Їх цілком можна сприймати як своєрідний індикатор контролю за станом принципово важливих параметрів поведінки рідної йому людини. Що змінилося в ній за час, що минув? Як вплинули на її світосприйняття, не лише футбольне, глобальні революційні потрясіння десятиліття, що минає?
Для тих, хто намагається публічно говорити про цю неординарну постать в історії України, про особливості багатогранної особистості Григорія Суркіса, який сьогодні відзначає своє 69-річчя, буде корисним уважно розглянути і ці штрихи до портрету, зроблені з натури...
- Чи легко бути братом людини такого масштабу?
- Зараз – важко. Легко було в тепер уже дуже далекі роки, коли я вчився у школі й постійно перебував під його опікою. Тепер я вже сформована людина зі своєю точкою зору, яку в розмовах із братом готовий відстоювати. Часом наші думки не співпадають, і тоді ми з ним сперечаємося. Буває – до хрипоти, але при цьому я ніколи не забуваю, що він старше, і пережите ним років десять тому мені самому лише належить пройти.
- Ви доповнюєте один одного?
- Скоріше, повторюємо: часом мені здається, що ми не просто брати, а близнюки. Хіба що я трохи емоційніший.
- Однак, Григорій Михайлович старший за вас на дев'ять років, а подібна різниця не завжди сприяє дружбі між братами. У якому віці у вас з'явилися спільні інтереси?
- Вік не назву, але інтересом цим, зізнаюся, був зовсім не футбол. Ми, до речі, навіть на стадіон у моєму дитинстві ходили по-різному: мене водив дідусь, знаменитий у футбольних колах Ян Петрович Горенштейн, а брат був достатньо дорослим, аби ходити без супроводжуючих. По-справжньому спільні інтереси і спільні друзі у нас з ним з'явилися, коли після інституту я став працювати і, скажімо так, вирушив у вільне плавання. А до тих пір Григорій, через безмірно турботливий характер, намагався мене контролювати...
- Властиві вашому братові риси лідера він виховав у собі сам або отримав у спадок від батьків?
- Насамперед він перейняв у батька з мамою любов до людей. Батьки не уявляють себе без друзів, у їхньому будинку завжди повно гостей. А лідерські задатки Григорій розвивав у собі сам, адже жили ми в дуже непростий час. Батько працював простим лікарем, мама заробляла небагато, і наша сім'я, хоч і не потребувала, заможною не була ніколи.
- Брат може бути злопам'ятним?
- Ну, це навряд чи. Якийсь час він, звичайно, буде пам'ятати про чийсь поганий вчинок, проте з часом неодмінно пробачить. Він людина не жорстока, та й жорсткість властива йому виключно у вирішенні ділових питань – коли знайти компроміс дійсно неможливо. Конфлікти Григорій не любить і всіма силами намагається їх уникнути.
- Він здатен на імпульсивні, необдумані вчинки?
- Це абсолютно не властиво його характеру. Григорій спершу обміркує ситуацію – і лише потім прийме рішення.
- Ваш брат успішний у всіх сферах діяльності, до яких мав відношення. Ось і в європейській футбольній ієрархії займає високе місце. У чому, на ваш погляд, магія його таланту?
- Головна якість брата – цілеспрямованість. Але варто уточнити, що звершень, про які ми можемо говорити нескінченно, він домагався не для того, аби заслужити компліменти або задовольнити власні амбіції. Членство у виконкомі УЄФА, так само як у комітеті юнацького та аматорського футболу або комітеті національних асоціацій ФІФА, не приносить Григорію вигод – навпаки, змушує регулярно літати на незліченні засідання і наради. Але присутність представників України в міжнародних футбольних структурах – його заслуга, і це, як ви розумієте, працює не на особистий престиж Суркіса, а на авторитет країни.
Брат, якби захотів застосувати свою цілеспрямованість у політиці, був би, напевно, знову обраний до парламенту – незалежно від того, яка при владі партія. Однак він у якийсь момент вирішив для себе, що політика йому більше не цікава, і це не те, чому хотілося би присвячувати час і сили. З іншого боку, досвід роботи у Верховній Раді і набуті в ту пору контакти дозволили ефективніше просувати на національному рівні ідею Євро-2012.
- З кожним роком у людини такого масштабу додаються, мабуть, не тільки друзі, але й недоброзичливці...
- Згоден. У Григорія багато заздрісників, яким, мабуть, не дано зробити принаймні соту частку того, що вдалося моєму братові.
- Як він на них реагує?
- Скажу вам чесно – болісно. Найбільше ображається на несправедливу критику. А ось до справедливої ставиться з розумінням: відчуваючи, що розкритикували у справі, одразу ж дає помічникам доручення розібратися і недоліки усунути. Що мене радує, з роками він став трохи спокійніше ставитися до несправедливості на свою адресу. Раніше варто було вийти неправдивій публікації або телевізійному сюжету – він поспішав відповісти, спростувати брехню. А тепер піар і антипіар набули таких масштабів!..
- А як Григорій Михайлович ставиться до похвали?
- Як і будь-яка нормальна людина, позитивно. Важливо ще й те, від кого ця похвала. Коли перші особи УЄФА були у справжньому захваті від побудованого братом Будинку футболу, щасливішої людини ніж Григорій у той момент не було.
- Від чого, знаючи характер брата, ви постаралися би його вберегти?
- Мабуть, від того, про що ми з вами говорили хвилиною раніше, - від дилетантської критики. Від нападок людей, які не здатні оцінити весь масштаб його особистості.
- Гадаєте, після Євро-2012 брат знайде нове застосування своій кипучій енергії?
- Не сумніваюся в цьому ні на секунду. З'являться нові ідеї та нові перешкоди, які він захоче подолати. Поки ж Григорій 24 години на добу працює над тим, аби чемпіонат Європи в нашій країні все-таки відбувся. Часом говорю йому: «Не переживай ти так! Адже всі розуміють, що не ти особисто, а держава повинна будувати аеропорти, прокладати дороги». І знаєте, що він відповідає? «Але я ж у Кардіффі стояв і переконував кожного зі своїх колег по виконкому УЄФА, що ми проведемо цей турнір на високому рівні. Як тепер мені дивитися їм в очі?»
Уявляєте: за три роки у виконавчому комітеті залишиться, дасть Бог, половина від тих, хто був у 2007-му, а він переживає про імідж у їхніх очах. Тільки людина високої культури і абсолютної відповідальності за свої вчинки може настільки хвилюватися за дане слово. І я пишаюся, що ця людина – мій брат.
P.S. Напередодні Дня Незалежності політологи і журналісти задавалися питанням, хто з президентів України приніс їй найбільше користі. Чиї заслуги перед країною були вагомішими і значущими. У вітчизняному футболі, об'єктивно, немає приводу для такого роду дискусій, бо відповідь очевидна – Григорій Суркіс...