це хороший досвід для мене. Тоді в «Динамо» U-19 модель гри була однакова, не залежала від суперника. Але конкретно перед тим матчем наша команда не мала потрібного ігрового тонусу для цієї моделі, оскільки сезон у внутрішній першості ще не почався. А щось міняти Унаї не хотів... Що стосується «Інтера», була ейфорія після першої гри на виїзді й не всі футболісти впоралися з емоційним станом. На матч-відповідь вийшли вже «зірки», які не виконали установки на гру. У результаті нас просто поставили на місце. Але це був хороший досвід для майбутнього. Перед матчем із «Хоффенхаймом» не всі гравці перебували в оптимальному стані – як фізично, так і психологічно, але, не дивлячись на це, ми мали гідний вигляд, гра була рівною, і результат матчу вирішили лише одинадцятиметрові удари.
- Враховуючи те, що в останніх двох сезонах «Динамо» U-19 виходить до стадії плей-оф Юнацької ліги УЄФА, можете сказати, що були зроблені правильні висновки з попередніх невдач?
- Поразки нас роблять сильнішими. Немає команд, які не програють. Важливо вміти отримувати користь після невдалих матчів, адже вони дають дуже багато інформації! Можемо виграти при поганій грі й програти, володіючи перевагою, але це випадковості. Я ж за стабільність.
- Кажуть, що апетит приходить під час їди. Тож із часом претендуватимете й на перемогу в турнірі?
- Нещодавно мені ставили схоже запитання. Немає нічого неможливого! Збірна України U-20 це довела, ставши чемпіоном світу. Особливо приємно, що серед цих чемпіонів восьмеро гравців, яких я тренував! Для футболістів і тренерів це дуже престижний турнір, який дає можливість гравцям зростати. У хлопців для цього все є.
- Який формат розіграшу турніру вам подобається більше – груповий етап чи шлях чемпіонів із матчами за кубковою системою навиліт?
- Обидва шляхи по-своєму цікаві. У груповому етапі є право на помилку й більше матчів, а в іграх за кубковою системою його немає. Але це надає гостроти емоцій у кожному матчі!
- Чого б ви побажали своїм підопічним?
- Навчитися терпіти!
Світлана Полякова, журнал «Динамо» Київ
