Так буває. Коли програє улюблена команда, емоції перепліскують розум. А у когось і сльози застигають на очах. Але без поразок, у тому числі і таких, нелогічних та образливих, великий спорт неможливий.
Динамівцям немає в чому дорікнути. Так, помилялись і в атаці, і в обороні, не реалізовували свої моменти і допомагали супернику без перешкод атакувати з воротарської. Але команда билася з першої до останньої хвилини і сповна заслуговує на оплески своїх прихильників.
Чемпіонський титул не програється у одному матчі, навіть якщо цей матч з головним суперником. Десь не пощастило, десь самі винні, втрачені моменти та очки в матчах з командами класом нижче, несподівана поразка від „Дніпра”, втрата очкового гандикапу напередодні останнього туру, травми лідерів та натхненна гра опонентів. Все це було, все мало місце. І сказати, що „біло-сині” рівно провели чемпіонат язик не повертається. Але це футбол, тут немає місця вічним чемпіонам та незмінним переможцям, на вершині може бути лише один. І, на жаль, цього разу цим „одним” стали не динамівці.
Чи заслуговували кияни перемоги, а з нею і чемпіонський титул? Безсумнівно, і стовідсотково не менше, ніж суперник. Але, не склалось. Звинувачувати когось чи щось, казати про якісь обставини, невезіння, суддівство – це справа для слабких. А „Динамо” завжди було і залишається сильним. І іншого шляху немає. Самі винні, самі будемо і виправляти. Для цього є час, є можливості все добре обміркувати, проаналізувати помилки та зробити правильні висновки. Попереду чемпіонат світу, старт в кваліфікації Ліги чемпіонів, національні турніри. Футбольне життя продовжується, а значить будуть і перемоги, і радісні емоції, і гіркота поразок. Ось тільки позитивних результатів хочеться побільше.
Спасибі вболівальникам за віру та підтримку, гравцям за самовіддачу, вітання супернику і ніколи не здаватися! „Динамо” назавжди!
