45 років тому, 17 жовтня 1961 року, вперше в історії проведення чемпіонатів СРСР було порушено гегемонію московських команд: чемпіоном країни стала українська команда – “Динамо” Київ
То був успішний сезон для наших команд. Кияни у драматичній боротьбі з “обоймою” московських команд змогли привезти в Україну перше футбольне “золото”. Пішов шляхом киян, не побоявшись кинути виклик авторитетам, і оновлений донецький “Шахтар”. Проявивши спортивну мужність, “11 невідомих” з Донбасу привезли Кубок СРСР у шахтарську столицю.
Про ту першу перемогу написано чимало. Ми спробуємо лише мовою статистики і звітів преси тих років передати переможний дух наших динамівців, згадати незабутні миттєвості гри першого українського чемпіона 1961 року, який, за влучним висловлюванням журналістів, “став тим самим локомотивом, що зумів вивезти український футбол із романтичного, напівпрофесіонального минулого ближче до сучасного, можливо, більш раціонального, але, все ж, результативного футболу переможців”.
Починаючи з першого чемпіонату СРСР 1936 року, до 1961-го, московські команди почергово ставали переможцями футбольних сезонів. “Динамо” Москва – 9 разів, “Спартак” – 7 разів, ЦБЧА – 5 разів, “Торпедо” – 1 раз.
…Першими скинули з чемпіонського трону цю “зіркову” четвірку київські динамівці…
23 чемпіонат СРСР. 1961 рік. Клас “А”
(8 квітня – 26 жовтня)
22 команди були розподілені на дві підгрупи — по 11 у кожній, згідно з підсумками сезону 1960 року, за системою “змійка”, тобто проводилося формування складів підгруп почерговим учасником зайнятого місця. Київське “Динамо” потрапило до другої підгрупи. Чемпіонат проходив у два етапи. Перший – попередні матчі у два кола (на своєму та чужому полях), другий – заключні (фінальні) змагання за 1–10-е та 11–22-е місця. До перших потрапляли команди, що посіли перші п’ять місць у попередніх турнірах підгруп, інші задовольнялися боротьбою за 11–22 місця. Фінальні змагання проходили теж у два кола. Очки, які були здобуті на попередньому етапі, зберігалися на фінальному. Тобто команди стартували на заключному етапі, посівши місця, згідно своїх попередніх показників.
1-й етап (попередні ігри). 2 підгрупа.
8 квітня – 15 серпня. 11 команд
1. 8 квітня. “Динамо” – “Зеніт” Ленінград – 3:0 (1:0). Республіканський стадіон ім. М. С. Хрущова. Суддя: І. Лук’янов (Москва). Голи: Войнов (3), Каневський (50), Лобановський (76). На 34-й хвилині Войнов не реалізував пенальті. Стійка воріт.
“…Якщо ленінградці зупинилися на перевіреній у останні роки тактичній побудові – 1+3+3+4, то їх суперники вибрали щось нове. У центрі поля вони створили “тандем” із Лобановського і Каневського, довіривши цим гравцям завершувати у центрі штрафного майданчика атаки, які команда розпочинала з обох флангів.
Щоправда, перший м’яч, що пролетів повз Лазунова у сітку воріт “Зеніта”, не був народжений цією комбінацією. Просто Совейко необережно обійшовся поблизу штрафного майданчика з Лобановським, і суддя Лук’янов призначив штрафний удар. Ленінградці чи не встигли вишикувати стінку, чи вирішили просто не ставити її, а Войнов, не чекаючи, дуже сильно і точно пробив у дальній від себе кут.
Кияни могли закінчити матч і з більшим рахунком, якби Войнов, виконуючи пенальті, не потрапив м’ячем у стійку. Другий гол на
50-й хвилині Каневський забив віртуозно, причому, у класичну “дев’ятку”. Третій — на 76-й хвилині був проведений Лобановським після точної передачі йому м’яча Зайцевим на голову…” (газета “Советский спорт”, від 9 квітня).
2. 14 квітня. “Динамо” – “Білорусь” Мінськ – 2:1 (0:1). Республіканський стадіон ім. М. С. Хрущова. Суддя: М. Латишев (Москва). Голи: Базилевич (74), Войнов (85) – Хасін (у першому таймі).
“…Центрфорвард гостей Хасін проривається по лівому краю, обводить двох захисників “Динамо” і з дуже важкого положення – з лицевої лінії забиває м’яч у ближній кут воріт. Вина за пропущений м’яч у першу чергу лягає на воротаря Макарова, але що поробиш – помилки бувають у кожного… Зайцев, Каневський, Лобановський по черзі намагаються пробитися крізь живий заслін білорусів, але марно. Не обійшлося у динамівців і без грубих помилок при ударах по воротах. Каневський, Базилевич, Лобановський з вигідних позицій посилають м’яч вище воріт. Знову і знову атакують динамівці, двічі Серебреников точно подає м’яч під заключний удар, але “постріли” Лобановського і Зайцева не досягають мети…
Після перерви заміни: в “Динамо” замість Зайцева Сорокін. Динамівці штурмують ворота гостей, але роблять це метушливо, нервово, і м’яч весь час летить мимо… Але за 15 хвилин до кінця гри Каневський майстерно звільняється від оточення захисників “Бєларусі” і сильно б’є в нижній кут. Воротар гостей Денисенко падає, накриває собою м’яч, але підвівшись, випускає його з рук, і Базилевич, набігши, зрівнює рахунок.
