По закінченню останнього для «Динамо» матчу в сезоні президент клубу Ігор СУРКІС відповів на питання кореспондента Інформаційного відділу, підбивши підсумки останнього року і розповів про плани на майбутнє.
- Я хочу позбавитися від різних домислів і розмов про те, що Юрій Павлович зрадив команду. Ніхто нікого не зраджував. У роздягальні у нього на очах були сльози, чоловічі, справжні сльози, точно так, як і в мене. Але в житті існують підводні течії, про які не завжди можна говорити. Сьоміну 62 роки, в «Локомотиві» йому пообіцяли повернути те, що він заробив чесною працею. Раніше в нього це забрали, можна сказати, його пограбували. Але після того, як він переговорив із керівництвом, Сьоміну все повернули і, напевно, за умови, що всі питання вирішаться мирно, якщо він повернеться до «Локомотиву», який зараз знаходиться приблизно в такій же важкій ситуації, як і «Динамо» півтора-два роки тому. Я бажаю, щоб у нього все склалося. Впевнений, що так і буде. Зі свого боку, йому буду допомагати порадою і підтримкою. Ми домовилися, що на відповідальні матчі «Динамо» і «Локомотива» будемо прилітати один до одного. З Юрієм Сьоміним ми розлучаємося справжніми друзями, я маю до нього дуже теплі, дружні почуття. Скажу відверто, після Валерія Васильовича Лобановського мені ні з ким не було так комфортно працювати. В команді не було жодних конфліктів, вона працювала, як годинник. Подивіться на тих же Мілевського та Алієва.
Я пройшов шлях помилок, яких мав припуститися, щоб чогось досягти. Я не народився президентом клубу. Намагався слідувати повчанням Валерія Васильовича. Він говорив, що коли перестане працювати, потрібно буде, щоб його учні слідували тим напрямом, яким він ішов. Вони всі хороші тренери, але ще не готові покласти на себе таку ношу. Правильно говорив Лобановський, що перш ніж очолити «Динамо» він працював у «Дніпрі», яке вивів з нижчого дивізіону до вищої ліги, набрався колосального досвіду. Тому якщо наші тренери, вихованці «Динамо», хочуть працювати в нашому клубі, вони мають прогресувати. Скажу вам відверто, що якби Газзаєв відмовився очолити «Динамо», можливо, я звернув би погляд на Заварова. Мені імпонує, як він працює у важких умовах і витягує команду з ями впродовж кількох сезонів. Фінансова криза у нього завжди, а не тільки впродовж останнього року. У нього хороші ігри чергуються з невдалими, але це залежить від психологічного стану гравців.
Що стосується Валерія Георгійовича Газзаєва, передбачаючи ваше питання, скажу, що це тренер з великої букви. Для мене не має значення національність, але дуже важливо, що він буде говорити тією же мовою, як і Юрій Павлович. Він продовжуватиме справу, розпочату Сьоміним, удосконалювати її. Напевно, це моє щастя, що Валерій Георгійович виявився вільним цього часу.
- Чи спростовуєте чутки з Інтернету, що, мовляв, ви посварилися з тренером через два програні матчі «Шахтарю»?
- Про що ви говорите? Я одного разу сказав своїм близьким друзям, що якби працював український тренер, то після півфіналу Кубка УЄФА я би його звільнив від обов’язків. Це сказав на емоціях, подібного в мене і в думках не було. Я першим подзвонив Юрію Павловичу і підтримав його. Ми були в кроці від фіналу, точно так, як і «Шахтар». Пощастило більше «гірникам». Через несприятливий збіг обставин і величезну кількість травмованих наш центр оборони був повністю перекроєний. Хотів би подивитися на «Шахтар» без Чигринського і Срни, які є ключовими гравцями команди. А для нас Михалик – як Срна, а Діакате – як Чигринський. Але при всьому цьому ми програли гідно, не виглядали слабкішими. Якщо суперник забиває на останніх хвилинах, це питання концентрації.
В мене із Сьоміним був контракт терміном ще на рік, плюс один рік за домовленістю. А взимку ми говорили, щоб його ще продовжити. Але Юрій Павлович сказав: «Давайте почекаємо, оскільки мені потрібно вирішувати питання в Москві з приводу своїх акцій». Гадаю, це основна причина його переходу. Ми з ним не посварилися, розлучилися друзями. В середу о 5.00 ранку я вилітаю до Риму, і коли дізнався, що Юрій Павлович збирається вирушити туди ж рейсом о 6.20, запросив його на свій більш комфортабельний літак. Отже до Риму ми вирушимо разом.
