- Забивши наприкінці матчу, ми продемонстрували, що у команди є характер. До того ж, не реалізували багато моментів – і в поперечину влучали, і Худжамов рятував. Справедливості заради варто відзначити, що й пропустити могли… Але дотерпіли, дотиснули, грали з першої й до останньої хвилини єдиною командою, тому й удалося забити переможний м’яч.
- Ти вимушено діяв сьогодні на лівому фланзі захисту. Як узагалі почувався?
- Незвично, оскільки повний матч на лівому фланзі захисту провів уперше в кар’єрі. Тренер попросив зіграти на цій позиції, оскільки у Миколенка були певні проблеми, тож виходу не було. Важко було лише в тому сенсі, що потрібно інакше перелаштовуватися при зміні флангів. Загалом, функції ті ж самі, тільки тут потрібно було більше підробляти під незручну ногу. Ще й поле не дозволяло втілювати всі свої задумки, оскільки м’яч гальмував, тому й не вдавалося демонструвати швидкий футбол.
- Зазвичай «Динамо» приїжджає до Маріуполя й дорікає на стан поля, який залишає бажати кращого…
- Тут ніколи особливо не поливають газон, хоча, наскільки я знаю, навіть у регламенті є вимога про полив поля перед матчем та в перерві. Але в Маріуполі вирішили не дотримуватися регламенту… Ми виходимо на поле, робимо свою справу. Головне, що ми виграли цей матч, здобули важких три очки та рухаємося далі.
- Важко з психологічної точки зору, коли не забиваєш один за одним кілька моментів?
- Звичайно, адже ти докладаєш великі зусилля, аби створити цей момент, але через певний збіг обставин м’яч не залітає у ворота. А час минає, рахунок 0:0, який не влаштовує нас… Але потрібно грати й вірити в перемогу до останніх хвилин, що ми й продемонстрували сьогодні.
- У Вербича було багато гольових моментів, і, можна сказати, він заслужив на цей гол…
- Так, він старався, не опускав руки, і в підсумку був винагороджений. Ми знаємо, чого хочемо, й домагаємося свого. Упевнений, що далі буде тільки краще.