Успіх запалив киян, вони надовго притискують гостей до воріт і за 5 хвилин до кінця гри проводять просту, але красиву комбінацію в один дотик Каневський–Базилевич–Войнов. Останній своїм коронним ударом забиває вирішальний другий гол…” (газета “Радянський спорт”, Київ, від 18 квітня. Стиль тексту збережено).
3. 26 квітня. “Динамо” – “Калєв” Таллін – 6:1 (1:1). Республіканський стадіон ім. М. С. Хрущова. Дощ. Суддя: Ю. Пономарьов (Бєльци). Голи: Каневський (31, 48), Зайцев (50), Серебряников (77), Лобановський (85, 87) – Тамкирв (27).
“…Київські динамівці під невеличким дощем показали гру, яку вже давно від них чекали. Щоправда, можна заперечити, що футболісти таллінського “Калєва” – суперники для “Динамо” не зовсім небезпечні. Але перший гол забили гості, а з їхнім “бетоном” у захисті упоратися спочатку киянам було нелегко. Для того, щоб підготувати розгром, спочатку, звичайно, зрівняти рахунок, динамівцям знадобився увесь перший тайм. Висунуті вперед крайні – Базилевич і Зайцев “розтягували” оборону таллінців і швидкими проривами вимотували крайніх захисників і хавбеків, які їх підстраховували.
Коли наступила друга половина гри, стало зрозуміло, що захисники і півзахисники Талліна неабияк втомилися… Врятувати становище було неможливо: у ворота “Калєва” хлинула злива голів. Динамівці не відходили від воріт суперників упродовж усього другого тайму…” (газета “Советский спорт”, від 28 квітня).
4. 2 травня. “Динамо” – “Динамо” Москва – 3:1 (0:1). Республіканський стадіон ім. М. С. Хрущова. Суддя: І. Литвинас (Вільнюс). Голи: Базилевич (46), Лобановський (68, з пенальті), Каштанов (78) – Численко (43). Попередження: Сучков – Глотов, Урин.
“…У матчі з московськими одноклубниками ворота киян були взяті Численком, який пробив по м’ячу метрів з 22-х не зовсім прицільно, але зненацька. До того ж, для Макарова трудність прийому м’яча заключалася у тому, що м’яч зрикошетив від землі…
Після перерви… на першій же хвилині Яшин пропускає гол. Це Базилевич, знаходячись на своєму краю, здалеку кладе м’яч у “дев’ятку”…
Пенальті бив Лобановський. Ситуація драматична. У минулому році Лобановського теж знесли з м’ячем на підступах до воріт Яшина. Центрфорвард киян тоді пробив 11-метровий повз ціль. Цього разу поєдинок виграв нападаючий…
Потім на 78-й хвилині молодий Каштанов, розумно розіграв комбінацію з Серебряниковим і точно закотив м’яч у дальній кут повз знаменитого воротаря, який вибіг назустріч, – 3:1…” (газета “Советский спорт”, від 4 травня).
5. 7 травня. “Молдова” Кишинів – “Динамо” – 1:3 (1:1). Республіканський стадіон. Суддя: Е. Клавс (Рига). Голи: Масальцев (14) – Каневський (12), Лобановський (59), Сабо (82).
“…Гості спробували увірватися до штрафного майданчика суперників, але не змогли здолати оборону. І тієї ж миті, коли, здавалося, атака захлинулася, до нападаючих на великій швидкості наблизився Войнов. Короткий пас назад, невловиме переміщення Каневського на місце правого напівсереднього, яке залишилося вільним, і раптовий удар…
Гол було забито у той час, коли кияни тільки налагоджували внутрішні зв’язки… І ось Горшков виграв двобій у Кольцова і виконав небезпечну поздовжню передачу. Відчайдушний стрибок Макарова на перехват не мав успіху. Масальцев вчасно встиг до м’яча – 1:1…
…Виявилося, що півзахисники “Молдови” не можуть витримати тривалого тиску. Вони втомилися. Незабаром Лобановський, який дуже небезпечно переміщувався попереду, забив другий гол. А на 82-й хвилині Сабо реалізував чудову передачу Серебряникова…
Потрібно відмітити, що динамівці провели свій матч з “Молдовою” як справжні бійці. Випадок поставив їх у важке становище. Але кияни не чекали чудес, а намагалися вкласти у гру все, чого навчилися під час тренувань і змагань на зелених полях. І це принесло перемогу…” (газета “Советский спорт”, від 9 травня).
6. 14 травня. “Спартак” Москва – “Динамо” – 2:0 (1:0) . ЦС ім. В. І. Леніна. Суддя: М. Крилов (Куйбишев). Голи: Фалін (15), Татушин (56).
“…Глядачі не побачили красивої гри. Маневрування при стандартних положеннях – штрафних, кутових, вільних ударах часто недооцінювалися багатьма футболістами. Спартаківці довели протилежне. Звідси – гол, забитий на 56-й хвилині Татушиним…
Повернемося до першого гола. Москвичі забили його на
15-й хвилині теж після штрафного. Масльонкін знайшов щілину у стінці динамівців. Макаров у стрибку парирував удар, але Фалін, випередивши захисників, першим опинився на місці “пригоди”… Потім господарі поля знизили свою активність, але динамівці, маючи достатньо часу, не проявили звичних для них вольових якостей…” (газета “Советский спорт”, від 16 травня).
