Сергій Ребров колись виблискував із Андрієм Шевченком у нападі київського «Динамо», яке уславилося на всю Європу, а сьогодні намагається повернути столичному клубу втрачені позиції в якості тренера. Поки все складається непогано. Динамівці після тривалої перерви знову лідирують у чемпіонаті України й уперше за три роки спромоглися вийти з групи Ліги Європи УЄФА з першого місця. Щоправда, в першому матчі 1/16 фіналу з «Генгамом» отримали дві червоних картки та програли з рахунком 1:2. Напередодні повторної зустрічі екс-форвард «Тоттенхема» та «Фенербахче» розповів про роботу на новому терені.
- Що у плей-оф найважливіше з точки зору стратегії?
- Для наших команд, українських команд, дуже складно починати плей-оф без офіційних ігор, але в нас є подібний досвід. Багато хлопців уже знають, що через це немає послаблень. Плюс, та кількість товариських матчів, яку ми запланували, має допомогти в офіційних іграх.
- Чи дозріла ваша команда для серйозних досягнень на європейській арені, або вона ще перебуває у стадії набуття досвіду?
- Я сподіваюся, що дозріла. Моя філософія – готуватися до кожної гри. Перед початком турніру ніхто не ставить завдання обов'язково виграти, але, звичайно, воно є. Футболістів потрібно налаштовувати на кожну конкретну гру, й наша мета – добре проаналізувати суперника й, звичайно, від матчу до матчу готуватися до наступних.
- Кого з учасників Ліги Європи ви вважаєте фаворитами?
- Серед команд, що пробилися до плей-фф, дуже багато таких, хто серйозно претендує на титул. Але знову ж таки дуже важливо, в якому стані вони підійдуть до ключових ігор. Ще невідомо, що краще: починати без офіційних матчів або робити це в розпал чемпіонату, коли деякі ставлять, через об'єктивні причини, єврокубкові ігри на другий план.
- У 90-ті, коли ви були ще гравцем, «Динамо» не мало конкурентів в Україні та вигравало титул за титулом. Очевидно, що на якомусь етапі київська публіка вже не сприймала чемпіонство як велику перемогу. Але тепер, після п'яти сезонів домінування "Шахтаря", який настрій ваших уболівальників?
- Потрібно запитати у вболівальників. Звичайно, вони раді, що після першого кола ми йдемо на першому місці, але це нічого не означає, тому що у "Динамо" була й більша перевага. Необхідно серйозно підготуватися та забути те, що ми зробили в першій частині. Потрібно налаштовуватися на серйозну роботу, на ігри в другому колі та в Лізі Європи.
- Порівняйте сьогоднішнє «Динамо» з тим, в якому ви грали.
- Це складно, це абсолютно різні команди. Коли я грав, у нас узагалі не було легіонерів. На той момент футболісти з колишнього СРСР не вважалися легіонерами, ми розмовляли однією мовою, мислили однаково. Зараз, напевно, працювати набагато складніше. У тебе в команді безліч представників різних національностей, із кожним потрібно знайти спільну мову. Але я бачу, що й тоді, й зараз це колектив. Особливо після першого кола відчувається бажання хлопців працювати, бажання щось довести та щось виграти з цією командою, яка, без сумніву, в нас є.
- Ви би зараз взяли до своєї команди себе 25-річного?
- Звичайно, взяв би. Я знаю свої можливості, бажання працювати та бажання грати на команду. Це головні принципи футболіста, дуже важливо розвивати свої найкращі якості.
- Вам було б легко тренувати самого себе 25-річного?
- Якщо чесно, я вже не дуже пам'ятаю себе 20-річного або 25-річного, зараз я мислю трохи про інше. Але я серйозно ставився до справи – це 100%, і я впевнений, що у своїй команді не загубився би.
- Білл Шенклі стверджував: «Футбол – це більше, ніж життя». Валерій Лобановський казав: «Футбол – це військовий конфлікт, в якому все спрямовано на досягнення результату». А що для вас футбол?
- Напевно, так і є. Всі засоби хороші. У моєму розумінні, якщо ти правильно підготувався до гри, якщо ти все зробив для досягнення результату, то твоя совість чиста. Футбол – це гра, де може перемогти суперник, навіть коли в тебе величезна перевага. Але важливо для тренера та для футболістів зробити все на полі й бути командою, зробити все для досягнення результату. Він може вислизнути від тебе, але ти маєш бути чистим перед своєю совістю та вболівальниками, які приходять на стадіон та віддають усю душу, підтримуючи тебе.
- Наскільки сильно Лобановський вплинув на вашу кар'єру? Як він працював із гравцями?
- Багато тренерів вплинули на мою кар'єру, але Валерій Васильович, напевно, більшою мірою, тому що це були мої перші кроки в футболі. Було дуже важливо попрацювати з ним та набратися досвіду у такого фахівця.
