У матчах за збірні команди України, які відбулися під час перерви в чемпіонаті, як завжди брали участь футболісти «Динамо». Про те, як він оцінює виступи вихованців клубу за збірні, ми запитали у президента «Динамо» Ігоря Суркіса:
- До виступів наших гравців за збірні ми завжди ставилися з усією відповідальністю. «Динамо» завжди було базовою командою збірних країни різного віку й, сподіваюся, буде залишатися нею в майбутньому. Інтереси українського футболу для нас завжди були на першому місці, ми розуміємо, що готуємо футболістів не лише для клубу, а й для того, щоб захищати футбольну честь України. В історії київського «Динамо» ніколи не було випадку, щоб інтереси клубу були поставлені вище за інтереси збірної. Це наша філософія, наше переконання, наш принцип, яким ми ніколи не зраджували. Ми готові дати для збірної все, що потрібно, – гравців, поля, базу... Ми розуміємо всю важливість виступу збірної України на міжнародній арені.
- Ви задоволені тим, як зіграли збірні України свої останні матчі?
- У команд були різні завдання – якщо національна команда просто проводила контрольні ігри, то команди юнаків вирішували важливі турнірні завдання – боролися за право зіграти на чемпіонаті Європи. Я не збираюся критикувати роботу тренерів національної збірної, їм видніше, але якщо керуватися елементарною логікою, то важко зрозуміти, чому гравці, які могли значно посилити команду Олександра Головка перед надважливим матчем проти Англії, грали за порожніх трибун або сиділи на лавці, коли їхні однолітки протистояли одній із найсильніших команд Європи? Якби Бєсєдін, Циганков, Зінченко, Матвієнко зіграли в Шеффілді, можливо, наші хлопці й не програли би. Але це моя особиста думка – я вболіваю за всі збірні, і мені здається, що офіційний матч, нехай і на молодіжному рівні, приніс би названим гравцям більше користі. А так вийшло, що заради пересічної контрольної гри Україною практично втрачено шанс уперше у своїй історії поборотися за путівку на Олімпіаду.
- Але ж у штабу національної збірної є певна стратегія, спрямована на майбутні успіхи?
- Яка стратегія, коли це майбутнє знищують на наших очах? Ви подумайте, що зараз коїться в душах юних футболістів збірної U-17, які в чесній та драматичній боротьбі вибороли путівку на чемпіонат Європи, а потім виявилося, що вони туди не поїдуть через нехлюйство працівників Федерації футболу України? Як пояснити хлопцям, що дорослі дядьки наплутали в документах, і тепер вони нікуди не їдуть, а їдуть ті, кого вони обіграли на футбольному полі? Адже такий шанс може бути лише один раз у житті! Хто за це відповість?
- Як ви думаєте, чому це стало можливим?
- Знаєте, я пам'ятаю часи, коли Федерація футболу тулилася в кількох орендованих кімнатах із туалетом у коридорі, коли там працювали лише кілька людей. Але це були люди, віддані футболу, люди, які просто не могли скоїти такої помилки! Хочете мою думку? Думаю, що зараз у федерації футболу не про те думають. Спочатку всі займалися Лозанною, а потім, напевно, поїхали святкувати свій успіх до Марбельї. Ось і не було кому простежити за документами, які надходять поштою з УЄФА. Просто вчасно розкрити та подивитися. А потім повідомити тренерам збірної, що такі-то гравці не мають права грати. Це ж елементарно!
- А хіба за це не тренери відповідають?
- Тренери всюди – і в збірній, і в клубах – займаються підготовкою гравців. У федерації є цілий комітет збірних команд на чолі з Мироном Маркевичем, який повинен займатися всіма процедурними питаннями. Я пам'ятаю, що так було раніше. Чим і хто там зараз займається – не уявляю! Можливо, освіти людям не вистачає? Можливо, дипломи не ті?
- Яку відповідальність, на вашу думку, мають понести люди, чия недбалість відібрала у юнацької збірної право зіграти на чемпіонаті Європи?
- Знаєте, я не про це зараз думаю. Я думаю, що казати хлопцям, адже в тій збірній динамівців – половина складу (в еліт-раунді відбору на чемпіонат Європи U-17 грали дев'ять представників «Динамо» – прим.). Як їм пояснити те, що сталося? Як змусити вірити у справедливість? Розумієте, я особисто вкладаю в цих хлопців усю свою душу. Намагаюся створити всі умови для тренувань, побуту та всього іншого. І керівники інших клубів, думаю, роблять те ж саме. Це, крім іншого, і грошей коштує! І після цього федерація, яка має це все об'єднати, просто плює нам у душу, зводить нанівець роки роботи... Ну як можна було не побачити очевидного? Чи не зробити елементарного? Ви знаєте, як непросто зараз знайти талановитого хлопчика. Як переконати його відмовитися від дитячих радощів та віддати всього себе футболу! Навчити та вивести на рівень чемпіонату Європи! Це ж діти! Вони мають нам вірити, інакше нічого не буде! А як вони нам повірять після того, що сталося? Адже це не просто скандал – це показник кричущого непрофесіоналізму!
- І що з цим робити?
- А що ми можемо зробити? Ми працюємо, готуємо футболістів, витрачаємо на це всі свої сили та енергію. А у федерації сидять люди, які просто розпоряджаються тим, що створили інші. Ви же знаєте, хто зараз очолює обласні федерації, хто входить до виконкому, як їх обирали! Чи багато серед них тих, хто підготував хоча б одного футболіста для збірної? Мені іноді здається, що вони не зовсім розуміють, куди потрапили. Не розуміють, що будівля українського футболу, в тому числі й будинок, де вони засідають, будувалася зусиллями багатьох поколінь. А звідки їм знати? Я не хочу звинувачувати всіх, хто працює у федерації. Там, думаю, є компетентні та професійні люди. Напевно, проблема в тому, хто й які ставить перед ними завдання. Ставить так, що немає кому простежити за правочинністю футболістів, які грають за збірні!
- Ви думаєте, що все так погано?
- Я думаю, що в житті кожного з нас була помилка, яка змусила по-іншому подивитися на себе, зрозуміти, що ти робиш неправильно, зробити висновки, щоб змінитися та не допускати подібного ніколи більше. Ось і зараз у житті нашого футболу прийшов момент, коли треба зупинитися та подумати: куди ми йдемо? чи буде у наступних поколінь українських футболістів шанс зіграти на європейському або світовому чемпіонаті, на Олімпійських іграх? Це можна й потрібно було зробити ще восени, коли ми програли відбірний турнір. Згадайте, чи було тоді зроблено аналіз помилок? Чи були названі винні у провалі національної збірної? Нічого подібного! Вірною дорогою йдете, товариші! Ось і прийшли. Не думаю, що в ситуації зі збірною U-17 варто шукати та карати «стрілочника». Ми же розуміємо, що це не метод. Потрібно змінювати саме ставлення Федерації футболу України до своєї роботи. Щоб ФФУ, в особі свого керівника, усвідомила, що йде не туди. Щоб хоча б не псувала те, що робиться відданими футболу людьми. Не відбирала мрію у наших юних футболістів. Ми не хочемо, щоб зусилля тисяч людей ішли нанівець через безлад, який зараз панує в Будинку футболу. Ми завжди готові допомогти, підказати, навчити, якщо потрібно. Щоб над нами більше не сміялися, а наші діти не плакали від образи за несправедливість.
Copyright © FC Dynamo Kyiv