7. 19 травня. “Пахтакор” Ташкент – “Динамо” – 2:1 (1:1). Стадіон “Пахтакор”. Суддя: М. Шевцов (Московська область). Голи: Тазетдинов (24), Бєляков (82) – Каневський (5). На 80-й хвилині Тазетдинов не реалізував пенальті (повз ворота).
“…З перших хвилин матчу наступають ташкентські футболісти. Але пробитися до воріт “Динамо” не вдається… Раптом виникає гостра контратака динамівців. Центральний нападаючий Каневський швидко проходить зліва і метрів з 25-ти сильним ударом посилає м’яч у верхній кут воріт. Голкіпер “Пахтакора” Пшеничников навіть не спробував парирувати цей удар зненацька. Це сталося на п’ятій хвилині матчу.
Господарі поля, не збентежені невдачею, розпочинають затяжний штурм динамівських воріт. На 24-й хвилині Морозов подає кутовий. Стадник приймає м’яч і переправляє його Тазетдинову, який зрівнює рахунок – 1:1… Рідкісні наступальні пориви футболістів Києва, які ніяк не могли налагодити взаємодії, розбивалися через непохитну оборону “Пахтакора”…
За 10 хвилин до закінчення матчу Тазетдинов не зміг реалізувати пенальті… Незабаром Морозов стрімко виходить вперед по правому краю і точно віддає Бєлякову. Гол! Динамівці навалюються на ворота “Пахтакора” усіма силами. У штрафному майданчику господарів поля одночасно знаходиться по 15-18 футболістів. Але часу залишається обмаль…” (газета “Советский спорт”, від 21 травня).
8. 25 травня. “Кайрат” Алма-Ата – “Динамо” – 0:2 (0:0). Центральний стадіон. Суддя: Ю. Паньков (Новосибірськ). Голи: Каневський (66, 76).
“…Відразу ж взявши бурхливий темп, господарі поля весь час тримали у напрузі захисні лінії киян…
Мало змінилося становище і у другому таймі. Знову вихор атак кайратівців, знову Макаров у грі, і знову м’яч не йде у ворота киян. Але цієї миті алмаатинці допускають серйозну помилку. Вони переходять на повільний розиграш м’яча, неквапливо просуваються до воріт суперника. На
66-й хвилині під час однієї з контратак “Динамо” м’яч потрапив до Каневського. Капітан динамівців, знаходячись у штрафному майданчику спиною до воріт “Кайрата”, раптом пробив так ефектно, що Лисицін навіть не зреагував на м’яч.
М’яч знову у Каневського, і знову киянин відправляє його прямо у “дев’ятку”, цього разу з кута штрафного майданчика…” (газета “Советский спорт”, від 27 травня).
9. 31 травня. “Динамо” – “Спартак” Єреван – 1:0 (1:0). Республіканський стадіон ім.
М. С. Хрущова. Суддя: С. Алімов (Москва). Гол: Каневський (35).
“…Гра велася у центрі, коли Сабо, до якого потрапив м’яч, побачив попереду Серебряникова. Той зміщувався по діагоналі на правий край. Сабо зумів розрахувати політ м’яча так, що Серебряников догнав його біля самісінької лицевої лінії, при цьому не маючи перед собою суперників. Тим часом партнери Серебряникова “полонили” штрафний майданчик, і м’яч без затримки направлений у центр майданчика. Каневський у стрибку майстерно посилає його у дальній верхній кут. Красивий гол!..
Із дев’яти матчів кияни виграли сім і знову залишаються лідерами своєї групи…” (газета “Советский спорт”, від 2 червня).
10. 5 червня. “Динамо” – ЦСКА Москва – 1:1 (1:1). Республіканський стадіон ім. М. С. Хрущова. Суддя: П. Гаврилов (Сочі). Голи: Базилевич (30) – Доронін (28). Вилучення: Амбарцумян.
“…Остання і вирішальна для обох колективів гра першого кола почалася з того, що згодом поклало відбиток на увесь матч: з двох гострих, майже фехтувальних, випадів, що показали – незначна необережність захисту може стати згубною…
Динамівці ведуть напад чотирма форвардами на чолі з Каневським, який був трохи відтягнутий назад, але у них є і “третій ешелон”: Войнов і Сабо при нагоді готові підійти до штрафного майданчика і пробити по воротах…
До 28-ї хвилини, коли було забито перший м’яч, ніхто не міг віддати перевагу одній з команд. Доронін у цю хвилину діяв рішуче і сміливо…Пройшов уперед і завдав удару. Київський захисник Щербаков зачепив м’яч, той змінив напрямок і влетів у ближній верхній кут. Іще хвилина, максимум півтори, і рахунок зрівняно: це Лобановський подає небезпечний кутовий. Базилевич вдало вибирає місце, високо стрибає і головою “приземляє” м’яч у ворота…
Нерви у гравців починають здавати… Щегольков, хоча цього і не вимагали обставини, перехоплює м’яч рукою, і тепер усі погляди зведені на 11-метрову позначку. Грізно розбігається Мамикін, і через мить Макаров міцно притискає м’яч до грудей: армієць пробив несильно і недостатньо влучно.
