- Марко, Ви в Києві з липня. Як пройшла Ваша адаптація в столиці України? Чи подобається Вам місто, які історичні місця відвідували?
- Місто мені дуже подобається. Моїй нареченій, на щастя, теж. У мене є собачка, з якою я часто гуляю в центрі міста на Хрещатику, недалеко від місця, де живу. Ми насолоджуємося природою міста, в Києві є гарна річка. Я з дитинства звик до зелені. Моя адаптація проходить досить добре. У перші дні перебування тут ми з нареченою були здивовані, що місто розташоване на горбистій місцевості. Куди не підеш - на кожному розі підйом або спуск. Це нас вразило.
- Яка думка у Вас була до того, як приїхали в Україну, і чи змінилася вона?
- Відверто кажучи, мої друзі мало що могли розповісти мені про Україну. Якісь розрізнені епізоди. Але коли приїхав - був приємно здивований. Мені тут подобається.
- Розкажіть про своє футбольне дитинство? Якби Ви не стали футболістом, то яку професію обрали б?
- Коли мені було чотири роки, я грав м'ячем зі своєю мамою. У той же час наш сусід прямо на вулиці організував якийсь турнір. Він запитав дозволу у мами, чи можу я взяти участь, і вона погодилася. Саме тоді я закохався у футбол і досі не покидаю його. А на другу частину запитання відповім так: не став би футболістом - був би фізіотерапевтом, оскільки ця професія пов'язана зі спортом. Можливо, став би рибалкою. Я люблю рибалити. Коли закінчу кар'єру і повішу бутси на цвях - обов'язково займуся рибним ловом (сміється).
-У дитинстві, коли Ви лише починали свій шлях у футболі, чи був у Вас кумир і хто? Чи є він зараз?
- З дитинства моїм кумиром був Габріель Батістута, але зараз погляди дещо помінялися і ним став Ліонель Мессі, якого ви всі чудово знаєте.
- Що саме в грі Мессі Ви цінуєте найбільше?
- Мессі поєднує в собі дуже багато якостей. Незважаючи на свій малий зріст, голи він забиває не лише ногами, а й головою. Хлопець він дуже скромний, завжди в хорошому настрої, часто допомагає партнерам по команді.
- Як Вам гралося в Іспанії проти «Барселони» і персонально проти Мессі?
- Так, я грав проти «Барселони» в Іспанії. Виступаючи за «Рекреатіво», мені навіть вдалося забити їм красивий гол. Часом ми досягали нічиїх, але ніколи не перемагали. Не можу сказати, що у нас із Мессі склалися якісь дружні стосунки, але з огляду на те, що він аргентинець, ми з ним разом виступали за молодіжну збірну Аргентини, приятельські стосунки підтримуємо.
- Чи підтримуєте зв'язок зі своїми колишніми одноклубниками?
- Так, я спілкуюся з футболістами з «Вільярреала». Там є п'ять-шість гравців, з якими ми здружилися за три роки, і досі підтримуємо дружні стосунки.
- Дайте свою оцінку чемпіонату України?
- Чемпіонат досить конкурентоспроможний. Зараз за високі місця борються чотири-п'ять команд, і в кожній зібрані висококласні футболісти.
- З ким із гравців «Динамо» ви вже потоваришували?
- З Бетао, Даніло Сілвою, Велозу. Це з огляду на те, що вони розмовляють португальською, а, як відомо, португальська та іспанська мови схожі одна на одну, як українська та російська. З іншими хлопцями я теж спілкуюся, хоча ми і розмовляємо різними мовами. Досить одного погляду на полі, щоб зрозуміти один одного.
- Кого з українських партнерів по «Динамо» вважаєте найсильнішим гравцем?
- Відзначу Андрія Ярмоленка, у якого чудове та перспективне майбутнє. Він ще молодий, йому необхідно трохи попрацювати і підучитися, але він має дуже хороші якості. Є й інші молоді хлопці, які володіють великим талантом, але це все - майбутнє.
- Чи відвідували Ви музей «Динамо»? Як ставитеся до «старого» поколінню гравців, кого з них знаєте?
- На жаль, в музеї я поки не побував, але відвідував пам'ятки в старій частині міста. Ветеранів я знаю, але мені складно вимовити їхні прізвища. Можу назвати Андрія Шевченка!
- Чи подобається Вам оновлений «Олімпійський»?
- Подобається! Я дивився матчі чемпіонату Європи, що проводилися на цій арені, а коли дізнався, що мною цікавиться «Динамо», то одразу згадав про це. Я дуже задоволений стадіоном.
- Який найцікавіший та найнезабутніший подарунок від фанатів Ви отримували?
- У перші дні мого перебування в Києві мені подарували шарфик і фотографію.
- Що Вас, по-хорошому, вразило в Києві? Може, якісь традиції, страви. Що Вас найбільше здивувало?
- У першу чергу мені складно дається російська мова. Я думав, що протягом чотирьох місяців я зумію щось вивчити, але досі не можу правильно сформулювати фразу. А щодо їжі - дуже багато овочів. Мені також здалося дивним, що до овочів практично не додають сіль чи масло. Крім усього іншого, мене вразило, що в будь-якому, навіть дуже маленькому магазинчику, є величезний вибір горілки.
- Але, незважаючи на складність російської мови, якісь слова Ви вже знаєте?
- «Хорошо», «Привет», «Как дела?». Також футбольні слова: вперед, назад, влево, вправо. Знаю ще дещо, але вимовляти не можу. А от українською говорити, поки, не можу.
- Чи пробували Ви традиційні українські страви: борщ і сало?
- Борщ мені дуже подобається, я його їм із задоволенням. До речі, пробував також вареники. У «Динамо» є один тренер, болівієць Альваро Пенья. Ми якось були у нього в гостях, і там я спробував вареники. Мені вони дуже сподобалися.
- Як звуть Вашу наречену?
- Наречену звуть Жизель.
- Як Ви з нею познайомилися, коли це було і що Ви в ній відзначили в першу чергу?
- Вона працювала офіціанткою. Жизель була подругою моєї двоюрідної сестри, і я звернув на неї увагу досить давно. Вона мені якось зізналася, що припинила стосунки зі своїм хлопцем, а я вирішив скористатися моментом (сміється).
- Яка найбільш знакова подія сталася з Вами під час Вашого перебування в Києві?
- Я був на концерті Мадонни. Напевно, це поки найбільш знакова (сміється).
- Що Ви вважаєте найважливішим винаходом людини?
- Це питання застало мене зненацька. Мені складно сконцентруватися на чомусь одному. Комунікації, засоби зв'язку, Інтернет. Для мене, принаймні, це найважливіше.
- Чи є у Вас домашня тварина?
- У нас у родині живе собачка з італійським ім'ям Фача. Вона маленька, оскільки великих псів господарі квартири заводити не дозволяють.
- Що б Ви взяли з собою на безлюдний острів?
- За своїм характером я авантюрист, мені дуже подобається природа. Взяв би з собою вудку, ножик і сірники або запальничку. Дівчину? Ні, вона там не потрібна (сміється).
Наостанок Марко подякував усім присутнім за цю зустріч, сказав, що не очікував, що все пройде в настільки привітній та домашній атмосфері, а потім перейшов до роздачі автографів та фотосесії з уболівальниками.
Будемо сподіватися, що отримавши на зустрічі неабияку порцію позитивної енергії, аргентинський форвард матеріалізує її в забиті голи. Адже саме тому він і був запрошений до київського «Динамо»...
