З нагоди 95-річчя футбольної команди «Динамо» (Київ) пригадуємо найголовніші матчі в історії клубу. На черзі — перемога над володарями Кубка чемпіонів.
Влетіти з розгромом майбутньому володарю Кубка чемпіонів — а потім переграти його вже в якості володаря трофею. Це подвиг динамівців Києва 60-х. «Селтік» Джока Стейна, яскрава та самобутня команда, став жертвою модерної гри динамівців, поставленої тренером-новатором Віктором Масловим.
«Селтік» знову?!
Свій дебютний сезон у єврокубках київське «Динамо» завершило на третьому раунді, поступившись у чвертьфіналі «Селтіку». Дискусії навколо континентальної прем’єри радянського футболу тривали, проте призвели до того, що українська команда пробила-таки вікно в Європу — надалі клуби з СРСР постійно брали участь у турнірах під егідою УЄФА. Навіть більше — коли «Селтік» виграв через рік Кубок чемпіонів, вдома визнали, що підопічні Маслова поступилися дійсно гідному супернику.
Тому, коли випало починати єврокубковий сезон 1967/1968 матчем на виїзді проти володаря трофею, це було сприйнято як просто нищівний жереб. Аби максимально підготуватися до випробування «Селтіком», динамівцям запланували закордонне турне. Якщо з франкістськими іспанцями домовитися не вдалося, то в Італії турне пройшло на високому рівні. Кияни зіграли 0:0 з «Ювентусом» і обіграли значно більш скромні «Сампдорію» (4:0) та «Верону» (3:1).
Незважаючи на хороші результати в чемпіонаті СРСР і переконливе зарубіжне турне, фаворитом протистояння на старті був саме «Селтік». Володар Кубка чемпіонів готувався відстояти титул матчами з дебютантом турніру, яким був на той момент футбольний колектив «Динамо» (Київ).
Цікаво!
Зрозуміло, на той момент єврокубкова історія СРСР і українського футболу була скромною, тож це був перший випадок, коли вітчизняний клуб протистояв володарю Кубка чемпіонів.
Сенсація на всю Європу
Під час попередньої зустрічі «Селтік» розгромив киян вдома — 3:0, ще й не забивши пенальті. Тепер же в дебюті гри того самого Геммелла, який так вдало грав проти «Динамо» півтора роки тому, сміливо обіграв Бишовець і віддав передачу на Сабо, той пройшов через правий фланг і виклав чудову передачу на Пузача. Анатолій випередив кількох суперників і відправив м’яча в кут — 0:1 уже на третій хвилині.
Атаки господарів у спробах відігратися нівелювалися захистом і воротарем «Динамо». А от самі кияни діяли високо, багато пресингували й відразу ж після відбору м’яча вибухали швидкісними атаками. Промовистий приклад — друга результативна ситуація. Поки капітан господарів Макнілл приймав передачу, на нього вийшов Бишовець, зіграв на перехопленні та пробив повз воротаря — 0:2. Для чинного володаря трофею це був «холодний дощ».
Цікаво!
«Зловісна тиша стояла в перерві на стадіоні. Вболівальники відмовлялися вірити тому, що відбувалося. Але «Селтіку» нікого було винуватити, крім себе», - писала британська газета «Дейлі Рекорд».
«Селтік» посилив тиск. Багато було небезпечних атак, але Рудаков із захисниками діяв досить переконливо. Лише після години гри Леннокс із пасу Оулда прицільним ударом із середньої дистанції залишив надії шотландцям на виїзд — 1:2. Європа ними б пишалася, та вони наші!
Протокол
"Селтік" (Глазго, Шотландія) – "Динамо" (Київ) – 1:2 (0:2)
Голи: 0:1 Пузач (3), 0:2 Бишовець (30), 1:2 Леннокс (61).
"Селтік": Сімпсон, Крейг, Геммелл, Мердок, Макнілл ©, Кларк, Джонстон, Уоллес, Чалмерс, Оулд, Леннокс. Головний тренер: Джок Стейн.
"Динамо": Рудаков, Щегольков, Сосніхін, Левченко, Круликовський, Турянчик ©, Бишовець, Сабо, Медвідь, Серебряников, Пузач. Головний тренер: Віктор Маслов.
Попередження: Геммелл (за грубу гру).
20 вересня 1967 року. 20:00. Глазго. Стадіон «Селтік парк». 52 223 глядачі.
Суддя: К. Ченшер (ФРН).
Нічия на вагу перемоги
Настрій гостей із Глазго був зрозумілим — обов’язково відігратися, реабілітуватися за поразку в домашній грі. Необхідно було тільки перемагати, щоб захищати далі свій трофей. «Селтік» може врятувати тільки диво», - писала британська преса. Ажіотаж у Києві був величезним — при вартості квитка в півтора карбованці спекулювали ним за 15, черги тягнулися на багато-багато метрів, на гру року з’їхалися вболівальники зі всієї України, зі всього Союзу.