Потім, це вже відбувається на початку другого тайму, м’яч торкається руки півзахисника команди ЦСКА Дородних. Суддя П. Гаврилов знову показує на “позначку”… Лобановському надається можливість вирішити результат гри на користь своєї команди… Напружена хвилина! На іншому кінці майданчика воротар киян Макаров, ніби відчуваючи зле, відвертається і закриває рукою очі. Удар анологічний удару Мамикіна, воротар Іванов, падаючи, парирує м’яч…” (газета “Советский спорт”, від 7 червня).
11. 13 червня. “Зеніт” Ленінград – “Динамо” – 1:1 (1:1). Стадіон ім. С. М. Кірова. Суддя: Ю. Григор’єв (Баку). Голи: Данилов (39) – Базилевич (4).
“…4-та хвилина… Стрімка атака динамівців, і ленінградці відбивають мяч за лінію своїх воріт. Кутовий. М’яч у повітрі. Ніби загіпнотизовані його летом, гравці захисних ліній “Зеніта” забувають про своїх підопічних… І ось результат: Базилевич уміло приймає м’яч на голову і направляє його у сітку воріт…
Іще двадцять хвилин футболісти “Динамо” тримали ініціативу. І раптом у налагодженому атакуючому ансамблі цієї команди тріснули якість струни… Кияни по-серйозному замислилися про оборону…
На 39-й хвилині поблизу штрафного майданчика киян м’яч потрапив до того ж Данилова, який метрів із 20 сильно пробив у кут воріт – 1:1…” (газета “Советский спорт”, від 15 червня).
12. 19 червня. “Білорусь” Мінськ – “Динамо” – 1:1 (1:1). Стадіон “Динамо”. Суддя: Д. Саркісов (Сочі). Голи: Хасін (86) – Базилевич (20).
“…У першій половині гри кияни мали невелику ігрову перевагу, але на заключній стадії атаки їхні форварди не могли знайти потрібного партнера, який зумів би прицільно пробити по воротах…
У середині тайму стався драматичний момент. Воротар мінчан Денисенко розіграв зі своїм центральним захисником Маньком удар від воріт. Манько холоднокровно і, одночасно, неточно адресує м’яч Денисенку. Ця своєрідна двоходівка була перервана правим крайнім гостей Базилевичем, який спокійно направив м’яч у ворота…
Змістившись на лівий край, Хасін обіграв захисника киян, майже з лицевої лінії пробив по воротах. Сильний, різаний удар, і м’яч потрапив у незахищений ближній кут. Рахунок — 1:1.” (газета “Советский спорт”, від 21 червня).
13. 2 липня. “Калєв” Таллін – “Динамо” – 0:4 (0:3). Стадіон ім. Комсомола. Суддя: О. Табаков (Москва). Голи: Каневський (2, 24), Базилевич (40, ?, з пенальті).
“…Перший м’яч у ворота господарів поля був забитий Каневським, коли диктор оголошував склади команд. І після цього гра йшла на половині поля таллінців. На 24-й хвилині – кутовий на ворота “Калєва”. Лобановський навішує м’яч на воротарський майданчик. Вельдерман затримується з виходом, і Каневський підправляє головою м’яч у сітку воріт. У кінці першого тайму Лобановський, пройшовши лівим флангом, легко обігрує Дубровського і передає м’яч Каневському, який одразу відпасовує його Базилевичу. Правий крайній киян злету сильним ударом проводить третій гол.
Другий тайм проходив менш цікаво… Перегравши захисника, Каневський стрімко увірвався до штрафного майданчика господарів поля і сильно пробив. М’яч потрапив у стійку і, зробивши відскок, торкнувся руки Дубровського… Пенальті чітко реалізував Базилевич.” (газета “Советский спорт”, від 4 липня).
14. 8 липня. “Динамо” – “Спартак” Москва – 2:0 (2:0). Республіканський стадіон ім. М. С. Хрущова. Суддя: О. Алов (Ленінград). Голи: Каневський (30, 35). На 77-й хвилині Ісаєв не реалізував пенальті (повз ворота).
“…У першому таймі ніякого діалогу не було. Команди, звичайно, не “мовчали”. Але одна з них мала більш переконливі “аргументи”…
Перший окличний знак поставив Каневський. На 30-й хвилині до штурму спартаківських воріт приєднався Лобановський, і багатоходова комбінація, у якій брали участь лівий край і центр нападу киян, дозволила Каневському забити перший м’яч.
Пройшло тільки п’ять хвилин, і півзахисник Ануфрієнко, відібравши м’яч у москвича на своїй половині поля, рішуче пішов уперед. Захист спартаківців, “розібравши” своїх нападаючих, не заважав йому. Він підібрався майже до штрафного майданчика і по центру точно між захисниками викинув м’яч до воріт гостей. Стрімко зробивши вихід уперед, Каневський знову забив…
Після перерви кияни продовжували атакувати. Щоправда, на початку тайму спартаківці на якихось п’ять-шість хвилин знову активізувалися. Але їх тиск незабаром ослаб, і господарі поля знову стали господарями гри…
На 77-й хвилині матчу кияни зносять Ісаєва в трьох метрах біля воріт… Ісаєв довго готувався до пенальті: поправляв м’яч, підходив до нього, знову відходив…І, насамкінець, пробив повз ворота. М’яч пройшов за метр від стійки…” (газета “Советский спорт”, від 9 липня).