- Ви задоволені, що сьогодні «Динамо» все ж таки перемогло «Шахтар», а Сьомін зробив це вперше в кар’єрі…
- Я дуже радий за нього. Тепер ця перемога в завершальному турі буде внесена до його послужного списку. Нам потрібно було просто перервати несприятливу серію. Я не вважаю, що ми слабкіші за «гірників» і наша концепція гри гірша. Просто Сьомін працював з командою півтора роки, а Луческу – п’ять. У цьому й полягає велика різниця. «Шахтар» досяг величезного успіху, з чим я його вітаю і бажаю надалі підтримувати імідж країни на міжнародній арені. Але я вважаю, що на даний момент «Динамо» і «Шахтар» – дві рівні команди. Валерій Георгійович правильно сказав, що якби до фіналу потрапили ми, то й Кубок дістався би нашій команді. Але так доля склалася, можливо, «Шахтар» більше хотів тієї перемоги, можливо, вони були більш вдалими і сильнішими на даний момент. Плюс, у нас стільки травмованих. Все це разом узяте призвело до перемоги «Шахтаря». Ми їх з цим вітаємо. В нас є орієнтири. Раніше це були ЦСКА і «Зеніт», а зараз – «Шахтар». У спорті потрібно до чогось прагнути – це нормально. Але і «Шахтар» не захоче зупинятися на досягнутому, буде йти далі.
- Як в емоційному плані команда сприйняла новину про заміну Сьоміна на Газзаєва?
- Скажу відверто, всі були дуже засмучені. Ми до останнього намагалися тримати це в таємниці, але від ЗМІ нічого не приховаєш. Тому вчора ми поговорили з Юрієм Павловичем і вирішили оголосити факт, що ми підписали контракт із Газзаєвим, оскільки приховати це було вже неможливо. Хлопці засмутилися, але я щойно розмовляв із Алієвим, Мілевським і Вукоєвичем, вони чисто по людськи зрозуміли тренера. Звичайно, я міг йому сказати: «Юрію Павловичу, будьте люб’язні відпрацювати свій контракт, де були прописані відступні». Але раніше поцікавився, чи готовий «Локомотив» виплатити компенсацію, на що Сьомін відповів, що може її заплатити хіба що зі своєї кишені. Я відразу зняв це питання, відпустивши його і побажавши успіхів. Як не дивно, ми з ним це вирішили за 15-20 хвилин, оскільки аргументи були дуже переконливими. Більше того, я подзвонив йому в суботу після гри у Львові та сказав, що ще не підписав контракт із Газзаєвим, який мав приїхати в понеділок. Я так само запитав, чи є в мене аргументи чи якісь важелі, щоб перекрити фінансові втрати від акцій і залишити його в «Динамо». Юрій Павлович сказав, що вже дав слово і не може його порушити. Для мене це втрата не тільки тренера, але й хорошої людини.
- Чи правда, що Сьомін пропонував вам кандидатуру Газзаєва?
- Коли ми з Юрієм Павловичем переговорили та ухвалили рішення про його перехід, я запитав, хто серед людей, з якими він працював, міг би на себе звалити цей важкий тягар. Він сказав, що йому складно судити, оскільки він не бачив в якості головного тренера ані Лужного, ані Зуєва. В принципі, в мене було кілька кандидатур, зокрема, і одна з-за кордону. Коли він сказав, що вільний Валерій Георгійович, я йому подзвонив і ми домовилися, що я прилечу до Москви. Ми просто не хотіли нервувати громадськість його приїздом до Києва. Єдине, про що я попросив, щоб не втрачати дві-три години дорогого часу, зустрітися у VIP-залі аеропорту. Ми разом із віце-президентом Ашкеназі провели там години три, плідно, професійно поговорили, обговорили фінансову складову. Я показав Валерію Георгійовичу цілий, так званий, конспект наших футболістів із різними даними. Безумовно, потрібно було знайти аргументи, щоб його переконати. Ми домовилися, що він візьме день на роздум. Більше часу я йому дати не міг, оскільки в такому разі мені б довелося переходити до іншої кандидатури. Адже команда не може вийти з відпустки і залишитися без тренера. Ввечері Газзаєв мені подзвонив і сказав, що в понеділок, як і домовлялися, він буде в Києві. Для мене це був сигнал, що ми все підпишемо. Вчора ми це зробили буквально за 15-20 хвилин, і на гру молодіжного складу поїхали з уже підписаним контрактом.
- Яка подальша доля Шацьких?
- Вважаю, Максим має знайти собі нову команду, яка запропонувала б йому хороші умови. Я йому дуже вдячний за роки, проведені в «Динамо». Ми б хотіли провести прощальний матч для таких футболістів, як Федоров, Белькевич, Ващук, Шацьких. Але багато хто з них ще не закінчив ігрову кар’єру. Вважаю, Шацьких ще три-чотири роки може пограти на високому рівні. Було б злочином перед молодими гравцями, тим же Кравцем, Ярмоленком, Зозулею, не дати їм можливості увірватися до основного складу. Вони для цього готові, їх потрібно тільки підштовхнути. Максим це чудово розуміє.
Світлана Полякова, Інформаційний відділ ФК «Динамо» (Київ)