Футбольний сезон для Мілоша Нінковича закінчився в середині листопада. На одному з передматчевих тренувань серб невдало приземлився на ногу, зламавши кістку на стопі. Через кілька днів динамівець був прооперований, після чого виїхав відновлюватися до Сербії. Дзвінок кореспондента клубного інформвідділу застав Мілоша в доброму гуморы. Не чекаючи першого питання, товариський футболіст насамперед розповів про самопочуття.
- Для мене нинішня відпустка схожа на роботу. Щодня о дев’ятій годині приходжу до тренажерноъ зали, де займаюся приблизно до обіду. Потім переходжу до кабінету фізіотерапії та десь о четвертій годині їду додому. В такому режимі пройшли останні п’ятнадцять днів.
- Так, цю відпустку ти напевно запам’ятаєш надовго...
- Що поробиш, травми – невід’ємна частина футболу. До 5-го грудня пересувався за допомогою милиць, а знявши їх почав відновлюватися за програмою доктора Мартинса, який робив мені операцію. Зараз почуваю себе значно краще, в побуті ніякого дискомфорту не відчуваю. 26-го грудня зроблю черговий знимок (рентгенівський, - прим.авт.), після чого доктор дасть нову програму. Якщо кістки заживають нормально, вже цього року зможу здійснювати легкі пробіжки. Для мене важливо повернутися до Києва повністю готовим, щоб не втратити жодного дня на зборах. Хочу з першого тренування бути серед найкращих і грати у стартовому складі.
- У Бєлграді є всі умови для відновлення?
- Зараз мені нічого особливого і не потрібно. Взяв на місяць абонемент до тренажерної зали, де мені допомагає тренер. Звичайно, це не база в Конча-Заспі, але теж непогано.
- Напевно в курсі, як поживають друзі-співвітчизники – Гавранчич і Маркович?
- Якраз на вихідних зустрічалися, добре поспілкувалися. Мар’ян регулярно грає в «Црвені Звєзді», на лівому або правому фланзі захисту. Але нинішнім положенням справ не задоволений, у клубі фінансові проблеми, які відбиваються і на футболістах. Горан підтримує форму з другою командою «Звєзди» і сподівається ще пограти. На мій погляд, його форма дозволить ще роки три-чотири виступати в команді хорошого європейського рівня. Обидва сумують за Києвом, за «Динамо». Особливо Горан і його дружина Марина. Вони провели тут вісім років. Постійно мене питають про новини в команді і дуже раділи успішним результатам нинішньої осені.
- Тобі вдалося подивитися останні матчі «Динамо», як у цілому оціниш першу частину сезону?
- У Бєлграді «Динамо» - «Фенербахче» не показували, але мій друг не без зусиль зумів налаштувати телевізор на потрібний канал. Дуже добре, що перемогою закінчили виступ у Лізі чемпіонів. На мій погляд, якби в листопаді та грудні в «Динамо» не було травмованих і тренер міг виставляти на гру найкращих футболістів, ми би грали далі в Лізі. Але футбол без травм не буває і саме через них ми посіли третє місце.
- За тиждень у тебе День народження. Вже вирішив, як відзначатимеш?
- Цього разу нехай друзі та родичі нічого особливого не очікують. Раніше я любив дискотеки і галасливі компанії, які розходилися вранці. Зараз усе буде набагато скромніше.
- Встиг підбити підсумки 2008 року, чим він запам’ятався?
- Не побоюся сказати, що цей рік був найвдалішим у кар’єрі. Нехай команда не виграла жодних трофеїв, але знайшла гру і футболісти повірили в свої сили. Моя гра сподобалася тренеру збірної Радомиру Античу, який запросив до своєї команди. До речі, днями з ним зустрічалися, він побажав одужання і в черговий раз підтвердив, що розраховує на мене. Отже нинішній рік удався, але проводжаю його без жалю. Набагато більші надії в мене на наступний рік.
Дмитро Шаповал, Інформаційний відділ ФК «Динамо» (Київ)