15. 13 липня. “Динамо” – “Молдова” Кишинів – 2:0 (1:0). Республіканський стадіон ім. М. С. Хрущова. Суддя: П. Казаков (Москва). Голи: Сабо (4), Базилевич (48).
“…У лінії півзахисту “Динамо” поряд із Сабо з’являється безумовний форвард Біба. Грає він відмінно, самовіданно, ніби вже давно практикується у лінії між захистом і нападом… Можна відзначити, що разом із Трояновським (№10), Базилевичем (№7) він витримав на собі весь тягар ведення атак у незвичному для “Динамо” становищі…
Події розвиваються на 48-й хвилині. Трояновський з Лобановським затіюють зліва звичайну “метушню”, м’яч, здається, ось-ось піде за бічну лінію, але, все ж, залишається на полі. Обидва гравці просуваються все ближче до лінії воріт, а Войнов тим часом неквапливо переміщується на свою улюблену позицію, неподалік від штрафного майданчика… М’яч потрапляє до Войнова… Воротар Шаповаленко, змінивший у другому таймі Савицького, здійснює відчайдушний кидок… Він відкидає м’яч прямісінько на Базилевича, а той в таких ситуаціях відчуває себе як риба у воді…
Коли було 1:0 (Сабо забив цей м’яч відразу після початку матчу у результаті дотепного розиграшу штрафного удару), кишинівські футболісти ще вірили в те, що зможуть відігратися…
Таким чином, “Динамо” йде у чемпіонаті в останніх турах так енергічно, як і на старті першості. У команді міцне становище у своїй підгрупі, серйозно награний стабільний склад. Повернення у ряди форвардів Трояновського надає грі нападу гострий, навіть дотепний, характер. Але, на відміну від стартового періоду, коли кияни сильніші своїм нападом і півзахистом, то тепер безперечно сильніші у захисті. Щегольков (№3) грає технічно, гостро і сміливо. Завдяки його грі у захисних діях “Динамо” немає більше метушні, нервовості, “стрільби по аутах”.” (газета “Советский спорт”, від 15 липня).
16. 19 липня. ЦСКА Москва – “Динамо” – 1:1 (0:1). ЦС ім. В. І. Леніна. Суддя: М. Крилов (Куйбишев). Голи: Мамикін (62) – Трояновський (14, з пенальті).
“…Спочатку матеріального успіху добилися кияни. Вони це зробили з 11-метрового штрафного за гру рукою Дубинського, який у критичну хвилину після кутового удару був вимушений відбити м’яч рукою. Штрафний точно реалізував Трояновський…
У важких умовах захисні лінії обох команд не вели гру на відбій, а показували переваги творчого футболу над руйнівним… Здається, така манера гри полегшила завдання киян по обороні і дозволила вийти “сухими з води” до перерви…” (газета “Советский спорт”, від 21 липня).
17. 23 липня. “Динамо” Москва – “Динамо” – 5:0 (3:0). ЦС “Динамо”. Суддя: Ю. Григор’єв (Баку). Голи: Сабо (2, у свої ворота), Сорокін (24), Федосов (27), Кольцов (49, у свої ворота), Ніколаєв (89).
“…Початок зустрічі для киян склався драматично: Сабо, намагаючись відбити м’яч, пробитий Федосовим, зрізає його у свої ворота повз Макарова, який вийшов назустріч. Відчайдушний стрибок воротаря не допоміг…
Атаки на ворота киян стають все гострішими і небезпечнішими… На 24-й хвилині Сорокін чудовим ударом метрів з 22–24 примушує гостей вдруге витягнути м’яч із сітки воріт. А через три хвилини Федосов, скориставшись технічною помилкою центрального захисника Щеголькова, втретє примушує киян розпочати гру з центра поля…
Гості роблять енергічну спробу змінити хід гри. Підтримувані Войновим, нападники штурмують ворота господарів поля. Але захист москвичів грає безпомилково…
Згодом нападаючі москвичів знову починають входити у штрафний майданчик киян. Центральний нападаючий Апшеєв після чудово розіграної комбінації виходить віч-на-віч з воротарем Макаровим, але йому не вдається стати автором забитого м’яча: захисник Кольцов в останню мить підкочується йому в ноги і…забиває м’яч у свої ворота. Так вдруге кияни “допомогли” москвичам…
А за хвилину до кінця зустрічі вихід Ніколаєва на ворота киян закінчується п’ятим голом…” (газета “Советский спорт”, від 25 липня).
18. 30 липня. “Спартак” Єреван – “Динамо” – 0:0. Республіканський стадіон. Суддя: Є. Одинцов (Ленінград).
