Вранці цього дня за адресою Червонозоряний проспект, 146/148 було багатолюдно, адже саме тут розташована школа ім. Валерія Васильовича Лобановського – те місце, де він робив свої перші кроки у світі знань. Місце, яке, напевно, займало окрему нішу в душі Метра, що по-своєму відкрило йому дорогу в життя та якому він віддав десять років – з 1946-го до 1956-й. Тут, у школі № 319, де на фасаді будівлі встановлена пам'ятна табличка тренеру, в четверту річницю відкриття його музею зібралися однокласники, близькі та друзі.
Як багато хто знає, Валерій Лобановський закінчив школу зі срібною медаллю, отримавши п'ятірки з усіх предметів, окрім... російської мови. До того ж, майбутній Герой України був успішним і в технічних науках, адже свого часу навчався в київському та одеському політехнічних інститутах.
Ідея створити музей великого тренера виникла у керівництва школи та близьких тренера в 2008 році, а в 2009-му її було втілено в життя в місцевому кабінеті фізики – науки, яка також була близька Валерію Васильовичу.
Незважаючи на невеликий розмір музею, колекція має чимало цікавих експонатів. Куратор музею, а також дві її помічниці – учениці старших класів, провели для гостей коротку екскурсію, звернувши увагу на найважливіші та найцінніші експонати.
Зокрема, легендам «Динамо» Андрію Андрійовичу Бібі та Володимиру Федоровичу Мунтяну, однокласнику Метра Жоржу Кириловичу Тимошенку та решті відвідувачів було представлено велосипед Валерія Васильовича, на якому він багато років їздив від будинку до школи та назад, а потім подарований його другу випускний альбом із фотографіями молодого Лобановського, «срібний» атестат, а також куртка тренера, в якій він був на своєму останньому матчі в Запоріжжі у 2002 році...
Володимир МУНТЯН:
«Подібні заходи важливі, в першу чергу, для підростаючого покоління. Але й нам, людям, які грали з ним пліч-о-пліч, а також працювали під його керівництвом не один рік, дуже приємно перебувати тут, у школі, де він робив свої перші кроки у футболі й у житті.
Неозброєним оком помітно, що тут панує чудова атмосфера. Я гадаю, що нинішні школярі на його прикладі прагнуть до нових висот».
Вшанувавши пам'ять великого тренера та чудової людини, гості вирушили на зустріч із учнями, де знайшлося місце не лише спогадам, а й живому спілкуванню, питанням, жартам, сміху й, що найголовніше, гарному святковому настрою.
www.fcdynamo.kiev.ua
* фото В. Тимченка