«Селтік» почав з натиску — потужні, багатоходові атаки задіювали майже всіх гравців, територіальну перевагу гості старалися обов’язково втілити в масований наступ. От тільки переконлива гра оборони киян не дозволяла їм розігрувати до вірного — лише раз, коли Джонстон акуратно підправляв удар одноклубника, виникла справжня небезпека біля воріт «Динамо». Та навіть вона не завершилася взяттям воріт. Натомість, Пузач, Серебряников і Бишовець, якого після бенефісу в Глазго тримали по троє суперників, постійно тримали в напрузі шотландців і створили кілька моментів ще в першому таймі.
Напруга, яка трималася весь матч, впливала й на суддів. Відразу чотири м’ячі — по два на кожну з команд — не зарахували рефері. Причому, гол киянина Медвідя навіть був спершу переведений на центр поля, проте невдовзі відмінений. Бурю емоцій викликали рішення суддів, а в одному з моментів Мердок навіть кинув м’яча в бік арбітра, за що отримав другу жовту картку, слідом — і червону. Як запевняв Стейн, це було перше вилучення гравця за весь час виступів у «Селтіку».
Меншість в числі не означала меншість у якості — через кілька хвилин Банников перетримав м’яча в карному майданчику, так що арбітр призначив вільний удар. Оулд накинув на дальню стійку, де Леннокс випередив усіх суперників — 0:1. Тепер уже «Селтік» володів ініціативою. Бурхливий натиск, обмін ударами — пізніше статистики нарахували за цим компонентом 23:20 на користь киян при рівності в кутових (5:5). Хоча тактика Маслова багато в чому нівелювала попередні переваги суперників у флангових подачах, бігти відігруватися при такому сильному на просторі супернику було самогубству подібно.
І все ж «Динамо» мало зрівнювати рахунок. За 20 секунд до кінця матчу Турянчик підключив Бишовця, той обіграв двох захисників, пішов на воротаря, оминув його й забив у порожні ворота — 1:1. Це означало одне — змінився володар Кубка чемпіонів. Кияни вибили з розіграшу чинного володаря трофею! Сам Джок Стейн, головний тренер «Селтіка», після матчу, коли стихли емоції, побажав тепер «Динамо» виграти Кубок чемпіонів.
А що діялося в Києві!.. Стрункими потоками ринулися зі стадіону тисячі глядачів, на Хрещатику ще довго-довго гуло «Молодці-молодці», автобус «Динамо», здавалося, багатолюдний натовп на руках готовий був носити.
Протокол
"Динамо" (Київ) – "Селтік" (Глазго, Шотландія) – 1:1 (0:0)
Голи: 0:1 Леннокс (60), 1:1 Бишовець (89).
"Динамо": Банников, Щегольков, Сосніхін, Левченко, Круликовський, Турянчик, Бишовець, Сабо, Медвідь, Серебряников, Пузач. Головний тренер: Віктор Маслов.
"Селтік": Сімпсон, Крейг, Геммелл, Мердок, Макнілл, Кларк, Джонстон, Уоллес, Хьюз, Оулд, Леннокс. Головний тренер: Джок Стейн.
Попередження: Сабо, Серебряников - Мердок, Кларк
Вилучення: Мердок (57, повторне попередження)
4 жовтня 1967 року. 19:00. Київ. Центральний стадіон. 68 352 глядачів.
Суддя: А.Сбарделла (Італія).
Все ще попереду
Те протистояння згадували ще довго. Феєрична гра Бишовця, митця футболу з тонким ігровим інтелектом і блискучим володінням м’яча. Розкішний удар Серебряникова. Невтомність Сабо та Медвідя. Постійні рейди Пузача. Нарешті, видатна гра Турянчика — в окремі ігрові моменти як «хвилеріза», при масованій обороні — як першого редута, при єдиноборствах — як постійного переможця навіть у боротьбі з класиками гри головою британцями.
От тільки європейського досвіду ще не вистачало «Динамо», десь не змогли перебудувати мислення, і після «Селтіка» в скандальних, бойових матчах поступилися «Гурніку» із шахтарського містечка Забже. Складне двоборство з клубом із Польщі зупинило тріумфальний хід киян, але тільки в цьому турнірі. Не було в радянському футболі 60-х сильнішої команди за київське «Динамо», блискучий колектив, підготований тренером-новатором Віктором Масловим, був законодавцем мод і класиком гри.
Далі було багато перемог, як у «Динамо», так і в «Селтіка». От тільки Маслова «зняли» вже за кілька років, а от Стейн ще багато разів вигравав із шотландським грандом місцеві трофеї. Після «Селтіка» та «Лідса» він очолив національну збірну Шотландії, проте в віці 62 років помер прямо під час важливого матчу з Уельсом. Великий Джок, грандіозний тренер, від нього після перемог на найвищому рівні почути компліменти на адресу «Динамо» було не просто приємно — почесно.