“…Господарі поля з перших хвилин повели гострі атаки на ворота киян. Гості прийняли запропонований спартаківцями швидкий темп, і глядачі стали свідками захоплюючого, темпераментного футбольного поєдинку…
Більшого чекали глядачі і від киян, які вибрали захисний варіант, відтягнувши назад Лобановського. Лише інколи, коли нагоджувався випадок, вони пробували контратакувати правим флангом. Гості кілька разів мали нагоду відкрити рахунок, але, побоюючись ослабити оборону, наступали вузьким фронтом, їхні рідкісні виходи не дали результату…” (газета “Советский спорт”, від 1 серпня).
19. 5 серпня. “Динамо” – “Пахтакор” (Ташкент) – 3:1 (2:0). Республіканський стадіон ім. М. С. Хрущова. Суддя: М. Латишев (Москва). Голи: Біба (4), Серебряников (40), Лобановський (?) – Красницький (?).
“…Кияни вели напад у шість форвардів. Біба весь час грав атакуючого півзахисника.
У другому таймі “Пахтакор”, щоправда, послідував прикладу “Динамо”, довівши число гравців попереду до шести, але рахунок до цього часу був уже 2:0. Красницький відіграв один м’яч у своїй типовій манері. Перший же м’яч було забито киянами на 4-й хвилині за таких обставин. Макаров, парирувавши удар Красницького, вибив м’яч у поле, там він дістався Бібі, який пройшов уперед і потужно пробив метрів з 25.
На 40-й хвилині чудово грав Лобановський, пройшов лівим флангом, точно відпасував Базилевичу, той віддав м’яч Серебряникову, який знаходився біля дальної стійки. Передачі виконувалися дуже швидко, удар був влучним.
Третій м’яч потрапив у ворота “Пахтакора” від голови Лобановського після розиграшу кутового…” (газета “Советский спорт”, від 6 серпня).
20. 10 серпня. “Динамо” – “Кайрат” Алма-Ата – 5:1 (2:1). Республіканський стадіон ім. М. С. Хрущова. Суддя: О. Табаков (Москва). Голи: Лобановський (23, ?), Войнов (?), Каневський (?), Біба (?) – Квочкін (24).
“…М’яч, забитий на 23-й хвилині лівим крайнім киян Лобановським зі штрафного удару, можна вважати зразком виконання “сухого листа”. М’яч було доставлено приблизно у п’яти метрах від правого кута штрафного майданчика “Кайрата”. Лобановський потужно вдарив, і здавалося, що м’яч йде за ворота. В останню мить напрям руху м’яча різко міняється, і він залітає у сітку. Рахунок 1:0 протримався одну хвилину. Енергічна контратака гостей закінчилася виходом у штрафний майданчик Квочкіна і його відмінним ударом у дальній від Макарова кут воріт.
Ці голи ніби додали азарту нападаючим киян. Перед закінченням першої половини гри вони провели свій “стандартний” гол. Нападаючі відтягнули на себе захист, м’яч неквапливо був відпасований на Войнова, який з’явився із глибини поля, і той прицільно пробив.
Другий тайм проходив зі значною перевагою динамівців… Три м’ячі, забиті ними, були тому підтвердженням… Кутовий навісив Лобановський, і Каневський головою забиває м’яч. Атака слідує за атакою. І знову Біба та Лобановський добиваються успіху…” (газета “Советский спорт”, від 12 серпня).
Показники “Динамо” Київ після проведення попередніх матчів у підгрупі
Проведено 20 матчів: +12 =5 –3, м’ячі – 41 – 19, набрано 29 очок, 2 місце серед 11 учасників.
Олег Макаров – 19 матчів (пропустив 19 м’ячів), Леонід Клюєв – 3, Микола Кольцов – 19, Віктор Серебряников – 19 (забив 2 м’ячі), Олег Базилевич – 18 (8), Валерій Лобановський – 18 (8), Йожеф Сабо – 17 (2), Анатолій Сучков – 17, Віктор Каневський – 16 (13), Юрій Войнов – 15 (3), Андрій Біба – 13 (2), Володимир Щегольков – 13, Володимир Ануфрієнко – 11, Віталій Щербаков – 10, Валентин Трояновський – 9, Микола Каштанов – 8 (1), Ігор Зайцев – 7 (1), Володимир Сорокін – 3, Валерій Веригін – 2, Володимир Єрохин – 2, Віктор Пєстриков – 1.
Фінальні змагання за 1–10 місця
1. 29 серпня. “Динамо” – СКА Ростов-на-Дону – 1:0 (0:0). Республіканський стадіон ім. М. С. Хрущова. 22 градуси. 65000 глядачів. Суддя: М. Хлопотін (Москва). Гол: Каневський (48).
“…Єдиний м’яч у цьому матчі було забито після того, як Лобановський чудово пробив на 48-й хвилині штрафний удар і Каневський підправив м’яч у ворота армійців.
Але це відбулося у другому таймі, у першому – ми побачили відверто захисний варіант гри обох команд.
Чому динамівці вибрали захисний варіант? Керівники команди вважають, що травми Трояновського та Базилевича слугують достатнім тому виправданням… Хоча, маючи значну кількість молодих, здібних форвардів, київське “Динамо” повинно було сміливо атакувати, а ми побачили більш-менш агресивні дії тільки у другій половині матчу, коли підбадьорені забитим м’ячем, вони рішуче пішли вперед…
Другий тайм був цікавішим. Упродовж багатьох хвилин СКА мав значну перевагу, але реалізувати її не зміг. Причиною тому стала відмінна гра воротаря Макарова, який впевнено і чітко захищав свої ворота.