- Хто з діючих тренерів, окрім Лобановського, найбільше вплинув на ваше бачення гри? І що дав українському футболу ваш основний візаві – Мирча Луческу?
- Щось можна брати у кожного тренера, з ким тобі доводиться працювати. У процесі ти бачиш, що тобі допомагає, що – ні. Я розумів, що мені подобається, що ні, але мені було цікаво працювати з усіма фахівцями. Що стосується Мирчи Луческу, він, напевно, багато чого дав насамперед "Шахтарю". Стільки чемпіонських титулів – це дорогого коштує. Він дуже плідно працював та продовжує працювати в Україні, у цьому немає сумнівів.
- Наскільки важливим для вашого професійного розвитку було відвідування курсів УЄФА у Ньйоні для отримувачів ліцензії Pro?
- Для будь-якого тренера дуже важливо вислухати думку фахівців, з'їздити до Ньйону – це дуже високий рівень, поспілкуватися з колегами, поставити питання, які тебе цікавлять... Я взагалі вважаю, що ставити питання тренеру дуже корисно. Так ти розумієш, як правильно потрібно рухатися вперед.
- Чи застосували ви що-небудь, винесене з цих курсів, у роботі з київським «Динамо»?
- Звичайно, й не лише з курсів. Я багато стажувався в хороших командах, постійно намагався чомусь навчатися. Кожен тренер у процесі своєї діяльності постає перед різними моделями ігри, й ти маєш розуміти, як цьому протистояти. Тому не лише на курсах у Ньйоні, але й на стажуваннях, де я був, мені було завжди цікаво.
- Чи існує динамівський стиль футболу, якого ваш клуб має дотримуватися?
- У динамівському стилі, якщо казати про стилі Валерія Васильовича Лобановського, поєднувалося все. Коли команда дуже надійно й компактно обороняється та гостро контратакує – від такого стилю, мабуть, не відмовився би жоден клуб. Охарактеризувати динамівський стиль непросто. Це, перш за все, дисципліна в атаці, дисципліна в обороні та, звичайно, швидкості.
- У «Динамо» Київ є традиція, що гравці клубу згодом часто стають його тренерами. Чому так відбувається?
- Тому що президент бачить у цьому потенціал. І я не бачу в цьому нічого поганого, коли футболіст, який багато років віддав грі за київське "Динамо", продовжує роботу в структурі клубу. Я завжди наголошував, що, ледь закінчивши кар'єру, не треба відразу прагнути стати тренером або функціонером, необхідно пройти якийсь період навчання. Молодим фахівцям потрібно постійно продовжувати навчатися та знаходити щось нове.
- Значну частину кар'єри ви провели за кордоном. Що вам це дало?
- Це величезний досвід. І "Динамо" Київ, і збірна України – ці команди теж проводять багато міжнародних матчів. Як тренеру, так і футболісту дуже важливо пограти в найсильніших чемпіонатах Європи, це престижно, й не має значення, скільки саме хвилин ти проводиш на полі. Ти знайомишся з іншим футболом, дізнаєшся нове... Цей досвід має дуже велике значення.
- Чи складно гравцю такого високого класу переходити до тренерської діяльності та працювати з футболістами, які, можливо, не настільки талановиті, як ви в минулому?
- Я не думаю, що вони не настільки талановиті. Футболісти, які підібрані в "Динамо", є гравцями дуже високого класу. Але одночасно дуже важливо прогресувати, інакше ти залишишся на колишньому рівні, а інші тебе перевершать. Зараз за тренуваннями та іграми я бачу у хлопців бажання розвиватися, й сподіваюся, що вони будуть продовжувати в тому ж дусі.
- «Динамо» – одноосібний лідер чемпіонату. П'ять очок переваги над «Шахтарем», жодної поразки, пропустило менше за всіх та більше за всіх забило. Команда почала краще оборонятися або гостріше атакувати?
- Команда почала грати як команда. Я не поділяю на оборону та атаку, й хлопцям про це кажу. Для нас дуже важливо всією командою атакувати та оборонятися всією командою, щоб не було на полі футболіста, який думав, ніби він, наприклад, відповідає лише за напад. Я радий, що зараз у нас є команда, яка все робить разом.
- Ви очолили команду наприкінці минулого сезону й відразу виграли Кубок України. Який внесок цієї перемоги в подальші успіхи «Динамо» Київ?
- Будь-яка перемога додає впевненості й футболістам, й тренеру, й президенту, й уболівальникам. Ця перемога в Кубку України важлива насамперед у психологічному плані. Хлопці зрозуміли, що ми можемо на рівних боротися з «Шахтарем» та перемагати його. Напевно, цього сезону вони відчули подібне ще більше.