Три перемоги в чемпіонаті 2017/18 над "Шахтарем" – це особливий момент. Але мені в сезоні найбільше запам'ятався виїзний матч із "Зорею" у першому колі. Зіграли 4:4 ("Динамо" перемагало по ходу гри – 3:0, потім тричі пропустило, знову вийшло вперед, але луганці досягли нічиєї. – Країна). Божевільний поєдинок. Без оборони. Не вважаю його своїм тренерським провалом. Є ігри, де футболісти ловлять атакувальний кураж.
Найскладніше в сезоні – програш швейцарському "Янг Бойз" у кваліфікації Ліги чемпіонів і перехід Андрія Ярмоленка до "Боруссії" з Дортмунда наприкінці серпня. Важкий період був у середині осені. Команда п'ять разів поспіль не могла перемогти. Але жодного провального матчу не було. Як і сумнівів, що все роблю правильно. Непогано грали. Виняток: виїзний поєдинок із "Чорноморцем", коли поступилися – 1:2.
Важлива була підтримка президента клубу Ігоря Суркіса. Він говорив: довірив тобі команду, ти й футболісти – дорослі люди, тож маєте вийти з цієї ситуації.
Можливо, якби потрапили до групового турніру Ліги чемпіонів, Андрій Ярмоленко залишився б у команді. З іншого боку, він хотів піти. Все відбулося вчасно: і з точки зору фінансів для клубу, і мотивації – для футболіста.
Ярмоленко почав у "Боруссії" сильно. Згодом суперники стали аналізувати його дії, вивчати. Друга половина сезону в Андрія не склалася. Через травму пропустив майже два місяці. Вона вибила його з ритму. Але Ярмоленко став своїм у команді, партнери йому довіряють на полі в найскладніших ситуаціях.
Є моменти, коли з футболістами треба говорити жорстко. Але претензії до них мають бути обґрунтовані.
Тренер обирає модель гри, виходячи з наявних футболістів. Улітку на зборах в Австрії було помітно: команда намагається діяти в попередньому стилі: зберігати м'яч, менше ризикувати. Ми підводили їх до того, що без ризику й агресії – нікуди. Бо є поєдинки, які треба вигравати на авантюризмі, шукати гострий пас, брати гру на себе. З часом ці вимоги хлопці почали сприймати – і з'явився результат.
Відчутно прогресує Микита Бурда. Пропустив майже два роки. Для 23-річного футболіста це багато. Коли брали його на зимові збори в Іспанію, мав погану ігрову статистику, на поле майже не виходив. Але став гравцем основного складу на позиції правого центрального захисника. Також помітно додав правий оборонець Томаш Кендзьора – і в обороні, і в підігруванні атаці.
Шапаренко, Шепелєв, Циганков, Бесєдін – якісні футболісти. Але треба терпіти і працювати. Не тільки їм. Тренерському штабу – також.
Футболіст має вірити в партнерів, із якими виходить на поле. У Євгена Хачеріді цієї віри не було. Пропала мотивація. А це це ключовий момент для будь-якого спортсмена в будь-якому віці.
Артем Бесєдін починав сезон четвертим нападаючим. На зборах в Іспанії Хачеріді йому говорить: "Для чого ти викладаєшся? Все одно зараз приїде Мбокані – і гратиме він". Євген забув нашу розмову: гратиме той, хто краще працюватиме на тренуваннях.
Мбокані приїхав у Австрію на літні збори. Переговорили. Рецепт простий: працюєш – граєш. Мбокані так і робив. Виходив на поле й забивав. Як тільки знизив до себе вимоги у тренувальному процесі – перестав потрапляти до основного складу. Позначилася й осіння травма. Після неї не був готовий до додаткових навантажень.
Руслан Ротань – приклад того, як після 30 років треба ставитися до своєї роботи. Працювати ще більше, ніж молоді.
Ідеал нападаючого – Андрій Шевченко. Він і з м'ячем спритний, і підігрував, і забивав.
Не бачу поки що "Динамо" у грі з трьома захисниками. Базовою схемою наступного сезону залишиться 1‑4‑2‑3‑1. В осінній частині сезону грали 1‑4‑4‑2, навіть 1‑4‑2‑4. Інколи переходили на 1‑4‑1‑4‑1.
Гостро стоїть проблема форварда. У нас один нападаючий. На ринку небагато потрібних виконавців і високі ціни. А не завжди ціна збігається з якістю. Неймар торік перейшов за 222 мільйони євро. І після цього по всьому світу гравця, який коштував 2–3 мільйони, стали оцінювати у 13–15. Тому не маємо права на помилку.