Вдало грав і вперше виступаючий після перерви Турянчик. Виконуючи роль переднього центра захисту і залишивши Щеголькову роль “чистильника”, він прийняв на себе значну частину навантаження у захисті…” (газета “Советский спорт”, від 31 серпня).
2. 3 вересня. “Динамо” (Тбілісі) – “Динамо” – 0:1 (0:1). Стадіон “Буревісник”. 19 градусів. 40000 глядачів. Суддя: Е. Клавс (Рига). Гол: Біба (2).
“…Котрикадзе необачно помилився, гості здобули право на штрафний удар у 25-ти метрах від воріт. Біба замість шаблонної навісної передачі виконав прямий удар по цілі. Воротар зайняв помилкову позицію, і м’яч потрапив у дальній верхній кут воріт. Так був забитий єдиний переможний гол киян… Господарі поля дуже старанно, на хорошому спортивному рівні провели всю зустріч, і якщо не добилися успіху, то насамперед через бездоганну гру ветерана київської команди Макарова…” (газета “Советский спорт”, від 5 вересня).
3. 15 вересня. “Динамо” – “Торпедо” Москва – 2:0 (0:0). Республіканський стадіон ім. М. С. Хрущова. 19 градусів. 65000 глядачів. Суддя: П. Гаврилов (Сочі). Голи: Трояновський (?), Біба (?). Попередження: Щегольков – Іванов, Метревелі. Вилучення: Воронін.
“…Одне слово: здорово! Спасибі вам, друзі динамівці, від щирого “болільницького” серця, спасибі за те велике задоволення, яке дали ви вчора десяткам тисяч киян, що дивилися гру своїх земляків з московським “Торпедо”…
Кияни в цьому матчі довели знову: ні, не раптовий наскок, а саме штурм, який вимагає мобілізації сил усієї команди, приносить заслужений успіх. Безпосередніми авторами двох “сухих” голів, що дали динамівцям два дорогоцінних очка і вивели на перше місце в турнірній таблиці, стали В. Трояновський і А. Біба. Але їхніми повноправними співавторами були і невтомний В. Серебряников, і рвучкий В. Лобановський, і В. Турянчик у новій ролі півзахисника, і всюдисущий центр захисту В. Щегольков, і надійний А. Сучков. Коротше, всі зробили, що могли…” (газета “Вечірній Київ”, від 16 вересня, стиль тексту збережено).
4. 20 вересня. “Авангард” Харків – “Динамо” – 1:1 (1:1). Стадіон “Авангард”. Часом дощ. 14 градусів. У другому таймі – електричне освітлення. 33000 глядачів. Суддя: О. Малець (Ужгород). Голи: Хачатуров (3) – Сабо (10).
“…Не встигла стрілка секундоміра тричі оббігти циферблат, як Макаров, сумно витягнув м’яч із сітки. Послав його туди Хачатуров після прострільної передачі Нестерова. Воротар забарився. Турянчик – теж, і рахунок став 1:0.
У спробі переломити гру кияни починають “прощупувати” правий фланг “Авангарду”. Але Онисько уважно слідкує за Лобановським і не дозволяє цьому небезпечному форварду використати свої можливості. Біда також у тому, що незмінний партнер Лобановського і зачинатель хитрих комбінацій лінії нападу киян Трояновський не може діяти на повну потужність – недавня травма. І все ж, киянам вдається зрівняти рахунок. На 10-й хвилині Лобановський подає кутовий удар… Метушня у штрафному майданчику, раптовий удар із-за гущавини ніг – це б’є Сабо. М’яч у сітці…” (газета “Советский спорт”, від 21 вересня).
5. 26 вересня. “Динамо” – “Локомотив” Москва – 2:2 (2:1). Республіканський стадіон ім. М. С. Хрущова. Ясно. 19 градусів. Електричне освітлення. 65000 глядачів. Суддя: Ю. Григор’єв (Баку). Голи: Каневський (8, 17) – Турянчик (36, у свої ворота), Соколов (70).
“…Гол, забитий у власні ворота Турянчиком, зіпсував настрій і самому “авторові”, і Макарову, і всім іншим гравцям команди. Зрештою, він навіть позначився на дальшому ході матчу…
Якою віртуозною технікою блиснули київські футболісти, які дотепні комбінації розіграли, як штурмували вони бойові порядки суперників!
Масований обстріл воріт почав Базилевич, і Маслаченко вже на першій хвилині з трудом парирує м’яч. І тут же пристрілку розпочинають Сабо, Лобановський, Войнов. Та ось у дуель з воротарем залізничників включається найкращий снайпер динамівської команди – Каневський. Він спритно “відкривається”, негайно ж одержує м’яч, з ходу вносить його в штрафний майданчик, обводить одного, другого захисника і невідпорним гарматним ударом ледве не прориває сітку воріт. Навіть поворухнутися не встиг Маслаченко… Відчайдушно відбиваються москвичі, але стримати натиск їм не під силу…
І знову крапку над “і” ставить Каневський. На 17-й хвилині він одержує м’яч від Войнова, робить ривок праворуч і несподівано б’є ліворуч, у дальній кут воріт. 2:0…
Після короткочасного спаду динамівці знову посилюють натиск, тримаючи в постійній тривозі захисників і воротаря гостей. Ось тут і сталося непоправне: наступали кияни, а м’яч влетів у їхні ворота, причому, як уже згадувалося, спрямував його туди Турянчик…
Після нового удару Каневського затріщала перекладина, а через кілька секунд після удару Соколова м’яч затріпотів у сітці динамівських воріт. 2:2…” (газета “Вечірній Київ”, від 27 вересня, стиль тексту збережено).
