У дев'ятнадцять років півзахисник «Динамо» і капітан юнацької збірної України Кирило Петров встиг виграти Євро-2009 (U-19), стати найкращим гравцем цього турніру (за версією сайту УЄФА) і потрапити до обойми основних гравців першої динамівської команди. Незважаючи на юний вік, Петров ставить перед собою чіткі реалістичні цілі, вважаючи за краще прогресувати від матчу до матчу.
- Моє захоплення футболом почалося з матчу «Динамо» - «Барселона» в 1997 році. Наступного дня після гри батьки відвезли на перегляд до футбольної школи, з тієї миті граю за «Динамо». Це була моя ініціатива. Батьки в мене зі спортом не пов'язані, ніколи не втручалися у футбол, вони в цьому не розбираються. У сім'ї тільки дідусь був футболістом. Тому всі рішення у своїй кар'єрі ухвалював самостійно.
- Батьки ходять на стадіон, підтримують тебе?
- Прагнуть приходити, коли є час і не зайняті на роботі. У дитинстві часто приходили на ігри. Мама дуже сильно хвилюється. Але все одно, вона розуміє, що футбол я не залишу. Хоча раніше гадала, що футбол для мене лише захоплення, що це все тимчасово. Тепер на стадіон іноді приходить моя дівчина, якщо з'являється вільна хвилинка.
- Пам'ятаєш свого першого тренера?
- Так, Леонідов Олександр Васильович. Це давно було. Він із нами лише два роки працював. Саме перший тренер був тією людиною, яка посприяла моєму становленню у футболі, допомогла визначитися. Заклав основу, фундамент на майбутнє.
- Але тобі поки не вдається закріпитися в основному складі…
- На жаль, так. Досвіду не вистачає. У «Динамо» багато досвідчених півзахисників, головний тренер віддає їм перевагу. Гадаю, прийде і мій час грати, почнуть і мене ставити до основного складу.
- Гра кого з півзахисників «Динамо» тобі імпонує найбільше?
- З атакуючого плану мені подобається Нінкович, добре зараз грає Ярмоленко. Гусєв дуже подобався, але зараз він став рідше виходити на поле. У «Динамо» всі талановиті, складно когось виокремити.
- Був на останньому домашньому матчі «Динамо» проти «Барселони»?
- Матч дивився вдома, на стадіон не ходив. Щодо самої гри важко щось казати. «Барселона» повністю переграла «Динамо». Це, у принципі, закономірний результат.
- Які враження залишила поїздка у складі «Динамо» на перший матч команд, до Барселони?
- До заявки на матч не потрапив, просто їздив із командою. Валерій Георгійович спочатку сказав, що ми їдемо вчитися, дивитися. Вдалося своїми очима побачити, як грають зірки світового футболу.
- Яке враження справив «Ноу Камп»?
- Там було класно! Відчуття переповнювали! Кожен футболіст мріє зіграти на цьому стадіоні!
- «Динамо» для тебе лише сходинка в кар'єрі, чи клуб, в якому хочеш провести багато років?
- У футболіста професія така – не граєш в одному клубі, можеш заграти в іншому. Ось, наприклад, Яя Туре спочатку виступав у донецькому «Металургу», а за кілька років опинився в «Барселоні». Гадаю, «Динамо» не останній клуб у моїй кар'єрі.
- Футбольні фахівці називають тебе жорстким, інколи брутальним гравцем. Граєш так, тому що суперник зобов'язує?
- Сам такий, навчили так грати. Потрібно враховувати емоції на полі, тому так складається.
- У результаті червоні картки…
- До речі, у мене таких дуже мало. Одна або дві за всю кар'єру.
- Цього сезону ти працював із тренерами Газзаєвим, Калітвінцевим, Яковенком та іншими. Відрізняється їхній стиль роботи?
- Звичайно! У кожного тренера свій підхід. Ось, наприклад, Юрій Миколайович Калітвінцев – приємна людина і хороший тренер. З ним легко і цікаво працювати. Він хороший психолог. Перед матчами втлумачує кожному гравцю, що потрібно грати тільки на перемогу. І всередині себе ми маємо розуміти, що він говорить правильні слова. У Павла Олександровича Яковенка свої принципи. Він вимагає, щоб у команді була висока дисципліна. З Валерієм Георгійовичем Газзаєвим поки працював не дуже багато часу. Але він також багато чому навчає, дає поради. Я радий, що в нас такі тренери.
- Що в професійному плані тобі дала перемога на юнацькому Євро-2009?
- Ціную досвід, отриманий у матчах Євро. Таке раз у житті буває, гадаю, будь-який футболіст у такому віці мріє виграти такий престижний трофей.
- Які ігри можеш виокремити на Євро-2009?
- Найважчий матч – із Швейцарією. Був тиск, а нам потрібна тільки перемога. Плюс, другий тайм грали в меншості. А ось найкраща гра була, напевно, із Сербією. Я гадаю, що і тактично і технічно ми їх переграли. Це було красиве видовище. Гра всім сподобалася.
- За версією сайту УЄФА, ти найкращий гравець Євро-2009…
- Мені, якщо чесно, про це друзі сказали. Сам-то особливо не цікавлюся, кілька разів дивився, що пишуть в Інтернеті, що вигадують. Пам'ятаю, після Євро мені дуже часто дзвонили журналісти, розпитували, брали інтерв'ю, встигли трохи набриднути. Зараз усе спокійніше.
- Хто призначив тебе капітаном збірної?
- Юрій Калітвінцев. Спочатку в нас капітанами були воротарі, а потім перед грою до мене підійшов головний тренер і сказав, що я буду виводити команду на поле. Хоча суттєвої різниці не відчуваю. Капітан - такий же гравець, як і інші.
- Щодо преміальних за Євро-2009, на що їх витратив?
- Певну суму заплатив за машину, інше - батькам віддав.
- У команди зараз відпустка, де збираєшся відпочити?
- Їду до Єгипту з друзями. Хочу відпочити, відновитися. Адже з 15 січня ми вже розпочинаємо тренування. Тепер у мене головне завдання - зарекомендувати себе в другому колі. У цьому півріччі шансів не було, тепер на зборах буду доводити, що гідний місця в основному складі.
- Як проводиш вільний час?
- Гуляю з друзями дитинства, хлопцями по команді. Відпочиваємо, ходимо до різних закладів, буває, на каток підемо або до кіно. З «Динамо» спілкуюся із Зозулею, Рибкою, Ярмоленком, Коркішком, Гармашем. Одним словом – з багатьма. У нас дружній колектив!
- Навчаєшся десь?
- Ні. Вирішив пізніше вступити до університету. А зараз усі думки й сили віддаю футболу!
- У тебе є футбольна мрія?
- Перш за все, хочу закріпитися в першій команді. А щодо трофеїв… Мрію, як і будь-який інший футболіст, виграти Лігу чемпіонів!
Яна Котик, спеціально для Інформаційного відділу ФК «Динамо» (Київ)