Динамівці Києва втратили чудову нагоду стати чемпіонами України на очах своїх глядачів. У матчі 30-го туру проти „Шахтаря” „біло-сині” вели 2:0 за підсумками першого тайму, але втратили свою перевагу.
Агресивний початок, два швидких голи, надійна гра в обороні та небезпечні контрвипади. Це перший тайм. Тайм, у якому ми побачили „Динамо”, яке заслужено можна вважати чемпіонською командою. А ось друга половина... Але, про все по порядку.
Логічно виглядало, що перед своїми вболівальниками „біло-сині” одразу пішли в атаку. Чесно кажучи, навряд чи кияни хотіли доводити справу до „золотого матчу”. Все ж таки своє поле грає не останню роль у протистоянні двох практично рівних за класом команд.
Кілька ударів динамівців до логічного завершення доведені не були, а ось Максим Шацьких, який отримав останнім часом чимало критичних зауважень, на пару з Ребровим створили міні-шедевр. У боротьбі з Чигиринським легенда „Динамо” 90-х років зумів зробити чудовий пас, а узбецький форвард точно пробив у дальній кут.
Тепер територіальна перевага на боці гостей. Маріка та Брандао небезпечні на завершальній стадії. Відповідь господарів була неймовірно ефективною. Шацьких вивів Мілевського на рандеву з Шустом. Молодий напарник не підвів і довів цифри на табло до надзвичайно приємних – 2:0!
Гості через травму втрачають Матузалема, але вийшовший замість нього Фернандіньо був щонайменше не гірший за свого іменитого співвітчизника. Якщо до перерви господарі успішно відбивали набіги гірників, то на початку другого тайму оборона динамівців дала збій. Не вгледіли за височенним Чигринським, який після флангової передачі головою підсік м”яч у дальній кут.
Після пропущеного голу динамівці, на жаль, зовсім забули про атаку, притулившись усією командою до власних воріт. У одному з епізодів Брандао прострілив з лівого флангу, а Жадсону дозволили замкнути метрів з десяти. Починається все з початку, але при неймовірному психологічному та емоційному піднесенні гостей.
До честі динамівців, у заключні 20-ть хвилин вони перевели гру в центр поля, вміло контролювали м”яч. А чому б так не зіграти з перших хвилин другої половини? Не відсиджуватися в обороні, а проводити масовані атаки, довгі розіграші м”яча.
Фінальний свисток, і київський матч сміливо можна назвати лише першим таймом у „золотому протистоянні”. Другий буде зіграний у неділю в Кривому Розі. Нічиєї у ньому не може бути за визначенням.