6. 1 жовтня. СКА (Ростов-на-Дону) – “Динамо” – 2:4 (1:1). Стадіон “Ростсільмаш”. У другому таймі – злива. 17 градусів. 30000 глядачів. Суддя: К. Андзюліс (Каунас). Голи: Стрешний (14), Матвєєв (85) – Базилевич (32), Лобановський (68, 74), Серебряников (70).
“…На 14-й хвилині центр нападу СКА Понєдєльник перемістився на місце правого крайнього, відразу отримав пас, обіграв Сучкова і навісив м’яч у воротарський майданчик. Нагодився Стрешний, і ударом головою відкрив рахунок.
Пропущений м’яч підхльоснув киян. На всю силу запрацювали Каневський і Базилевич. Дуже старанно, хоча й не завжди корисно через перетримку м’яча, став діяти Лобановський… Під час однієї з атак крізь стрій ростовських захисників стрімко прорвався Базилевич. Спроба воротаря армійців завадити динамівському форварду успіху не мала…
На 23-й хвилині другого тайму Лобановський несильно, але точно, метрів із 20-ти, б’є у верхній кут воріт. Воротар запізнюється зі стрибком. 2:1 на користь “Динамо”.
Іще через дві хвилини у штрафний майданчик СКА проривається Серебряников. Його доганяє центральний захисник ростовчан Бочаров, який намагається відкинути м’яч своєму воротарю, але відкидка вийшла слабкою. М’яч застряє у калюжі, і київський форвард забиває третій гол. Іще через 4 хвилини Лобановський збільшує рахунок до 4:1, закінчуючи розгром ростовчан…” (газета “Советский спорт”, від 3 жовтня).
7. 5 жовтня. “Динамо” – “Динамо” Тбілісі – 1:0 (0:0). Республіканський стадіон ім. М. С. Хрущова. 14 градусів. Електричне освітлення. 65000 глядачів. Суддя: С. Алімов (Москва). Гол: Базилевич (60). Вилучення: Б. Сичінава.
“…Обидві команди запропонували високий темп, від чого гра відразу стала по-спортивному бойовою…
Кияни атакують п’ятьма, а то й шістьма гравцями. Тільки Ануфрієнко не покидає своїх партнерів по обороні…
57-а хвилина. Лобановський чудово відривається від свого охоронця і відмінно віддає м’яч вільному Серебряникову. Удар – стійка. Відразу штрафний у ворота тбілісців. Б’є Сабо – стійка… Іще через хвилину Базилевич залишився один навпроти порожніх воріт, кинутих Котрикадзе, б’є. Знову стійка!
Тільки на 60-й хвилині після кутового, виконаного Лобановським на дальню стійку, штурм киян одержав своє логічне завершення. Базилевич буквально заніс м’яч у ворота. 1:0…” (газета “Советский спорт”, від 6 жовтня).
8. 11 жовтня. “Торпедо” Москва – “Динамо” – 1:1 (0:0). ЦС ім. В. І. Леніна. 11 градусів. Електричне освітлення. 103000 глядачів. Суддя: К. Андзюліс (Каунас). Голи: Метревелі (70) – Турянчик (85).
“…Перший удар виконали торпедівці, і через секунду воротар гостей Макаров вже у грі. На 2-й хвилині Серебряников переграє Медакіна та Шустикова і спокійно, прямо у ноги, віддає м’яч Лобановському. Йому ніхто не заважає. Сильний удар, але м’яч поруч зі стійкою йде на вільний…
Кияни посилюють захист. Турянчик і Ануфрієнко весь час позаду…
Торпедівці безперервно штурмують ворота гостей. Небезпечно б’ють Денисов, Іванов, Маношин. На 25-й хвилині кутовий удар подає Сергеєв, і Метревелі головою забиває гол.
Киянам немає чого втрачати, і вони переходять у контратаку. На 39-й та 40-й хвилинах біля воріт автозаводців виникають дві драматичні ситуації… У важкому акробатичному стрибку, падаючи на спину, Турянчик через себе посилає м’яч у відповідь у торпедівські ворота. Слід віддати належне майстерності Турянчика – у такому становищі рідко кому вдається правильно зорієнтуватися і послати м’яч у ціль…” (газета “Советский спорт”, від 12 та 13 жовтня).
9. 17 жовтня. “Динамо” – “Авангард” Харків – 0:0. Республіканський стадіон ім. М. С. Хрущова. 12 градусів. Електричне освітлення. 67000 глядачів. Суддя: Р. Газда (Львів).
“…Матч розпочався масовими атаками господарів поля, але, досить успішно розвиваючи наступ в центральній частині поля, вони ніяк не можуть пробитися крізь захисні порядки суперників. Харків’яни щільно і дуже ретельно опікають усіх форвардів і півзахисникі
