Двічі вигравав Лігу чемпіонів та Суперкубок Європи, перемагав у першостях трьох країн – Грузії, України (у складі київського «Динамо» в 1998, 1999, 2000 рр.) та Італії. За його зызнанням, у принципі, міг і далі залишатися в «Мілані», але після травми хотів не на лаві запасних сидіти, а більше грати, тому перейшов до «Дженоа».
Щоранку мотався на тренування до Генуї, двічі на день по півтори години проводив за кермом, зате в перший же сезон набрав кондиції і увійшов до числа найкращих захисників серії А. До того ж продовжував виступати за збірну, залишався її капітаном і був зобов'язаний підтримувати форму, щоб не підводити колег і тренера. Прикро лише, що з національною командою так і не вдалося взяти участь у великому турнірі. Так розпорядилася доля…
Машини, Armani та... тигри
Футбол, безумовно був і залишається найважливішою частиною життя Каладзе. Але є ще й інші захоплення. Зокрема – машини. «Їх у мене було дуже багато», – згадує Каха. «Волга», «Жигулі» дев'ятка, «Ford Explorer», «Mercedes» С-класу, «Nissan 300 ZX» - спортивний, «Mercedes ML» - джип, «Lorinser» 500-й S-клас, «Ferrari». Ця машина була моєю мрією».
Він дуже любить собак, кататися на лижах, не відмовляє собі в задоволенні смачно поїсти, в межах розумного, звичайно. Алкоголь не вживає. Ще йому подобається якісний одяг, переважно «Dolce & Gabbana», «Armani», «Gucci»…
Каладзе зізнається, що він не байдужий до тигрів. «У мене вони асоціюються з безкомпромісною, агресивною грою, з самовіддачею на полі. До чого я завжди прагну».
Київ завжди поруч
За зізнанням Кахи він ніколи не забуває про тренера, який докорінно змінив його футбольну долю. «Приїжджаючи до Києва я завжди приходжу на могилу Валерія Васильовича Лобановського. Ця людина зробила з мене футболіста. Незважаючи на юний вік, я до моменту запрошення до київського «Динамо» був гравцем збірної Грузії. Наскільки мені відомо, Валерію Васильовичу сподобалася моя гра за збірну проти італійців. Ми в Тбілісі зіграли з ними внічию – 0:0. Але, перш ніж запросити мене, Лобановський переглянув відеозаписи з моєю участю. Коли у 18 років став гравцем київського «Динамо», у мене був талант. Але у Лобановського я виріс так, як не виріс би ні в кого іншого. Те, чого Каладзе досяг у футболі, – заслуга цього тренера. Футболіст зростає, коли є правильний тренувальний процес. У Лобановського він був. Хоча спочатку було страшенно важко. Потім стало трохи легше. Зате коли приїхав до Італії, тамтешні навантаження здалися смішними!».
У Каладзе в столиці України багато приятелів і друзів. Один із них – нинішній генеральний директор київського «Динамо» Реваз Чохонелідзе. «Резо – хороша людина. Він мені дуже допоміг з адаптацією в «Мілані». Також періодично розмовляю по телефону з братами Суркісами. У мене з ними залишилися гарні стосунки. Та й взагалі, Київ асоціюється тільки з хорошими речами».
Без сумнівів у Кахи є в Україні величезна армія шанувальників його футбольного таланту, які пам'ятають не один прекрасний матч Каладзе у футболці київського «Динамо». Ще раз вітаємо Кахабера з його Днем Ангела і бажаємо досягти всіх поставлених цілей, вже на економічному терені, так як це йому вдавалося у великій грі під назвою футбол!
www.fcdynamo.kiev.ua
