Спочатку він грав у центрі оборони, а тепер намагається гідно замінити травмованого Євгена Макаренка на лівому фланзі захисту.
- Ти нещодавно в основі «Динамо» й, напевно, кожна перемога для тебе – особлива подія. А над «Шахтарем» подвійно?
- Так, звичайно, тим паче, що «Динамо» давно в Києві не перемагало «Шахтар». Словом, емоції просто переповнюють. Ще й повний стадіон глядачів зібрався... Ця перемога була дуже потрібна й для нас, й для вболівальників.
- Було помітно, що команда вийшла на поле, вірячи в перемогу...
- Аякже! Про інший результаті ми й не думали, сьогодні нам потрібна була лише перемога. Всі хлопці віддали на полі всі сили.
- Ти можеш зіграти в центрі захисту та зліва. Цікаво, а де не можеш?
- Напевно, скрізь можу, але інше питання – як я це зроблю. До лівого флангу майже звик, щоправда, трохи незручно підробляти м'яча під ліву ногу – я же правша. А в іншому – все гаразд.
- Але тренер задоволений, як ти виконуєш свої функції?
- Було дуже важко. Але мені здається, саме через такі ігри, коли тебе трохи «возять», набираєшся досвіду, зростаєш у професійному плані та прогресуєш. Звичайно, проти Дугласа та Тайсона були проблеми. Вперше мені було так складно.
- Що сталося в моменті, коли ти зіткнувся з Тейшейрою? Здалося, що ти порушив правила, але жовту картку показали йому...
- Не знаю... Я його трохи зачепив, звичайно, але він це більше прикрасив, і суддя попередив його за симуляцію.
- «Динамо» вийшло на друге місце...
- Що там друге... Нам потрібно на перше! Наша мета – стати чемпіонами, будемо для цього все робити.
- Кажуть, для футболіста найважливіше – відчувати довіру тренера. Ти відчуваєш її збоку Реброва?
- Звичайно! Сергій Станіславович так до мене ставиться, так довіряє... Я йому за це безмежно вдячний. Можливо, мені щось і не буде вдаватися, але те, що я на полі буду віддавати всі сили – безсумнівно!
Copyright © 2014 FC Dynamo Kyiv
* фото В.Раснер