"Шахтар" майже не змінився з часів Луческу. Грають майже одним і тим складом. Небезпечні біля карного майданчика. Що далі тримаєте їх від своїх воріт, то більше у вас шансів. У квітні вдруге обіграли "Шахтар" у Харкові. Деякі експерти стверджували, що ми в підготовці взяли за основу матч "Шахтар" – "Рома" у Лізі чемпіонів. Нічого подібного. Цей поєдинок ми дивилися. Але він не був орієнтиром. Відштовхувалися від своєї гри, активно "накривали" донеччан. За чотири матчі в чемпіонаті пропустили від "Шахтаря" один раз – із пенальті.
У фінальному поєдинку Кубка України від своєї гри не відступили ні ми, ні "Шахтар". Суперник відійшов у центральну зону, чекав нашої помилки. У нас не вистачило витримки. Треба було тримати м'яч. А ми почали робити багато довгих передач, шукати гострі варіанти, квапитися з переходом в атаку.
"Динамо" на початку чемпіонату лідирувало. Потім наздоганяло "Шахтар". Як тільки для донецького клубу небезпека, на наші матчі призначають трьох арбітрів – Абдулу, Дердо чи Можаровського. Їхня місія – зупинити "Динамо". Роблять це грамотно.
Йосип Пиварич не грав у двох останніх матчах чемпіонату. Через його фланг "Шахтар" забив перший м'яч у фіналі Кубка, кажуть. Дурниці. По-перше, там була колективна помилка, ланцюжок тактичних хиб, неправильне розташування. По-друге, ми дали перепочити хорвату перед Кубком світу. Адже людина підсвідомо берегтиме себе, щоб не зазнати травми. По-третє, добре проявляв себе Віталій Миколенко.
За помилки не сваримо, а виправляємо їх. Лаємо тільки за ставлення. Валерій Лобановський говорив: "Чим прекрасний груповий секс? Із нього можна зіскочити, а наступного дня розповідати, що брав участь". Команда може виграти, але, якщо ти на полі стояв і ноги прибирав, будь певен: ми на це вкажемо.
Якби не травма Бущана, Дениса Бойка в команді не було б. За чотири місяці в команді він змінився. Зараз Денис грає майже так, як 2015 року за "Дніпро" – тодішнього фіналіста Ліги Європи. І команда відчула: за спиною – надійний голкіпер. Він належить "Бешикташу" і знає, на яких умовах ми готові забрати його в команду.
Мій принцип – повага. До себе, партнерів, технічного персоналу. І побільше усміхатися.
У будь-якого тренера має бути зібрана валіза. З Ігорем Суркісом були важкі розмови. І період, коли тиждень не спілкувалися. Потім поговорили без нервів. По-чоловічому можемо застосувати міцне слово. Але спілкуємося, як професіонали, які мають мету: зробити "Динамо" найкращим клубом країни.
Ніколи Суркіс не вказував мені, кого ставити у склад.
Зіграли 1:1 із "Маріуполем" удома. Єдина нічия на другому етапі змагань. Решта – перемоги. "Маріуполю" забили в другому таймі, і це впливає на оцінку матчу. Мовляв, провалили перший тайм. Нічого подібного. І до перерви за рухом, володінням м'ячем, створенням голевих моментів були кращими. А ще дорікають, що випустив Гонсалеса. А він на перших хвилинах підвернув гомілку. "Дерлісе, як ти?" – питаю. – "Усе нормально". У перерві глянув на його ногу. Гонсалесу подякувати треба, що не пішов із поля.
Вибірково читаю пресу й інтернет. Але для мене важливіша думка людей, які працюють у клубі, – Андрія Біби, Володимира Мунтяна, Олексія Михайличенка, Володимира Веремеєва, Володимира Безсонова.
У Лізі Європи дійшли до 1/8 фіналу. Важко сказати, чи могли зробити більше. Програли "Лаціо". Нам важко витримувати темп, що пропонує команда з сильнішого чемпіонату. Наприкінці 1990-х дійшли до півфіналу Ліги чемпіонів – з Лобановським. Але тоді був інший футбол, у ньому – більше чистої гри. Нинішній – це велика частина комерції.
У прем'єр-лізі немає Дніпра, Харкова. Якщо не буде Одеси – взагалі трагедія.
Важливо правильно і вчасно навчати дітей. Тільки народжені 2001 року грають раз на тиждень. Тобто мають час на тренування – сили, техніки, спритності, швидкості. 2002-й, 2003-й, 2004 роки мають два матчі на тиждень – на першість міста, України. Є ще Кубок. Коли їм навчатися? До команд майстрів приходять непідготовленими. Функціонально ми їх підтягнемо. Але технічні й тактичні пробіли виправити важко. Хлопці не знають, як і куди рухатися, що таке пас під дальню ногу, "стінка", вбігання. Навчання замінюємо змаганнями. Так не повинно бути.
*фото А. Лукацький